Система принципів навчання військовослужбовців
Поняття „принцип” походить від латинського principium – початок, першооснова. У будь-якій сфері діяльності людини є такі основи, які формуються у вигляді певних положень, не додержуючись яких важко розраховувати на успіх. Є такі основи і у навчальній діяльності, вони отримали назву дидактичних принципів.
У військовому навчанні принципи відображають закономірні зв’язки, які складаються між різними елементами військово-дидактичного процесу і проявляються передусім у вигляді закономірностей навчання військовослужбовців (про них докладніше йшлося у підрозд. 2.1.). Наприклад, відображенням закономірності залежності успішності навчання особового складу від додержання певного порядку і логіки проходження навчального матеріалу, регулярності проведення занять з бойової підготовки є принцип систематичності й послідовності. А принцип свідомості й активності воїнів у навчанні є похідним від такої закономірності, як обумовленість військового навчання розумінням особовим складом значущості й необхідності опанування військової професії.
За своїм походженням принципи військової дидактики носять об’єктивний характер. Вони є результатом теоретичного узагальнення військово-педагогічної практики, випливають з досвіду діяльності щодо навчання особового складу військовій справі. Тобто принципи навчання воїнів виведені на основі наукового осмислення всього передового, позитивного, що накопичено в системі як вітчизняної, так і зарубіжної підготовки військ. Саме тому вони стають керівними положеннями, які регулюють діяльність військового командира в процесі навчання військовослужбовців. Вони охоплюють усі сторони цього процесу і надають йому цілеспрямованій, логічно послідовний характер.
Але за формою свого існування принципи військової дидактики мають суб’єктивний характер. По-перше, вони відображаються у свідомості учасників військово-навчального процесу з різним ступенем повноти і точності. По-друге, і це, мабуть, головне, вони визначають діяльність військового педагога і навчально-пізнавальну діяльність особового складу, зумовлюють характер взаємовідносин між суб’єктами і об’єктами військово-дидактичного процесу, визначають взаємозалежність і взаємообумовленість всіх компонентів процесу військового навчання, впливають на характер діяльності як суб’єктів, так і об’єктів військово-навчального процесу.
Слід зазначити, що принципи військової дидактики відображають основні вимоги до змісту, організації та методики проведення бойової підготовки з особовим складом, особливості її здійснення в сучасних умовах розвитку військової справи. Крім того, необхідно розуміти, що принципи військового навчання є тими керівними положеннями, які призначені, у першу чергу, для тих, хто організовує і проводить військово-навчальний процес у підрозділах і частинах збройних сил, тобто для військових керівників. Саме для цієї категорії принципи відіграють роль свого роду рекомендацій та вказівок щодо шляхів досягнення цілей і реалізації змісту й методики навчання військовослужбовців.
Отже, принципи навчання військовослужбовців – це найбільш загальні керівні положення, які відображають закономірності військово-навчального процесу і визначають вимоги до змісту, організації та методики навчання військовослужбовців, військових підрозділів і частин.
Незнання принципів навчання, нерозуміння їх ролі та місця в організації та здійсненні військово-дидактичного процесу, невиконання їхніх вимог не відміняє їх існування та дію, більш того, робить процес навчання воїнів ненауковим, суперечливим, несистемним і в результаті – малоефективним.
Сучасна дидактика виходить з того, що принципи навчання є історично конкретними та відображають потреби суспільства. Під впливом соціального прогресу і досягнень науки у міру виявлення нових закономірностей навчання та накопичення педагогічного досвіду принципи навчання постійно вдосконалюються і навіть змінюються. Їх не можна сприймати як дещо застигле й незмінне.
Спираючись на досягнення загальної дидактики, дослідження в сфері військової педагогіки, практику військово-навчального процесу, осмислюючи й узагальнюючи сучасний передовий досвід не тільки вітчизняної, але й зарубіжної підготовки військ, можна запропонувати таку систему принципів військової дидактики:
– принцип розвиваючого та виховного характеру військового навчання;
– принцип соціальної обумовленості військового навчання воїнів;
– принцип науковості навчання військовослужбовців;
– принцип практичної спрямованості військового навчання;
– принцип гуманізації та демократизації військово-навчального процесу;
– принцип свідомості, активності й самостійності воїнів у навчанні;
– принцип системності й послідовності у військовому навчанні;
– принцип систематичності військового навчання;
– принцип доступності й високого рівня труднощів у навчанні воїнів;
– принцип наочності у навчанні воїнів;
– принцип міцності знань, умінь і навичок воїнів;
– принцип єдності й оптимального сполучення індивідуального і колективного підходів у навчанні особового складу;
– принцип використання попередніх знань і досвіду воїнів.
Існують й інші підходи до систематизації принципів військової дидактики. Вони можуть різнитися за кількістю пропонованих принципів (тому що деякі з них об’єднуються в один), за назвою (формулюванням). Але це не суттєво, оскільки будь-яка система принципів військової дидактики будується на підставі закономірностей і особливостей військово-навчального процесу, осмислення досвіду бойової підготовки воїнів, розуміння постійно зростаючих вимог до професійного навчання особового складу.
Отже, розглянемо сутність і зміст основних принципів військової дидактики, їх вимоги до організації військово-навчального процесу в
частинах і підрозділах Збройних Сил України.
Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 1856;