Сутність фінансової політики та фінансового ринку

Фінансова політика – це вплив фінансових відносин на економічний і соціальний розвиток суспільства.

Суб’єктом фінансової політики виступає держава.

За допомогою фінансової політики держава фінансує потреби розширеного відтворення, регулює масштаби і пропорції розвитку суспільного виробництва.

Фінансова політика повинна враховувати потреби суспільного розвитку, реальні економічні і фінансові можливості держави, тому вона залежить від конкретних історичних умов і завдань, які стоять перед суспільством. Вивчаючи вимоги, які теорія і практика господарювання ставлять до фінансової політики, слід усвідомити дуже важливий висновок — фінансова політика має бути адекватною закономірностям суспільного розвитку. Порушення цієї важливої вимоги призводить до значних втрат у народному господарстві.

У 70-х роках особливості фінансової політики визначаються неокласичним напрямом економічної теорії. У цей період процес розширеного відтворення в країнах з ринковою економікою характеризується різким підвищенням нестабільності, сповільненням темпів економічного зростання, збільшенням резервної армії праці, зростанням бюджетного дефіциту, державного боргу, інфляції.

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія — довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, який передбачає вирішення великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією.

У процесі її розроблення прогнозуються основні тенденції розвитку фінансів, формуються концепції їх використання, визначаються принципи організації фінансових відносин.

Фінансова тактика спрямована на розв’язання завдань конкретного етапу розвитку суспільства за допомогою перегрупування фінансових ресурсів і зміни способів організації фінансових зв’язків.

Щоб краще усвідомити зміст, завдання і вимоги до фінансової політики, виділяють як самостійні складові податкову, бюджетну, грошово-кредитну і міжнародну фінансову політику.

Податкова політика реалізує інтереси держави. Її головне призначення - вилучення частини ВВП на загальнодержавні потреби, перерозподіляючи ці кошти через бюджет.

Під бюджетною політикою розуміють визначення державою:

- джерел формування доходів державного і місцевих бюджетів;

- пріоритетних напрямів видатків бюджету;

- допустимих меж розбалансованості бюджету;

- джерел фінансування бюджетного дефіциту;

- принципів взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи.

У вільно – ринковому середовищі господарювання фінансова політика реалізується через систему фінансового ринку.

Фінансовий ринок – це особливий тип ринку, предметом купівлі – продажу на якому виступають різні фінансові інструменти.

Фінансовий ринок складається із п’яти основних складових:

1. банківський ринок,

2. ринок цінних паперів ( фондовий ринок ),

3. валютний ринок,

4. ринок дорогоцінних металів ( золото, срібло, платина ),

5. ринок страхових послуг.

Основними суб’єктами фінансового ринку є :

Ø емітенти ( юридична особа, що від свого імені випускає цінні папери і

зобов’язується виконувати обов’язки );

Ø інвестори;

Ø фінансові посередники.

Розвинений фінансовий ринок складається з системи різноманітних каналів:

- канали прямого фінансування, за якими фінансові кошти

пересуваються від власників заощаджень до позичальників через продаж та купівлю акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- канали непрямого фінансування, за якими потоки фінансових ресурсів

від власника заощаджень до позичальників спрямовуються через комплекс фінансових посередників ( банки, ощадні та позикові каси, страхові заклади)