Сутність податкової системи та принципи її побудови

Податкова система – це сукупність встановлених законодавством держави податків, зборів, відрахувань й інших платежів до бюджетів і фінансових інститутів, а також вся інфраструктура, пов’язана з обрахуванням, обліком, контролем і своєчасною сплатою обов’язкових платежів».

Близький до нього, але має більш вузький смисл термін система оподаткування – сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) у бюджети і державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Податкова система містить у собі такі елементи:

Ø систему оподаткування: система податків і зборів;

Ø механізми і способи розрахунку та сплати податків і зборів;

Ø платники податків: юридичні особи; фізичні особи;

Ø контролюючі органи:

Ø державна податкова служба;

Ø державна митна служба;

Ø пенсійний фонд;

Ø фонд соціального страхування.

Однією із важливих складових податкової системи є принципи її

побудови, до яких відносять:

1) забезпечення реалізації головного напрямку державної фінансової політики;

2) стабільність нормативно–правового забезпечення;

3) економічна зацікавленість;

4) соціальна справедливість в однаковій мірі відносно юридичних та фізичних осіб;

5) рівне податкове навантаження;

6) принцип вигідності;

7) економічна ефективність;

8) гнучкість.

Наведені принципи є загальними для побудови податкової системи будь-якої держави. Але на різних етапах розвитку держави найбільшу актуальність мають різні принципи побудови податкової системи. Так, зокрема у Податковому кодексінаведені принципи, на базі яких побудовано податкову система України. Згідно з цим нормативно-правовим актом принципами побудови системи оподаткування є:

Ø стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного

оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

Ø обов'язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів

(обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

Ø рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних

осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) – на більші доходи;

Ø рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації –

забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

Ø соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки

малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

Ø стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів

(обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

Ø економічна обґрунтованість – встановлення податків і зборів

(обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досяг-нення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

Ø рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів

(обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

Ø компетенція – встановлення і скасування податків і зборів

(обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

Ø єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки

податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

Ø доступність – забезпечення дохідливості норм податкового

законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Податкову систему України встановлено Законом “Про систему оподаткування”, який було прийнято в 1991 р. У 1994 р. цей Закон отримавнову редакцію з урахуванням змін та доповнень, які мали місце в 1992 –1993 рр. Нині діє редакція з доповненнями до закону, прийнята в 1997 р. До нього включено як податки, так і інші обов’язкові платежі, що справляються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві. Окремі податки регулюються також спеціальними законодавчими актами.

Бюджети всіх рівнів формуються за рахунок податків і зборів, причому переважна їх частина – за рахунок податку на додану вартість, акцизного податку, мита, податку на прибуток підприємств, та податку з доходів фізичних осіб.

Податок на додану вартість:

Ø суб’єкт оподаткування – суб’єкти підприємницької діяльності (фізичні

та юридичні особи), інші юридичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, фізичні особи що ввозять (пересилають) товари на митну територію України;

Ø об’єктом оподаткування є операції з: поставки товарів, чи послуг, місце

надання яких знаходиться на території України; ввезення або вивезення товарів;

Ø ставка оподаткування: 20%, 0%, без ПДВ;

Ø база оподаткування: договірна вартість товарів (робіт, послуг), але

не нижче за звичайні ціни або митної вартості.

Акцизний податок:

Ø суб’єкт оподаткування – виробник або імпортер підакцизного товару.

Ø об’єкт оподаткування – обороти з реалізації підакцизних товарів,

або митна вартість товарів, які імпортуються на митну територію України.

Ø ставка оподаткування – дуже різниця від виду підакцизного товару.

Мито – непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів.

Податок на прибуток підприємств:

Ø платник податку: суб’єкти господарської діяльності, бюджетні,

громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку; нерезиденти України, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження в Україні;

Ø об’єкт оподаткування – прибуток;

Ø ставка оподаткування – 16%;

Ø база оподаткування – валовий прибуток, який розраховуються як

валовий прибуток за вирахуванням валових витрат та амортизації.

Прибутковий податок фізичних осіб:

Ø платник податку – фізичні особи, які отримують доходи з джерелом їх

походження на території України; можуть бути як резидентами України так і нерезидентами.

Ø об’єкт оподаткування – доходи фізичної особи з джерелом їх

походження на території України;

Ø ставка податку – 15%, 20%; чисельні пільги.

Аналіз податкової системи України засвідчує її фіскальний характер, який стимулює затратні методи виробничо-комерційної діяльності підприємств, стримує економічний розвиток країни.

Суттєвим недоліком податкового законодавства є його нестабільність: часті зміни у правилах стягнення податків, скасування пільг або, навпаки, внесення нових.

Порушення встановлених законом принципів побудови податкової системи свідчить про неефективність податкової політики.