Види, форми і методи фінансового контролю

Сутність фінансового контролю

Контроль стану економіки, розвитку соціально-економічних процесів в суспільстві, є важливою сферою управлінської діяльності. Однією з ланок системи контролю виступає фінансовий контроль. Його значення полягає в сприянні успішній реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесів формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх сферах і ланках.

Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів. Вона визначає призначення і зміст фінансового контролю. Разом з тим зміст контролю, його спрямованість змінюються залежно від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин в суспільстві. Так, розширення господарських прав підприємства, їх самостійності в здійсненні фінансової діяльності, поява різних організаційно-правових форм підприємництва значно збагачує зміст фінансового контролю.

Фінансовий контроль – це сукупність дій і операцій по перевірці фінансових і пов'язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання і управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації.

Для здійснення фінансового контролю створюються особливі контрольні органи. Їх права, обов’язки і відповідальність строго регламентовані, у тому числі і в законодавчому порядку.

Система фінансового контролю в розвинених західних державах в цілому однотипна і включає наступні елементи:

· відомство головного ревізора-аудитора (рахункова палата) з підпорядкуванням безпосередньо парламенту або президенту країни. Головна мета цього відомства – загальний контроль за витрачанням державних коштів;

податкове відомство з підпорядкуванням президенту, уряду або міністерству фінансів, контролююче надходження в казну податкових доходів;

· контролюючі структури у складі державних відомств, що здійснюють перевірки і ревізії підвідомчих установ;

· недержавні служби контролю, що здійснюють на комерційній основі перевірку достовірності звітної документації і законності фінансових операцій;

· служби внутрішнього контролю, основне завдання яких – зниження витрат, оптимізація фінансових потоків і збільшення прибутку.

У державах тоталітарного типу форми організації і мета фінансового контролю підпорядковані інтересам правлячої адміністрації. Державний контроль носить глобальний і повсюдний характер і переслідує часто фіскальні цілі.

У країнах з перехідною економікою, економіко-правова організація фінансового контролю має специфічні риси. Такі держави поступово створюють правову основу для організації фінансового контролю:

До складу органів, що здійснюють фінансовий контроль в Україні входять:

· Рахункова палата Верховної Ради України;

· Державно фінансова інспекція України (колишня КРУ);

· Державне казначейство;

· Державна фіскальна служба України (колишня податкова та митна служба);

· Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку;

· Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

· Аудиторська палата і аудиторські фірми;

· ;

· Інші.

Світова спільнота на основі багаторічного досвіду розробила основні принципи організації фінансового контролю. До них відносяться такі універсальні принципи:

- незалежність – не враховуються матеріальна чи моральназацікавленість перевіряючого;

- гласність – результати перевірок публікуються для широкого загалу;

- превентивність – фінансовий контроль має попереджувальний характер;

- дієвість – за результатами контрольної перевірки завжди вживаються відповідні заходи;

- регулярність – контроль проводиться з певною періодичністю;

- об`єктивність – контроль проводиться згідно з вимогами чинного законодавства;

- всеохоплюючий характер – при можливості фінансовий контроль має охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності.

Фінансовий контроль як область контролю, зв’язана з використанням вартісних категорій, має певну сферу застосування і відповідну цільову спрямованість. Об’єктом фінансового контролю є грошові, розподільні процеси при формуванні і використанні фінансових ресурсів, зокрема у формі фондів грошових коштів на всіх рівнях і ланках економіки.

Безпосереднім предметом перевірок виступають такі фінансові (вартісні) показники як прибуток, доходи, податки, рентабельність, собівартість, оборотні кошти, відрахування на різні цілі і фонди. Ці показники мають синтетичний характер, тому контроль за їх виконанням, динамікою, тенденціями охоплює всі сторони виробничої, господарської і комерційної діяльності об’єднань, підприємств, установ, а також механізм фінансово-кредитних взаємозв’язків.

Сферою фінансового контролю є практично всі операції, що здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні операції тощо).

Основні завдання фінансового контролю:

· сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів і фондів;

· забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами;

· виявлення внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів, зокрема по зниженню собівартості і підвищенню рентабельності;

· сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях і бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку і звітності;

· забезпечення дотримання чинного законодавства і нормативних актів та інші.

Види, форми і методи фінансового контролю

Залежно від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють такі види фінансового контролю: ДЕРЖАВНИЙ (він же ще носить назву як загальнодержавний) -який ми більш детальніше розглянемо на другому часі лекції)), муніципальний, відомчий, внутрішньогосподарський, громадський і аудиторський.

Державний фінансовий контроль здійснюють державні органи законодавчої і виконавчої влади і спеціальні державні органи контролю. Він направлений на об’єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчої підлеглості. Суб’єктами державного фінансового контролю є: ВРУ, КМУ, НБУ, Рахункова палата, МФУ, Державний департамент фінансового моніторингу, Державна фіскальна служба, Державна фіскальна служба, Державна казначейська служба України , Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Фонд державного майна України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, а також дирекції державних цільових фондів тощо.

Затвердження правових основ місцевого самоврядування і розширення сфери відповідальності територіальних громад за вирішення місцевих справ дають підстави для виділення такого виду фінансового контролю як муніципальний.Це контроль органів місцевого самоврядування, який здійснюють органи представницької і виконавчої влади місцевих рад через відповідні комісії і місцеві фінансові органи.

Об’єктом муніципального контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності.

