Внутрішньофірмові форми організації інноваційного процесу

У розвинених корпоративних структурах формування спеціаль­них інноваційних підрозділів відбувається на двох рівнях:

1) рівень простої організації (фірмовий рівень), який не включає у
свою структуру інші організації;

2) рівень корпорації (корпоративний рівень) включає інші організації, якими-керує спеціальна холдингова компанія.

Корпорація створює навколо себе мережу малих інноваційних фірм, керівники яких набувають необхідного досвіду в спеціальних «інкубаторних програмах». Такі організації мають організаційну форму «фірми-інкубатора». «Фірму-інкубатор» організовують вели­кі корпорації з метою створення нових підприємств.

Розповсюдження нової складної промислової продукції і тех­нологій іноді відбувається в організаційній формі франчайзингу або лізингу.

Франчайзинг — це угода між великими корпораціями та неве­ликими фірмами або окремими підприємствами. Фірма-франчайзер передає своєму партнерові (франчайзі) право на здійснення окремо­го виду діяльності з використанням своєї технології, ліцензії, ноу-хау тощо.

Бригадне новаторство й тимчасові творчі колективи —не­обхідний елемент організації інноваційного процесу. Постійне наро­щування темпів нововведень призвело до скорочення часу на проек­тування й життєвий цикл продукції. За таких обставин технічні роз­робники повинні бути одночасно ще й дослідниками ринкової кон'юнктури, тобто однієї компетентності в технічних питаннях уже недостатньо. На успіх за таких умов може розраховувати лише нова­торська і вміла бригада, кожний член якої ознайомлений з основами суміжних дисциплін.

Бутлегерство— підпільне, контрабандне винахідництво, таєм­на робота над позаплановими проектами. Підтримка й заохочення бутлегерства сприяє активізації діяльності творчих працівників. Із цією метою керівництво корпорації дозволяє творчим працівникам 15-20 % свого робочого часу використовувати для роботи над поза­плановими проектами.

Ризикові підрозділи— створюються у великих корпораціях з метою освоєння новітніх технологій і являють собою невеликі авто­номні спеціалізовані виробництва.

Нові фірми в рамках старих корпорацій —прогресивний елемент створення молодих компаній. Звичайний засіб створення молодих компаній такий: материнська корпорація бере на себе всі фінансові питання і стає власником 80 % акцій нової фірми. У бух­галтерській звітності нова внутрішня фірма має статус філіалу, але фактично є окремою компанією зі своєю радою директорів. Збитки від діяльності таких компаній (що характерно для почат­кового періоду їх розвитку) включаються в бухгалтерську звіт­ність материнської корпорації. При цьому материнська компанія не може отримати 100 % прибутку нової фірми, бо остання не на­лежить їй повністю. Деякі корпорації, що створили всередині сво­єї структури нову фірму, роблять останню своєю 100 %-ю власні­стю. У даному варіанті співробітники, засновники молодої фірми, одержують право придбати акції за пільговими цінами протягом кількох років.