Гуморальна регуляція тонусу судин.

У регуляції тонусу судин беруть участь гуморальні речовини, які можуть впливати на судинну стінку й змінювати нервові впливи. Гуморальні речовини, які впливають на тонус судин, поділяють на судинозву- жуючі та судинорозширюючі.

До судинозвужуючих (вазоконстриктори) відносяться наступні речовини:

· адреналін, норадреналін (гормони мозкової речовини наднирників; при активації α-адренорецепторів кровоносні судини звужуються, β-адренорецепторів – розширюються); у фізіологічній концентрації ад- реналін взаємодіє з чутливішими до нього β-рецепторами й судини розширюються; при високій концентрації адреналін взаємодіє з α-рецепторами й звужує судини; норадреналін більшою мірою впливає на α-рецептори й у малій концентрації звужує судини;

· вазопресин (гормон задньої частки гіпофізу),

· ренін-ангіотензиноген-альдостеронова система (ренін синтезується юкстагломерулярним апара- том нирок при зниженні тиску крові, діє у комплексі з ангіотензиноперетворювальним ензимом, утворюючи ангіотензин ІІ; перетворення відбувається головно під час проходження крові через легені),

· серотонін (біологічно активна речовина тромбоцитів).

До судинорозширюючих (вазоділятатори) речовин відносятьсягістамін, ацетилхолін, тканинні гормони – кініни, простогландини, метаболіти.

· Гістамін – утворюється в базофілах, у стінці шлунка, кишечника. Гістамін є активним вазоділатато- ром. Він розширює найменші судини – артеріоли.

· Ацетилхолін через М-холінорецептори діє місцево, розширює мілкі артерії.

· Головним представником кінінів є брадикінін. Він розширює мілкі артеріальні судини й прекапілярні сфінктери. Це сприяє збільшенню кровотоку в органах.

· Простагландини знаходяться в усіх органах і тканинах людини. Деякі з простагландинів мають ви- ражений судинорозширюючий ефект, який проявляється місцево.

Таким чином, просвіт кровоносних судин, їх тонус регулюються як нервовою системою, так і гуморальними факторами.

У медицині для дослідження надійності системи регуляції кровообігу широко використовують кліно- ортостатичну пробу. В її основі лежить зміна частоти серцевих скорочень (ЧСС) після переходу з поло- ження лежачи (кліно) у положення стоячи (ортостаз) і навпаки. Досліджуваному пропонують зайняти горизонтальне положення і знаходитись у ньому 5 хвилин. Після цього необхідно підрахувати частоту пульсу над променевою артерією (по 30 с за кожну наступну хвилину протягом 5 хвилин). Проводять од- норазове вимірювання артеріального тиску. Після цього досліджуваному пропонують піднятись і знову

підраховують частоту пульсу (протягом 5 хвилин по 30 с за кожну хвилину). Вимірюють артеріальний тиск. Кліностатичний рефлексу нормі – зменшення ЧСС на 4-6/хв. при переході із вертикального в горизон- тальне положення; ортостатичний рефлекс– збільшення ЧСС на 6-24/хв. при переході із горизонталь- ного у вертикальне положення. Указані зміни по’язані з тим, що зміна положення тіла з горизонтального на вертикальне супроводжується перерозподілом крові – затримкою у венах ніг до 500 мл. Венозне пове- рнення крові до серця зменшується, зумовлюючи падіння ударного об’єму й середнього тиску, що запус- кає механізми компенсації: посилюється вплив симпатичної іннервації (унаслідок зменшення частоти ге- нерації потенціалів дії у барорецепторах аорти й сонних артерій), відбувається рефлекторне звуження резистивних і ємнісних судин (вазоконстрикція є генералізованою, у ній не задіяні лише судини мозку та серця), підвищення ЧСС; може підвищуватися секреція катехоламінів, вазопресину та активуватися ренін- ангіотензин-альдостеронова система. Усе це призводить до збільшення венозного повернення, нормалі- зації артеріального тиску.

Лекція 20. СИСТЕМА ТРАВЛЕННЯ. ТРАВЛЕННЯ В ПОРОЖНИНІ РОТА. РОЛЬ СМАКОВОЇ ТА НЮХОВОЇ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ. РЕГУЛЯЦІЯ СЛИНОВИДІЛЕННЯ. ТРАВЛЕННЯ В ШЛУНКУ. РЕГУЛЯЦІЯ СЕКРЕТОРНОЇ І МОТОРНОЇ ФУНКЦІЙ ШЛУНКА

Травна система включає органи, призначені для прийому, механічної, хімічної (ферментативної) об- робки їжі, всмоктування продуктів її розщеплення, а також видалення неперетравлених залишків їжі. Тра- вна система забезпечує процеси хімічної і фізичної обробки їжі (табл. 9.1, 9.2).

Органи травлення з’єднані в єдиний функціональний і анатомічний комплекс, який утворює травний канал, довжина якого 8-12 м. Травний канал починається ротовим отвором, що переходить у ротову по- рожнину, глотку, стравохід, шлунок, тонку й товсту кишку.

У травний канал впадають протоки залоз: слинних, печінки, підшлункової залози.

Таблиця 9.1

Функції травної системи

Механічна обробка їжі– подрібнення, розм’якшення і перетирання. Здійснюється в основ- ному в ротовій порожнині за допомогою зубів, язика, секрету слинних залоз.

Хімічна обробка їжі– розщеплення білків, ліпіів та вуглеводів до мономерів під дією ферментів тра- вних соків (табл. 9.3, 9.4, 9.5). Всмоктування проду- ктів розщеплення, а також води, мінеральних солей та вітамінів відбувається частково в шлунку, а в основному в тонкій кишці.