Економічний механізм управління якістю продукції

Економічний механізм управління якістю продукції об’єднує способи та методи, які спрямовані на забезпечення виробництва та реалізації продукції високої якості. Складовими елементами цього механізму є планування й прогнозування виробництва високоякісної продукції, стимулювання та контроль за виробництвом, стандартизація і сертифікація продукції.

Визначальними елементами механізму управління якістю є наступні [11]: стандартизація та сертифікація виробів; внутрішні системи якості; державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення; внутрівиробничий технічний контроль якості.

Під стандартизацієюрозуміють визначення та застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності у певній галузі.

Складовими елементами стандартизації є такі:

- запровадження вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

- розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації та автоматизації виробництва;

- визначення норм, методів у галузі проектування та виготовлення продукції з метою забезпечення належної якості;

- формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; забезпечення спільності термінів виміряють і позначень;

- створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами:

- урахування рівня розвитку науки та техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробництва;

- гармонізація з міжнародними, регіональними, національними стандартами;

- взаємозв’язок і узгодженість нормативних документів усіх видів;

- участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін-розробників, виготовлювачів, споживачів, органів державної виконавчої влади;

- відкритість інформації щодо діючих стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням чинного законодавства.

Основними результатами стандартизації є стандарти та технічні умови. Стандарти відрізняються за ступенем жорстокості вимог до виробів і сукупністю об’єктів стандартизації.

Міжнародні стандарти використовуються для сертифікації продукції, що експортуються в інші країни та реалізуються на світовому ринку.

Державні стандарти України запроваджуються:

1) на вироби загальномашинобудівного застосування;

2) продукцію міжгалузевого призначення;

3) продукцію для населення та народного господарства;

4) організаційно-методичні та загальнотехнічні об’єкти;

5) елементи народногосподарських об’єктів державного значення;

6) методи випробувань.

Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, на яку відсутні державні стандарти України.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств розробляються на випадок потреби розповсюдження результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних у окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником і споживачем продукції.

Стандарти підприємств розробляються підприємствами за власною ініціативою з метою конкретизації вимог до продукції та самого виробництва.

Елементом системи управління якістю є сертифікація продукції. Сертифікат- документ, що засвідчує високий рівень якості, відповідність до вимог міжнародних стандартів.

В Україні прийнято розрізняти обов’язкову та добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління господарюючими суб’єктами, охоплює за всіх випадків перевірку та випробування продукції з метою визначення її характеристик та подальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність продукції до вимог, котрі не є обов’язковими, за ініціативою самих суб’єктів господарювання на договірних засадах.

Останніми роками почали формуватися міжнародні системи сертифікації, координацію яких здійснює спеціальний комітет із сертифікації. Цим комітетом розроблені: правила та порядок здійснення сертифікації продукції; критерії акредитації випробувальних центрів; умови вступу до міжнародної системи сертифікації.

Підприємствам бажано створювати та сертифікувати власні системи якості. Система якості -сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечує здійснення загального керування якістю. Головні принципи формування системи якості:

- підготовка усіх категорій кадрів найвищого рівня;

- безпосередня зацікавленість усього керівництва підприємства в розв’язанні проблем якості продукції, підпорядкування організаційної структури поставленій меті;

- управління якістю продукції за участі всіх працівників підприємства, поточний розподіл відповідальності.

В Україні органом, що координує систему стандартизації та сертифікації, є Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). Основними функціями Держстандарту є наступні:

1) визначення принципів, структури та правил системи сертифікації;

2) затвердження переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації;

3) акредитація органів з сертифікації та випробувальних лабораторій;

4) запровадження правил визначення сертифікатів інших країн;

5) інформаційне забезпечення споживачів щодо стандартів, сертифікатів, класифікаторів інформації.

Держстандарт України та його територіальні органи здійснюють державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил. Органи державного нагляду здійснюють перевірку додержання стандартів, узагальнюють її результати та інформують про це відповідні органи державної влади та громадськість, забезпечують оперативне вжиття заходів до припинення порушень стандартів, вносять пропозиції щодо підвищення якості продукції.

Об’єктами державного нагляду є:

- продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання та продукти харчування;

- експортна продукція;

- імпортна продукція;

- атестовані виробництва.

Господарюючі суб’єкти за порушення вимог стандартів несуть матеріальну відповідальність у вигляді сплати штрафів. Сплата штрафів не звільняє підприємців від обов’язків відшкодування збитків споживачам продукції, котрі виникли внаслідок порушення стандартів або невиконання умов договору на поставку продукції.

Внутрівиробничий технічний контроль якості виконують відділи технічного контролю, основним завданням яких є постійне забезпечення необхідного рівня якості, зафіксованого в нормативних документах.

Об’єктами контролю мають бути всі компоненти виробничої системи та її взаємопов’язаних елементів.

До основних видів технічного контрою якості зараховують:

- активний- контроль якості безпосередньо в ході технологічного процесу виготовлення виробу та режимів його обробки за допомогою спеціальних контрольних технічних пристроїв, вмонтованих у технологічне устаткування;

- автоматизований - контроль, що здійснюється шляхом прямого застосування автоматичних пристроїв без участі людини як у ході технологічного процесу, так і після завершення обробки чи складання виробу;

- статистичний- особливий науково обґрунтований вид вибіркового контролю, що ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей та математичної статистики;

- летючий- раптовий і швидко-плановий контроль якості виробів на окремих дільницях виробництва;

- інспекційний - запланований контроль переважно в формі державного або внутрівиробничого нагляду;

- стаціонарний- контроль, що здійснюється в спеціально обладнаних приміщеннях шляхом проведення відповідних випробувань, аналізів;

-змінний - здійснюється на тих чи інших місцях самими виконавцями або контрольними майстрами відділу технічного контролю підприємства.