Організація пошукових і прикладних науково-дослідних робіт

Цикл «дослідження — виробництво»— це тісний взаємозв'я­зок між науковими дослідженнями та їх промисловим освоєнням. Пов­ний комплекс робіт, спрямований на створення й освоєння нових ви­робів (СОНВ) у сучасному розумінні передбачає науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДР і ДКР), а також конструктор­ську, технологічну та організаційну підготовку виробництва.

Інноваційний процес починається з етапу проведення пошуко­вих науково-дослідних робіт (НДР), у результаті яких відбувається висування науково-технічних ідей стосовно матеріалізації наявних теоретичних знань і відкриттів.

Науково-дослідні роботи— це комплексне дослідження рин­ку, покупців і конкурентів; вивчення іноземної патентної інформа­ції; пошук ідеї нового товару; комерційний аналіз, оцінка й відбір ідей; розробка концепції товару ринкової новизни й визначення його конкурентоспроможності, завоювання частки ринку.

Завершуються пошукові НДР експериментальною перевіркою нових методів задоволення суспільних потреб. Усі пошукові НДР проводять в академічних наукових установах, а також на великих підприємствах працівники високої наукової кваліфікації. Фінансу­вання пошукових НДР здійснюється в основному з державного бюд­жету, при цьому багато пошукових НДР мають бюджетне фінансу­вання за замовленням згідно з державними науково-технічними про­грамами. Результатом пошукових НДР є відкриття.

На другому етапі інноваційного процесу проводяться прикладні НДР. Прикладні НДР з різними тематичними напрямами досліджень і розробок виконуються в багатьох наукових установах і у великих корпораціях. Вони фінансуються як за рахунок бюджету згідно з державними науково-технічними програмами, так і на конкурсній основі за рахунок окремих замовників: акціонерних товариств, ко­мерційних фондів, венчурних фірм тощо.

Організація науково-дослідного процесупередбачає упоряд­кованість, взаємодію окремих елементів, що перебувають у функціо­нальній залежності. Організаційні принципи науково-дослідного процесу ґрунтуються на практичному досвіді працівників, що про­водять наукові дослідження.

Наукова організація науково-дослідного процесу виникла у зв'язку з потребою координації і взаємозв'язку дослідної роботи ве­ликих колективів з використанням автоматизованих систем обробки інформації.

В умовах вільного економічного підприємництва, розвитку рин­кових відносин змінюються функції науки щодо оперативності нау­ково обґрунтованих рішень власників капіталу, орендарів, акціоне­рів тощо. До науково-дослідного процесу залучають різних за фахом спеціалістів (економістів, програмістів, технологів, математиків, конструкторів, маркетологів), застосовуються комп'ютерна техніка, інформаційні технології, пристрої організаційної техніки, а дані нау­ки використовуються для прогнозування фінансово-господарської діяльності, при наданні кредитів та залученні акціонерів, визначенні престижності й конкурентоспроможності продукції на внутрішньо­му й міжнародному ринках, запобіганні банкрутству, сплаті подат­ків, розподілі прибутку, нарахуванні дивідендів тощо.

Щоб організувати працю науковця з найбільшою ефективністю, необхідно поєднати її з організацією всього науково-дослідного про­цесу, передовою методологією інформаційних технологій, що ґрунтуються на застосуванні новітніх технічних засобів у збиранні й об­робці на ЕОМ інформації з метою дослідження підприємницької ді­яльності. Проте це аж ніяк не применшує значення наукової органі­зації праці в науково-дослідному процесі, а, навпаки, підвищує його роль в організаційно-технологічній підготовці комплексних науко­вих досліджень та управлінні ними.

Дослідження інформації та обробка на ЕОМ відповідно до ці­лей наукового дослідження повинні раціонально поєднувати проце­си праці та матеріальні елементи виробництва, за допомогою яких працівник обробляє інформацію, предмети праці (первинна фіксова­на інформація, перетворена на інформаційні масиви, необхідні для дослідження) та інтелектуальні елементи — алгоритми, програми, методики. Для цього система науково-дослідного процесу має бути впорядкованою: усі елементи повинні перебувати в системному вза­ємозв'язку та підпорядковуватися меті й програмі дослідження.

Організація дослідницької діяльностіпередбачає використан­ня методичного забезпечення, до якого належать інструкції, поло­ження, рекомендації, що сприяють технічному прогресу на основі використання засобів автоматизованого збирання, передавання й об­робки інформації відповідно до програм досліджень.

