Склад та властивості жовчі

Жовч є секретом клітин печінки (гепатоцитів).

Функції жовчі:

1) емульгування жирів;

2) гідроліз та всмоктування жирів та жиророзчинних вітамінів;

3) підвищення активності ферментів підшлункового та кишкового соків (особливо ліпази);

4) підсилення перистальтики шлунка;

5) стимулювання моторної та секреторної функції тонкої кишки;

6) регуляція секреції підшлункової залози;

7) нейтралізація кислого хімусу, інактивація пепсину;

8) захисна функція;

9) створює оптимальні умови для фіксації ферментів на поверхні ентероцитів;

10) стимулює проліферацію ентероцитів;

11) нормалізує кишкову флору (інгібує гнилісні процеси);

12) екскреторна функція (білірубін, порфірини, холестерини, ксенобіотики);

13) забезпечення імунітету (секреція імуноглобуліну А).

Жовч є стимулятором жовчоутворення, жовчовиділення, має бактеріостатичні властивості.

До складу жовчі входять кислоти, жовчні пігменти та холестерин. Жовчні кислоти утворюються в гепа- тоцитах з холестерину. До них відносяться: холева й дезоксихолева кислоти. Утворення цих кислот від- бувається в печінці. До жовчних пігментів відносяться білірубін і білівердин (продукти перетворення гемо- глобіну), які надають жовчі та калу характерний колір. У жовчі людини в основному наявний білірубін. У жовчі є також: неорганічні солі, ферменти та вітаміни.

За добу у здорової людини секретується 0,5-1,2 л жовчі. Потрапляння її в 12-палу кишку відбувається тільки під час травлення. Поза травленням жовч потрапляє в жовчний міхур. Тому розрізняють жовч міху- рову та печінкову.

Виділення жовчі регулюється рефлекторними та гуморальними механізмами. Жовчоутворення під- силюють:м’ясо, хліб, молоко, мінеральні солі, ефірні масла, жовч, HCl, подразнення механорецепторів шлунка, секретин, глюкагон, гастрин, блукаючий нерв. Жовчоутворення гальмують:антибіотики, сим- патичні волокна.

Для виділення жовчі повинні бути відкритими три сфінктери: Люткенса (вихід з міхура), Міріцці (вихід з печінкової протоки), Одді (вхід у 12-пралу кишку). Жовчовиділення підсилюють:акт приймання їжі, жування, рослинні жири, жовток яйця, пептони й альбумози, вуглеводи, мінеральні води «Нафтуся» і

«Єсентуки-17», безсмертник, кукурудзяні рильця, холецистокінін, урохолецистокінін, гастрин, сірчанокис- ла магнезія.

Лекція 21. ТРАВЛЕННЯ В КИШЕЧНИКУ. ВСМОКТУ- ВАННЯ. МОТОРИКА ШКТ. РЕГУЛЯЦІЯ СЕКРЕТОРНОЇ ТА МОТОРНОЇ ФУНКЦІЇ КИШОК

Кишкова секреція

Кишковий сік – мутна, в’язка рідина, продукт слизової оболонки тонкої кишки. У склад соку входять неорганічні речовини: хлориди, бікарбонати, фосфати. Протягом доби утворюється близько 2 л соку. Його рН 7,2-8,6. Органічні речовини: білки, амінокислоти, слиз, сечовина. Кишковий сік має ферменти: ентеро- кіназу (ентеропептидаза), амінопептидазу, карбоксипептидазу, ендопептидази, дипептидази, мальтазу, лактазу, сахаразу, α-декстриназу, трегалазу, нуклеазу.

Секреція кишкових залоз підсилюється при безпосередньому збудженні механорецепторів і хеморе- цепторів кишечника. Тобто, провідне значення в регуляції кишкової секреції належить місцевим механіз- мам за рахунок гуморальних факторів та місцевих периферичних рефлексів підслизового нервового сплетення. Хімічними стимуляторами є HCl, панкреатичний сік, продукти перетравлення жирів та білків. Збуджуючу дію здійснюють: гастрин, холецистокінін, серотонін, дуокренін, ентерокринін, вазоактивний інтестинальний пептид (ВІП), шлунковий інгібуючий пептид (ШІП). Гальмують секрецію: соматостатин, енкефаліни.