Інформаційне забезпечення надійності

Забезпечення надійності ТО в значній мірі пов’язане з використанням інформації про результати їх експлуатації. Інформація повинна поступати регулярно і об’єктивно відображати умови експлуатації обладнання.

Якою б не була високою надійність ТО, споживач зацікавлений в тому, щоб вони були абсолютно надійними, хоча це і неможливо. Виробники намагаються максимально підвищити надійність. Існують два шляхи підвищення надійності: на місцях експлуатації ТО шляхом доробок

Збір відомостей про відмови ТО може проводитися персоналом, який безпосередньо займається технічним обслуговуванням, або представниками служби надійності. В останньому випадку достовірність і повнота інформації підвищуються. В будь-якому випадку необхідні міроприємства по перевірці заповнення первинних документів і стимулюванню правильності записів в них.

Основними первинними документами про відмови ТО є журнали, формуляри і (або) картки відмов. При великому числі одиниць ТО (більше 50), які знаходяться під наглядом, зручно вести журнал. Перевага журналів полягає в їх компактності, простоті регулярного контролю і звичності для обслуговуючого персоналу. Крім того, журнал можна використати для концентрації різноманітної інформації по технічному обслуговуванні (запис вказівок, доробок тощо).

Формуляри заводяться на кожний ТО і тому містять всю інформацію про об’єкт з початку його експлуатації (відомості про відмови, відновлення, профілактики, доробки тощо).

Картки відмов – це бланки з питаннями, на які потрібно дати відповіді (або підкреслити одну з готових відповідей). Вони заповнюються при кожній відмові. Заповнені бланки направляються в центр обробки інформації, або поставнику ТО. Застосовуючи такі картки відмов, можна отримати оперативну і достовірну інформацію по кожному дефекту. Основна вимога до них – форма карток повинна давати можливість машинної обробки занесеної інформації.

В картки відмов вносять наступні відомості: номер картки; тип і серійний номер ТО; тривалість роботи до відмови; умови роботи (випробування), при яких з’явилася відмова; зовнішні ознаки дефекту (відмови); місцезнаходження, тип і серійний номер елемента, що відмовив; ймовірна причина появи відмови; вид ремонту, який потрібен; трудозатрати на ремонт; додаткова інформація (зазвичай на звороті картки), яку хоче повідомити особа, що заповнювала картку (в тому числі і свої бачення можливих шляхів підвищення надійності ТО); дата і підпис особи, яка заповнювала картку, і керівника, який перевірив правильність відомостей. Крім цих відомостей на картці відмов записується і інша інформація, характерна для ТО, що досліджується.

Збір відомостей про відмови є досить відповідальним етапом дослідження надійності ТО і їх елементів.

Оцінка надійності за результатами експлуатації можлива при своєчасному надходженні достовірної інформації про відмови і її своєчасної обробки спеціальною службою надійності. Для прикладу, на рис. 1.1 приведена схема проходження інформації про надійність ЗЕУ для видобутку нафти, яка була прийнята в бувшому СРСР.

ВПД – відділ промислових досліджень; КСПД – Куйбишевський сектор промислових досліджень; АзГПД – Азербайджанська група промислових досліджень.

ДКБ БН збирає статистику відмов за допомогою розвинутої системи регіональних підрозділів промислових досліджень і веде суцільний облік відмов свердловин, обладнаних ЗЕУ. Відомості про відмови диференціюються за групами – відмови насоса, електродвигуна та інш., аналогічно табл. 1.2. Подібна градація відмов має за мету виявити конструктивні і експлуатаційні відмови. При опрацюванні статистики відмов окремо виділяються також відмови, які мали місце в перші 180 діб роботи установки в свердловині.

Важливим моментом при збиранні статистичного матеріалу є діагностування відмов ЗЕУ, яке проводиться в два етапи. Перший діагноз виставляють безпосередньо після зупинки свердловини і фіксують зовнішню причину зупинки – відсутність подачі або її недопустиме зниження, відключення установки мінімальним чи максимальним захистом і т.п. Другий діагноз встановлюють після ревізії обладнання в механічній майстерні. Тут виявляються елементи, вузли чи група вузлів, що відмовили, і, при необхідності, спеціалісти, які розглядають цю відмову, пробують побудувати деякий логічний ланцюг між зовнішньою причиною відмови та її практичною першопричиною, яка може і не виявитися при ревізії обладнання. Оскільки спеціалісти не завжди визначають, в результаті якого процесу мала місце відмова ЗЕУ, в таблиці відмов заповнюється позиція, що містить можливу, а не істинну першопричину. При діагностиці відмов, як правило, приймають участь представники технологічних служб НГВУ, спеціалісти прокатних баз ЗЕУ, працівники ДКБ БН, заводів-виробників. Дані про відмови сумуються на рівнях НГВУ – об’єднання – Міннафтопром. Такий спосіб збору встановлює ефективний зворотній зв’язок між експлуатаційниками і розробниками ЗЕУ.

Момент зупинки доробок ТО визначають не за показниками надійності, а за вартісними характеристиками. Дійсно, якщо вартість доробок буде співвідносна з вартістю проектування і виготовлення ТО, то доцільно передбачити резервування. Щоправда, це кінцевий випадок. Переважно максимальна вартість доробок складає 5÷15% вартості обладнання. Інформація про роботу ТО, яку необхідно отримати від експлуатаційників повинна задовольняти двом основним вимогам: достовірності та повноті.

Достовірність інформації досягається об’єктивністю представленого матеріалу і підготовленістю обслуговуючого персоналу. Під об’єктивністю розуміють своєчасне заповнення звітів про стан ТО і журналів, формулярів і карток відмов з точним вказанням причин відмови. Необ’єктивність матеріалу – результат або страху, або нечесності обслуговуючого персоналу, або просто суб’єктивності оцінки.

Повнота інформації залежить від точного опису відмов та їх причин, тобто якості підготовки персоналу та ясності інструкцій з експлуатації. Для вирішення тих чи інших задач за програмами підвищення надійності вимагається певний об’єм даних, в тому числі дані про час виявлення відмови; зовнішню поведінку відмови; час, який затрачається на виявлення і усунення причини відмови; про тип і номінал елемента, деталі, які відмовили; його розташування в схемі і час напрацювання елемента до відмови та інш.

Регулярність отримання первинної інформації службою надійності підприємства залежить від технічних можливостей її передачі і необхідності швидкого прийняття мір. Систематизацію відмов ТО зручно представляти в табличній формі, яка включає в себе назву ТО, час роботи його до відмови з початку експлуатації, час усунення відмови. Таблиці систематизації відмов використовуються в подальшому для проведення статистичної обробки і отримання кількісних показників надійності ТО.

На основі аналізу надійності обладнання за даними експлуатації розробляється ряд заходів, необхідних для усунення виявлених відмов.

Лекція № 5