Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень

Економічний ефектхарактеризує абсолютну величину переви­щення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над су­марними витратами ресурсів за розрахунковий період і обчислюєть­ся за загальноприйнятою методикою.

(7.1)

де — народногосподарський економічний ефект, або внутрі­шньовиробничий економічний ефект;

р_т — результати від впровадження техніко-організаційних ново­введень;

В_т— витрати на впровадження технічних та організаційних но­вовведень;

Т — розрахунковий період.

Результати та витрати кожного року слід визначати з урахуван­ням чинника часу за допомогою спеціального коефіцієнта приведен­ня а, що обчислюється за формулою:

(7.2)

де Е_н — норматив приведення різночасових витрат і результатів;

- розрахунковий рік;

- рік, за який витрати й результати приводяться до рівня роз­рахункового року.

Економічний ефект технічних нововведень з урахуванням чин­ника часу дорівнює:

(7.3)

де - вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду;

t_n, t_k - відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.

Загальні результати технічних нововведень визначаються су­мою основних і супровідних результатів:

(7.4)

Сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення (В_т) за розрахунковий період охоплюють витрати на виробництво ( ) та ви­трати на використання (В ) продукції і визначаються за формулою:

(7.5)

Оцінка внутрішньовиробничого (комерційного) економічного ефекту зазвичай здійснюється з використанням таких показників:

• прибутку,що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації);

• похідних вимірників— коефіцієнта ефективності капітальних
витрат (внутрішньої норми ефективності, терміну окупності ка­пітальних витрат тощо).