Склад та властивості шлункового соку
Шлунковий сік представляє собою безбарвну прозору рідину. Протягом доби утворюється близько 2,5 л соку. У його склад входять ферменти (протеази, ліпаза), слиз, хлористо-воднева кислота (HCl), мінера- льні речовини, вода. Натщесерце рН соку близький до нейтрального або слабо лужний, а після прийому
їжі - кислий (0,9-1,8). У примукозному шарі рН складає 1-1,5, у порожнині шлунка – 3-5.
У теперішній час офіційно визнано 4 шлункових протеолітичних ферменти: пепсин, гастриксин, пеп- син В і ренін. Шлунковими залозами пепсиногени виділяються в неактивному стані. Під дією HCl неактив- ний пепсиноген перетворюється в активний протеолітичний фермент – пепсин. Оптимум його дії при рН 1,5-2,5. Активація пепсиногенів полягає в тому, що від них відщеплюється поліпептид, в якому знаходить- ся аргінін, який являється інгібітором пепсину. Гастриксинволодіє максимальною протеолітичною актив- ністю при рН 3,2-3,5. Пепсин В(парапепсин І і ІІ) діє на гемоглобін і желатин. Хімозин –шлунковий ен- зим, що спричинює зсідання молока (тобто перехід розчинного білка казеїногену в нерозчинний казеїн), відомий також як ренін, сичужний фермент - міститься в шлунку молодих тварин, інколи його немає у людей, діє при рН 6,0-6,5. Фермент желатиназарозщеплює желатин (білок сполучної тканини).
Соляна кислоташлункового соку утворюється в парієтальних клітинах, створює оптимальну рН для дії ферментів шлункового соку (у новонароджених кисла реакція шлункового соку підтримується молоч- ною кислотою), перетворює пепсиногени в пепсини; викликає денатурацію та набрякання білків, сприяє їх ферментативному розщепленню; сприяє зсіданню молока; має бактерициднi властивості; є регулятором евакуацiї вмiсту шлунка в 12-палу кишку (табл. 9.9).
Таблиця 9.9
| · Денатурація білків · Активація переходу пепсиногенів у пепсини · Створення оптимуму рН для проявлення ферментативних властивостей пепсинів · Захисна функція · Регуляція моторики шлунка та 12-палої кишки · Стимуляція секреції ентерокінази |
лока.
Механізм утворення HCl:Cl- активно транспор- тується в просвіт канальця, а Na+ - з канальця в цитоплазму; Н+ активно виділяється в канадець в обмін на К+. У цьому процесі бере участь Н+-K+-АТФ-
аза.
У дорослих шлункова ліпазамалоефективна, оскільки перетравлює лише емульговані жири (сві- жого молока та жовтка яйця). У немовлят шлункова ліпаза розщеплює до 25% жирів материнського мо-
Слизутворюється в клітинах покривного епітелію, слизових клітинах шийки залоз (мукоцитах), у карді- альних та пілоричних залозах. Слиз складається з глюкопротеїдів, має лужну реакцію і частково нейтра- лізує HCl. Слиз також гальмує видiлення шлункового соку, є носієм групових властивостей, регулятором еритропоезу, забезпечує протипухлинний захист. Захищає слизову шлунка від пошкоджень, у т.ч. і від самоперетравлення. Самоперетравленню запобігають також: клітини епітелію завдяки зворотній
дифузії Н+ з порожнини шлунка в глиб слизової; залужуюча дiя кровi на слизову оболонку; залужуюча та розбавляюча дiя їжi; нормальний тонус кровоносних судин.
Сік, який виділяється різними ділянками слизової оболонки шлунка, має неоднакову перетравлюючу силу та кислотність.
Дата добавления: 2015-12-11; просмотров: 848;