Соціально-економічна сутність податків та їх функції

Поняття «податок» першим розкрив А. Сміт у роботі «Дослідження про

природу та причина багатства народів». За його словами, «податок – це тягар,

що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і

порядок сплати».

В історії оподаткування зазвичай виділяють три етапи.

Перший етап – від древнього світу і до початку середньовіччя –

це зародження інституту податків, які мали випадковий і тимчасовий

характер, справлялися у примітивних формах, дуже часто у натуральному вигляді.

Другий етап охоплює XVI XVIII ст. та характеризується становленням

феодальних держав, грошових господарств країн, бурхливим розвитком

податків, які практично стягувалися за все, що можна: вікна, двері, майно, бороди, спадщину, землю, будинки, товари, прибутки, з холостяків, євреїв, проституток, покійників і т.п.

Третій етап – від кінця XVIII ст. до теперішнього часу – відзначається

як найцивілізованіший період розвитку податків. Саме у цей час набувають поширення ідеї про законність і природність обкладання для задоволення державних потреб, обґрунтовуються найважливіші засади оподаткування такі як рівномірність, визначеність, зручність, дешевизна справляння податків.

Кількість податків зменшується, вони стають більш одноманітними, держава відмовляється від дріб'язкових зборів та віддає перевагу тим, які можуть суттєво поповнити скарбницю. Відпрацьовуються технічні прийоми збирання податків. Свого найвищого розквіту і вдосконалення податки набувають в умовах ринкового господарства.

Отже, виникнення податків і податкової системи та їх розвиток тісно

пов'язано з виникненням і розвитком держави.

Податок – це обов’язковий елемент фінансової системи держави

незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона обирає, які

політичні сили знаходяться при владі. Відсутність податків паралізує

фінансову систему держави у цілому, робить її недієздатною, та у кінцевому

підсумку – позбавляє будь-якого сенсу.

Податку притаманні такі риси:

Ø стягнення податку виступає одностороннім процесом з боку держави і

Ø має обов’язковий характер для конкретного платника;

Ø податки відображають односторонній рух коштів від населення та

підприємств до держави, який не супроводжується одночасно наданням

певних благ, матеріальних цінностей, як це характерно для товарного обміну;

Ø не має цільового призначення;

Ø може сплачуватись тільки до бюджету, а не до іншого грошового

централізованого або децентралізованого фонду;

Ø є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної

сили.

Таким чином, податки – це обов’язкові платежі, які законодавчо

встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами

у процесі розподілу та перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються у централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Економічний зміст податків відображається взаємовідносинами

господарюючих суб’єктів та громадян, з одного боку, та держави – з іншого, з приводу формування державних фінансів. За своїм економічним змістом податки є основним інструментом державного розподілу і перерозподілу доходів та фінансових ресурсів.

Матеріальною основою податків є реальна сума грошових коштів, що

мобілізуються державою. При перерозподілі національного доходу податки забезпечують органи державної влади частиною нової вартості у грошовій формі. Ця частина національного доходу, привласнена у формі податків, перетворюється у централізований фонд фінансових ресурсів держави.

З організаційно-правової сторони податок – це обов’язковий платіж,

який надходить до бюджетного фонду у визначених законом розмірах і у встановлені строки.

Однак, податки не єдина форма акумуляції грошових коштів, що

надходять в бюджет та інші державні централізовані фонди. У структурі доходів бюджету, крім податків, існують інші обов’язкові платежі податкового характеру, а саме: збори – обов’язкові платежі, які мають разовий фіскальний характер і їх сплата пов’язана із компенсацією певних витрат організації діяльності; плати – обов’язкові платежі, які справляються з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між ними та державою;відрахування, внески – обов’язкові платежі з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.

Серед функцій податку відрізняють такі: фіскальна, розподільчо-регулююча та стимулююча, причому останню функцію відрізняють не всі вчені економісти.

Сутність фіскальної функції полягає у тому, що податки служать для

формування фінансових ресурсів держави. Фіскальна функція є матеріальною запорукою функціонування суспільства. З розвитком та удосконаленням виробництва значення фіскальної функції податків зростає.

За допомогою фіскальної функції податків здійснюється формування бюджету та інших державних фондів за рахунок частини національного доходу.

Розподільчо-регулююча функція полягає у тому, що за допомогою

податків відбувається перерозподіл валового внутрішнього доходу між

державою та її суб’єктами, причому держава здатна регулювати вартісні

пропорції такого розподілу. Ця функція у свою чергу може бути розділена на

підфункції: економічну та соціальну.

Економічна полягає у регулюванні державою економічної діяльності, яке може здійснюватись у стимулюючому або стримуючому напрямах.

Соціальна – у перерозподілі частини доходів найбагатшої верстви населення шляхом різної форми соціальної допомоги найбіднішій частині населення.

Отже, податки являють собою інструмент державного втручання в

економічні процеси та розподільчі відносини, що мають місце у суспільстві.

Використовуючи такий інструмент, держава повинна оптимально враховувати інтереси трьох сторін оподаткування: держави, платників

податків, громадян, які отримують суспільні блага.