Аналіз загальної суми витрат на виробництво і збут продукції

Аналіз витрат на виробництво і збут продукції починають з загального аналізу їх суми. Аналіз полягає у вивченні структури планових і фактичних витрат, у порівнянні цих значень, а також значень, що характеризують структуру витрат за попередній звітний період. Такий аналіз дозволяє визначити напрямки подальших досліджень, звернути першочергову увагу на тих витратах, питома вага яких збільшилась. Порівняння абсолютних сум планових і фактичних витрат з даними за попередній період не дозволяє зробити вірних висновків без урахування зміни обсягу виробництва. Таке порівняння можливе після розподілу комплексних статей витрат на постійні і змінні і перерахунку останніх і прямих змінних витрат на фактичний обсяг виробництва.

В процесі аналізу доцільно здійснити аналіз понаднормативних виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції, в процесі якого з'ясовуються причини їх виникнення і резерви зниження.

Значну увагу треба приділити аналізу втрат від браку. До втрат від браку відносяться втрати матеріалів, трудових витрат і коштів, що виникають у результаті порушення технологічної дисципліни і відсутності належного контролю на проміжних етапах технологічного циклу. Ліквідація втрат від браку є істотним резервом зниження собівартості продукції.

Аналіз прямих матеріальних витрат.Величина прямих матеріальних витрат залежить від обсягу продукції, її структури, питомих витрат сировини, матеріалів, палива і енергії і цін на матеріальні ресурси. Розрахунок впливу цих факторів на сумарні матеріальні витрати здійснюється з використанням методу ланцюгових підстановок.

3. Аналіз комплексних статей витрат.До комплексних статей витрат належать витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут. Ці витрати містять декілька економічних елементів. Комплексні статті витрат мають переважно постійну частину, але в цих статтях є і змінна частина, яка залежить від обсягу виробництва. Для розподілу витрат на змінні і постійні використовується ряд методів: метод вищої і нижчої точки обсягу виробництва за період, що розглядається; метод статистичної побудови кошторисного рівняння, графічний метод і ін.

Для розподілення витрат на постійну і змінну частини за методом вищої і нижчої точки здійснюються такі розрахунки:

§ серед даних про обсяг виробництва і витратах за період, що розглядається, вибираються максимальні і мінімальні значення відповідно обсягу і витрат;

§ знаходиться різниця в обсягу виробництва і витратах;

§ визначається ставка змінних витрат на один виріб розподіленням знайденої різниці у рівні витрат до різниці обсягу виробництва;

§ визначається загальна сума змінних витрат на максимальний (мінімальний) обсяг виробництва як добуток ставки змінних витрат на відповідний обсяг виробництва;

§ визначається загальна величина постійних витрат як різниця між загальною сумою витрат і величиною змінних витрат.