Отже, організація дослідницької діяльності включає організа­цію дослідного процесу, управління ним та його обслуговування.Розглянемо основні принципи організації науково-дослідно­го процесу:

1. Організація науково-дослідного процесу:

• спеціалізація;

• кооперування;

• пропорційність;

• паралельність;

• прямоточність;

• безперервність;

• ритмічність.

2. Організація управління науково-дослідним процесом:

2.1) організаційно-технологічна підготовка:

• дослідна фаза;

• технологічна фаза;

• інформаційна фаза;

2.2) наукова організація праці:

• організація трудових відносин;

• організація робочих місць;

• забезпечення сприятливих умов праці;

• нормування і матеріальне стимулювання;

• розвиток творчих здібностей і наукової активності.

3. Організація обслуговування науково-дослідного процесу:

• технічна оснащеність засобами праці;

• обслуговування робочих місць;

• забезпеченість засобами зв'язку для збирання інформації;

• модернізація засобів переробки інформації;

• технічна безпека та профтехсанітарія.

Спеціалізація і кооперуванняпередбачають поділ праці сек­торів, груп та окремих виконавців науково-дослідних процедур. Так, окремі підрозділи наукової установи виконують постановку та алго­ритмізацію завдань дослідження, інші здійснюють програмування їх вирішення на ПЕОМ.

Пропорційністьполягає в дотриманні правильного співвідно­шення в інформаційному забезпеченні дослідників обчислювальни­ми центрами з метою забезпечення пропорційності надходження ін­формації при дослідженні наукової проблеми. Пропорційність окре­мих науково-дослідних процедур забезпечує всебічне і якісне дослі­дження об'єктів у строки, встановлені графіком і програмою робіт.

Паралельністьу науково-дослідному процесі забезпечує одноча­сне паралельне виконання дослідних процедур для перевірки різних за змістом операцій, які здійснює суб'єкт підприємницької діяльності.

Прямоточністьдає змогу раціонально організувати інформа­ційні потоки між учасниками дослідного процесу, не допускаючи дублювання дослідних процедур різними виконавцями.

Безперервністьзумовлює потребу організації дослідного про­цесу в часі і просторі

Ритмічністьнауково-дослідного процесу забезпечується рівно­мірним виконанням дослідних процедур, що передбачає правильну організацію роботи всіх виконавців. Передбачається узагальнення результатів дослідження за розділами програми досліджень, кожним виконавцем до завершення роботи в цілому. Своєчасне ритмічне надходження матеріалів дослідження, їх якість та узагальнення за­безпечують виконання роботи в установлені строки.

Організація управління науково-дослідним процесомпередба­чає взаємне погодження виконання інтелектуальної підготовки дослід­ного процесу й наукової організації праці учасників цього процесу.

Організація інтелектуальної підготовкинауково-дослідного процесу включає розробку методичних рекомендацій дослідження, забезпечення законодавчими актами й нормативними документами. Організація інтелектуальної підготовки об'єднує дослідну, техноло­гічну та організаційну фази.

На дослідній фазі управління науково-дослідним процесом ви­значають, які нормативні документи необхідні для якісного та своє­часного проведення досліджень, визначають наявність програмного забезпечення для вирішення завдань, які досліджуються.

На технологічній фазі управління науково-дослідним процесом складають алгоритм завдань дослідження, розробляють їх програм­не розв'язання, провадять апробацію методичних рекомендацій.

На організаційній фазі управління науково-дослідним процесом складають організаційні моделі, які дають змогу подати в графічній формі взаємозв'язок об'єктів дослідження, джерел інформації, мето­дів дослідження та узагальнення результатів дослідження, виявити і сформулювати конкретні зв'язки, пропорції, структурні взаємовід­носини між учасниками науково-дослідного процесу.

Наукова організація праці (НОП)у науково-дослідному про­цесі — це система заходів, спрямованих на вдосконалення методів та умов інтелектуальної праці, збереження здоров'я працівників на основі новітніх досягнень науки й техніки, що забезпечує найбільшу ефективність при найменших витратах розумової праці.

Організація обслуговування науково-дослідного процесу вклю­чає технічну оснащеність засобами праці, створення умов НОП на робочих місцях, обслуговування робочих місць, забезпеченість засо­бами зв'язку для збирання інформації, модернізацію засобів обробки інформації, технічну безпеку.