Провідникові й коркові відділи слухової сенсорної системи

Волокна слухового нерва (30-40 тисяч) від кортієвого органа ідуть до тіла 1-го нейрона, розташовано- го в спіральному ганглії завитки. Звідки слуховий шлях іде в довгастий мозок – до тіла 2–го нейрона, який знаходиться в дорсальному й вентральному ядрах. Тут усі волокна утворюють синапси. Волокна другого рівня ідуть, головним чином, на протилежний бік (контралатерально). Невелика частина з них іде в ядра верхнього оливарного комплексу. Більша частина потрапляє в середній мозок до тіла 3-го нейро- на, який розташований у нижніх горбиках чотирьохгорбикової пластинки. Тіло 4-го нейрона розташоване в медіальних колінчастих тілах таламусу. Звідки слухові шляхи ідуть у стріарну кору або в верхню скро- неву звивину Гешля, у ділянку 41 за Бродманом, тобто проекційну ділянку слухової кори (рис. 12.22).

Первинна або проекційна слухова корамає достатньо велику територію. Вона охоплює надскроне- ву ділянку верхньої скроневої звивини й навіть латеральну частину тім’яної кори. Усе це ділянка 41. До первинної стріарної кори імпульси потрапляють від перемикаючих ядер таламусу – медіальних колінчастих тіл. Вважають, що в цій ділянці кори нараховують 6 зон локалізації нейронів, що мають специфічну функцію. Одна зона забезпечує сприйняття звуків високої частоти, друга - звуків низької час- тоти, третя забезпечує визначення напрямку, з якого потрапляє звук, четверта - реагує на появу звуку тощо. Вторинна або асоціативна кора займає ділянку 42 - (за деякими даними й 52) поряд з проекційною ділянкою 41.

Рис. 12.22. Спрощена схема головного слухо- вого шляху.

1 - оліварний комплекс, 2 - латеральна верхня олива, 3

- медіальна верхня олива, 4 - вентральне кохлеарне ядро,

5 - дорсальне кохлеарне ядро, 6 - ядро латерального лемніска, 7 - нижній горбик, 8 - медіальне колінчасте тіло, 9 - первинна слухова кора (ділянка 41 за Бродманом).

У більшості випадків асоціативна кора не відповідає на специфічні звукові частоти, які сприймає вухо, а її нейрони забезпечують зв’язок звукової інформації з інформацією від інших сен- сорних систем, наприклад, від соматосенсорної системи.

Деструкція обох ділянок первинної слухової кори в людини знижує чутливість слуху, але глухота не виникає. При уражені асоціативної кори людина не розуміє кому належить звук, хоча його добре чує. Не в змозі пояснити значення слів, хоча їх добре чує. Останнє спостерігається при уражені зони Верніке, яка розташована позаду від первинної проекційної ділянки слухової кори у верхній скроневій звивині.

Таким чином, ураження скроневих часток утруднює сприйняття мови, просторову локалізацію звуку, ідентифікацію часових характеристик звуку, але не впливають на здатність розрізняти частоту й інтенсивність звуку.

Встановлено асиметрію сприйняття звукових сигналів. У сприйнятті мовних сигналів провідним є ліве вухо, для решти сигналів провідним є праве вухо. Це пов‘язано з домінуванням лівої півкулі для мови, а правої – для інших звукових сигналів.

Бінауральний слух

Бінауральний слух – сприйняття звукових сигналів двома вухами.Він має ряд переваг у порівнянні з моноауральним сприйняттям:

o забезпечує сприйняття звуків меншої інтенсивності, оскільки поріг подразнення при цьому нижчий;

o забезпечує просторову локалізацію звуку.

Бінауральний слух у людини забезпечує просторове сприйняття звуків з точністю до 1 кутового граду- са. Просторове сприйняття звуків стає можливим завдяки тому, що в одне вухо звукові хвилі, як правило, приходять раніше ніж в інше й мають більшу інтенсивність.

При сприйняті звуків низьких частот (до 1500 Гц) розрізнення забезпечується, головним чином, за ра- хунок різниці в часі потрапляння сигналів до вух. При низьких частотах хвиля може огинати голову (дов- жина хвилі більша ніж відстань між правим і лівим вухами). При цьому звук надходить в одне вухо раніше. Хвиля, що огинає голову, прийде пізніше в друге вухо завдяки чому й буде встановлено напрям на дже- рело звуку. Джерело звуку на боці того вуха, до якого раніше надійшов сигнал.

Для сприйняття напрямку на джерело звуку високої частоти використовується, головним чином, інший механізм – розрізнення за інтенсивністю сигналу в одному вусі в порівнянні з іншим. Це пов’язано з тим, що при дії звуків високої частоти звукові хвилі віддзеркалюються від голови, оскільки довжина їх хвиль надто мала й вони не здатні огинати таку перешкоду, якою є голова. І у вусі, що знаходиться на проти- лежному від джерела звуку боці, сила звуку менша.

У бінауральному сприйняті звуків суттєва роль належить ЦНС, оскільки на різних рівнях слухового шляху наявні перехрестя. Є нейрони, які сприймають розбіжності в часі надходження сигналів в обидва вуха. Крім того, у слуховій корі є нейрони, які активуються при відповідному розташуванні звукового дже- рела.