Відомчий фінансовий контрольздійснюють контрольно-ревізійні служби галузевих міністерств, відомств, концернів і інших органів управління. Його об’єктом є виробнича і фінансова діяльність підвідомчих підприємств, установ. Функціями відомчого фінансового контролю є: перевірка законності господарських і фінансових операцій; контроль використання матеріальних і фінансових ресурсів; перевірка збереження грошових коштів і матеріальних цінностей; правильність постановки бухгалтерського обліку, а також достовірність бухгалтерської звітності; проведення перевірок на підвідомчих підприємствах і в організаціях.

Внутрішньогосподарський фінансовий контрольздійснюється економічними службами підприємств, організацій і установ (бухгалтерії, фінансові відділи, служба фінансового менеджера), а на приватних підприємствах їх власниками. Об’єктом тут виступає виробнича і фінансова діяльність самого підприємства, а також його структурних підрозділів (цехів, відділів, філій). У акціонерних підприємствах внутрішньогосподарський контроль здійснюють контрольно-ревізійні комісії.

Громадський фінансовий контрольздійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації). Він може проводитися групами фахівців, які створюються при комітетах Верховної Ради, комісіях рад народних депутатів, а також безпосередньо на підприємствах. Він полягає у виявленні і попередженні різних порушень у фінансовій діяльності підприємств, організацій та установ з ініціативи окремих груп громадян.

Незалежний(аудиторський) фінансовий контроль здійснюють аудиторські фірми і служби. Аудит – це незалежний фінансовий контроль, який здійснюється на комерційних основах. У 1993 р. в Україні був прийнятий закон «Про аудиторську діяльність», який визначає правові основи здійснення аудиторської діяльності і направлений на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів і іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.

Аудиторська перевірка здійснюється незалежними особами-аудиторами або аудиторськими фірмами. Сертифікацію і ліцензування аудиторської діяльності в Україні здійснює Аудиторська палата. Аудит може бути обов’язковим і ініціативним.

По сферах фінансової діяльності фінансовий контроль можна умовно розділити на: бюджетний, податковий, валютний, кредитовий, страховий, інвестиційний, контроль за грошовою масою.

По формах проведення фінансовий контроль залежно від часу його здійснення поділяється на:

· попередній;

· поточний;

· наступний.

Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів доходів і витрат установ і організацій, проектів бюджетів, текстів договірних угод, засновницьких документів. Таким чином, він сприяє запобіганню неправильному, нераціональному витрачанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також негативних фінансових результатів в цілому. Ця форма фінансового контролю дозволяє попередити порушення законів і нормативних актів.

Поточний фінансовий контроль проводиться в процесі виконання фінансових планів, в ході здійснення господарсько-фінансових операцій, коли перевіряється дотримання норм і нормативів витрачання товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів. Ця форма фінансового контролю полягає в системному факторному аналізі діяльності підприємств і організацій. Велике значення поточний фінансовий контроль має в знаходженні внутрішньогосподарчих резервів зростання накопичень. Він проводиться повсякденно фінансовими службами для виключення порушень фінансової дисципліни.

Наступний фінансовий контроль здійснюється шляхом аналізу і ревізії бухгалтерської фінансової звітності після закінчення звітного періоду. Призначений він для оцінки результатів господарської діяльності і ефективності здійснення фінансової стратегії. Подальший фінансовий контроль взаємопов’язаний з попереднім контролем, що базується на ньому.

По методах проведенняфінансового контролю, тобто прийомах і способах його здійснення, розрізняють: перевірки, обстеження і, ревізії, нагляд, спостереження (моніторинг).

1. Перевіркапроводиться по окремих питаннях фінансово-господарської діяльності на основі звітних, балансових і витратних документів. Виявляються порушення фінансової дисципліни і намічаються заходи щодо усунення їх негативних наслідків.

2. Обстеження охоплює окремі сторони діяльності підприємств, організацій, установ, але на відміну від перевірок – по ширшому колу показників, і визначає фінансове положення суб’єктів господарювання, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації або переорієнтації виробництва. Проводиться шляхом ознайомлення на місці з окремими ділянками фінансової роботи, в процесі якого виявляються її позитивні і негативні сторони. Характерним для обстеження є зіставлення фактичного стану справ з нормативним.

3. Ревізія - метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, організації, установи, дотриманням законодавства по фінансових питаннях, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недостач, витрат, привласнень і крадіжок грошових коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Ревізії бувають:

· комплексні, які охоплюють всі сторони діяльності підприємства;

· часткові (охоплюють лише її окремі сторони);

· тематичні ревізії (одночасно проводяться в однотипних установах по певному переліку питань);

· планові і позапланові;

· суцільні і вибіркові ревізії (залежно від повноти залучених документів).

По характеру матеріалу, на основі якого проводяться ревізії, вони поділяються на документальні(перевірка достовірності звітних документів і записів в облікових регістрах) і фактичні (перевірка наявності грошових коштів і матеріальних цінностей в натурі).

За наслідками проведеної ревізії складається акт, на основі якого розробляються заходи, направлені на усунення виявлених недоліків.

4. Нагляд проводиться контролюючими органами за економічними суб’єктами, що отримали ліцензію на той чи інший вид фінансової діяльності, і контролюється дотримання ними встановлених правил і нормативів.

5. Моніторинг – система заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового контролю, що пов’язана зі спостереженням за фінансовими явищами і процесами і використовується для прийняття оперативних рішень. Це, наприклад, постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позики і фінансовим станом підприємства – клієнта; неефективне використання отриманої позики і зниження платоспроможності може привести до зміни умов кредитування, вимоги дострокового повернення позики.