Фізіологічний механізм пам‘яті

Анатомічна теорія– запам’ятовування і збереження інформації здійснюється за рахунок утворення но- вих терміналів волокон, зміна їх форми, розмірів.

До організації пам’яті, як системного явища, причетні багато структур мозку: древня кора – це препірі- формна кора, нюхові структури (горбик та цибулина), прозора перетинка, стара кора – закрутка пояса, гіпокамп, зубчаста фасція, мезокортекс – острівцева кора, парагіпокампальна звивина, підкіркові структу- ри – мигдалина, гіпоталамус, переднє таламiчне ядро, мамiлярнi тiла, ядро перетинки, вискова кора, ре- тикулярна формація.

Гліальна теорія– базується на зміні гліальних клітин, які супроводжують нейрони. Клітини глії можуть синтезувати речовини, які полегшують синаптичну передачу або підвищують збудження нейронів.

Молекулярна теорія– нервовий імпульс виникає під впливом зовнішнього подразника й активізує синтез РНК в нейронах.

Біохімічна теорія– активування ферментних процесів при утворенні медіаторів (ацетилхолін, норадре- налін, серотонін, ГАМК). Для збереження і відтворення слідів інформації потрібний синтез специфічних

білків: ДНК, РНК, скотофобін. У регуляції процесів навчання і пам’яті важлива роль належить нейропеп- тидам– головним чином гормонам гіпоталамо-гіпофізарного походження або їх фрагментам. У них над- звичайно висока біологічна активність, багатоплановість ефектів, у тому числі вплив на утворення, фіксу- вання й відтворення тимчасових зв’язків. У даний час у ЦНС ідентифіковано декілька десятків нейропеп- тидів. За участю в процесах навчання й пам’яті найбільше вивчені три їх групи.

1. АКТГ – сповільнює процес згасання й суттєво прискорює процес навчання.

2. Ендогенні опіоїди (енкефаліни та ендорфіни – усього більше 15 пептидів) – забезпечують навчання, покращують процес консолідації тимчасових зв’язків, сповільнюють згасання умовних рефлексів, у той же час встановлено погіршення вироблення реакції уникання; попереджують перевантаження мозку надлишковою та побічною інформацією, створюючи оптимальні умови для інтегративної дія- льності; полегшують відтворення та усувають амнезію.

3. Вазопресин, окситоцин – причетні до консолідації та відтворення сформованих енграм пам’яті, пок- ращують стійкість до згасання .

Нейропептиди впливають на процеси навчання і пам’яті через специфічні й неспецифічні компоненти цих процесів.

Отримаді до теперішнього часу багаточисленні фактичні дані про нейрохімічні основи навчання і пам’яті поки не дозволяють однозначно відповісти на питання про те, як фіксується і зберігається інфор- мація.

Фізіологія сну

Зміна сну й неспання – один з проявів добового біологічного ритму організму.

З біологічної точки зору сон – це адаптація, що пригнічує активність у період найменшої доступ- ності їжі, зменшення коливань зовнішніх умов і погіршення умов для професійної діяльності, для тварин – зменшення небезпеки нападу, найменшій потребі в захисті.

Значення сну – забезпечення відпочинку й відновлення енергії мозку, яка необхідна для наступного ак- тивного стану. Але це не значить, що що рівень активності мозку знижується: «Сон є спокоєм для м’язів, але не для мозку».

Ознаки сну

1. Прикорочення активних психічних зв’язків з навколишнім світом.

2. Втрата рухової активності, цілеспрямованої діяльності з прийняттям певної пози, яка сприяє макси- мальному розслабленню м’язів.

3. Зміни ЕЕГ та вегетативних показників.