Вестибуло-моторні реакції

Чисельність зв’язків вестибулярних ядер з багатьма руховими центрами нервової системи забезпечує підтримку положення тіла, тонусу м’язів, а також рухів очних яблук. На вертикальну позу та ходьбу впливає головним чином статолітовий апарат. При інтенсивному його подразненні виникають рухові реакції у вигляді статичних та статокінетичних рефлексів, котрі викликають перерозподіл м’язового тонусу та зміну рухів (рефлекси випрямлення, ліфту). Після обертання в кріслі Барані, завдяки підсиленню тону- су розгиначів, обстежуваний „виїжджає” з крісла. При цьому виникають реакції відхилення тулуба та голо- ви назад, порушується ходьба. Усі ці реакції є наслідком зміненої взаємодії ядер вестибулярної сенсорної системи з руховими центрами (спинним мозком, стовбуром, мозочком).

Особливим типом рухів є вестибуло-окуло-моторні реакціїабо ністагм.Слово „ністагм” – від грець- кого „nystagma”, що означає в перекладі „сон”, „дрімота”. Під час сну періодично спостерігаються рухи очних яблук. Мабуть звідси й пішла назва. Ністагм полягає в ритмічних чергуваннях протилежно спрямо- ваних повільних і швидких рухів очних яблук, котрі виникають при подразненнях вестибулярних ядер (прямих чи через рецептори півколових каналів рефлекторно), а також зорових рецепторів. Ністагм після обертання в кріслі Барані зветься післяобертовим. Саме за цією реакцією оцінюється ністагм як показ- ник збудливості вестибулярного апарата в медичній практиці.

Ністагм складається з двох компонентів – повільного,спрямованого у бік, протилежний напрямку ру- ху, і швидкого– у напрямку руху. Оцінку здійснюють за швидким компонентом.

Дослідження ністагму має велике практичне значення при професійному відборі (до льотного або морського складу), а також у клініці отоларингології та нервових хвороб.

Вестибулярний післяобертовий ністагм буває горизонтальним, вертикальним та ротаторним.

За сучасними уявленнями ністагм спрямований на забезпечення не стільки функцій вестибулярного апарата, скільки на обслуговування окорухової системи. Зоровий аналізатор не може самостійно забез- печити оцінку руху об‘єктів. Тому зорова сенсорна система потребує додаткової інформації про систему координат, у рамках якої починається рух, про його траєкторію та про завершення руху. Цю інформацію забезпечують вестибулярні рецептори та пропріорецептори шиї (рецептори м’язів, зв’язок, суглобів ший- них хребців). Окорухова система має вхід, тобто пусковий сигнал (це аферентація від сітківки) та вихід - команди від рухових центрів на окорухові м’язи та м’язи шиї.

Таким чином, вестибулярна аферентація є вторинною по відношенню до аферентації від сітківки та м’язів; тому в ізольованому вигляді не може визначати рухів очей. Стосовно окорухової системи слід вес- ти мову не про вестибуло-окулярні реакції, а про окуло-вестибулярні взаємодії в процесі організації дор- со-окуло-сенсорних реакцій.

Вестибуло-автономні реакціїу зв’язку з надмірним збудженням вестибулярного апарата отрима- ли назву хвороби руху або кінетозів.Серед проявів є зміни частоти серцевих скорочень, тонусу судин, артеріального кров’яного тиску, частоти дихання, потовиділення. Також може підсилюватися моторика шлунково-кишкового тракту і, як наслідок, виникати блювота. Такі реакції обумовлені наявністю зв’язків вестибулярних ядер через ретикулярну формацію з автономними центрами стовбура, зокрема з ядром блукаючого нерва, а також з гіпоталамусом.

Кінетози можуть виникати й на морі під час шторму від хитавиці (бортової, кілевої, вертикальної) і в та- кому разі звуться морською хворобою. Якщо такі стани виникають під час польоту в літаку, то звуться висотною хворобою. У деяких людей, при надмірній збудливості вестибулярного апарата, явища кінетозу можуть відзначитися навіть під час їзди в наземному транспорті.

У космонавтів при першому перебуванні в космосі також є прояви космічної хвороби: нудота, блюво- та та інші. Через три-чотири доби вони проходять, але повертаються знову в умовах земного тяжіння, що пов’язано з підсиленням гравітації.