Причини швидкого підпорядкування Литвою руських земель
Включення українських земель до складу Литовської держави.
Політика великих литовських князів на українських землях.
Саме в XIV ст. на міжнародну арену виходять нові, достатньо сильні держави – Литва, Польща, Росія, Кримське ханство, які в майбутньому будуть впливати на державність і територіальну цілісність України. Ці держави будуть вести боротьбу за дуже важливі в економічному та геополітичному плані українські землі.
У ХІІІ ст. на півночі від руських земель утворилася нова держава – Велике князівство Литовське, яке не тільки об’єднало всі литовські племена, але й почало наступати на білоруські та українські землі. Засновником литовської держави був князь Міндовг (1230 – 1263). Князь Гедимін (1316 – 1341)першим приєднав частину білоруських і українських земель і почав називати себе королем литовським і руським. Для зміцнення своєї держави Гедимін зав’язав родинні відносини з руськими (українськими й білоруськими князями), сприяв поширенню руської культури в Литві. За князювання Ольгерда (1345 – 1377) Литва поширила свої володіння на північні й центральні українські землі. Це було здійснено майже без насильства, тому що місцеві князі були ослаблені внутрішньою роздробленістю й постійною боротьбою з монголо-татарами. Ольгерд приєднав спочатку Чернігово-Сіверську землю, а в 1362 р. – Київ і Київщину, а також Переяславщину. Ольгерд посадив у Києві свого сина Володимира Ольгердовича, який іменував себе «З божої ласки князь київський».
Таким чином, у результаті «тихої експансії» («мирного приєднання») 90% усіх земель ВКЛ складали тоді східнослов’янські землі, які перебували на вищому економічному та культурному рівні, ніж Литва. Причинами такого швидкого підпорядкування руських князівств було: їх ослаблення в результаті монгольського нашестя; прагнення руських князів заручитись підтримкою ВКЛ у боротьбі з монголами; ослаблення Золотої Орди.
Політика ВКЛ на першому етапі характеризувалася принципом «старини не рушимо, новизни не вводимо» і тому ВКЛ: перейняло у руських земель систему адміністративного устрою, судочинство, військову організацію, руську мову як державну, прийняло християнство за православним обрядом; на другому етапі: з 90-х років XIV ст. повело політику, спрямовану на ліквідацію автономного устрою українських земель удільних князівств.
Причини швидкого підпорядкування Литвою руських земель
| v Руські землі були ослаблені золото-ординським ігом, що поклало початок просуванню литовців на Русь і сприяло їх успіху. |
| v Населення руських земель віддавало перевагу Литві перед Ордою. У більшості випадків місцеві князі і боярство добровільно визнавали владу Литви. Історики кваліфікують просування Литви в руські землі не як завоювання, а як "мирне приєднання ", як "тиху експансію ". |
| v Успішним діям Литви сприяло ослаблення Орди і її розкол на ворогуючі частини внаслідок феодальних усобиць 1360-1370-х рр. |
| У 1362 р. у битві під Синіми Водами об’єднані русько-литовські війська на чолі з Ольгердом розбили монголів, звільнивши українські землі з-під їхньої влади. Золотоординське ярмо було повалене на українських землях. Після цього Литва зайняла Поділля. Битва на Синіх Водах (1362 р.) |
| Основні наслідки |
| v Теріторіальні межі Золотої Орди в пониззі Дністра та Південного Бугу було відсунуто до прибережної смуги, а на Дніпрі - до порогів |
| v Суттєве послаблення впливу татарських орд, що мешкали на захід від Дніпра, і загострення суперечностей у Золотій Орді |
| v Закріплення переважної більшості українських земель у складі Литовської держави |
Битва на Синіх Водах одна з найвизначніших подій у воєнно – політичній історії СхідноїЄвропи ХІVст.
При Ольгерді територія Великого Князівства Литовського складалася на 90% з руських (українських і білоруських) земель. До 1385 р. русичі мали рівні права з литовцями. Руські князі входили до складу великокнязівської ради, займали високі посади у війську й адміністрації. Руська мова була державною мовою, руська культура, право («Руська правда») панували в литовській державі. Православна церква була домінуючою.
Після смерті Ольгерда до влади прийшов його син Ягайло (1377 – 1392), який через зовнішню погрозу від Тевтонського ордену й Московського князівства почав зближення з Польщею.
Дата добавления: 2015-12-10; просмотров: 1203;