Принцип науковості навчання військовослужбовців.

Цей принцип відображує залежність навчання воїнів від сучасного етапу розвитку як загальної, так і військової науки, від наукової підготовки тих, хто здійснює навчальний процес у підрозділах і частинах збройних сил. Принцип втілюється в навчальних програмах предметів бойової підготовки, в підручниках і навчальних посібниках, за якими здійснюється професійна підготовка воїнів, у способах наукової організації військово-навчального процесу.

Реалізація цього принципу в практиці навчання військовослужбовців забезпечується через додержання ряду педагогічних вимог:

– навчання воїнів має здійснюватися на підставі найновіших досягнень педагогіки, психології, методики, передового педагогічного досвіду, наполегливого впровадження в практику військово-навчального процесу рекомендацій щодо наукової організації педагогічної праці;

– науковий добір навчального матеріалу має здійснюватися з урахуванням останніх досягнень як загальної, так і військової наукової думки, який відповідав би структурі певної галузі знань і предмета, що вивчається, специфіці його розділів, тем;

– до вивчення воїнами повинен включатися матеріал, який точно встановлений наукою, перевірений військовою практикою, характеризується і розкривається сталими теоріями, поняттями, термінами;

– потрібно всіляко розвивати у тих, хто навчається, навички наукового пошуку, вміння спостерігати явища, фіксувати й аналізувати результати спостережень, вести науковий спір, обґрунтовувати свою точку зору, раціонально використовувати й працювати з науковою і навчальною літературою;

– аргументовано розкривати перед воїнами величезну роль науки в розвитку суспільства, військової справи;

– на всіх етапах навчання військовослужбовців забезпечувати високий теоретичний і науковий рівень організації та здійснення військово-дидактичного процесу в підрозділах і частинах Збройних Сил України;

– у ході занять всі явища і процеси, які відображають зміст теми, розділу, всієї дисципліни, що вивчається, розглядати всебічно, в їх розвитку та взаємозв’язку, бачити й ураховувати закономірності й суперечності навчального процесу, знаходити шляхи його вдосконалення;

– систематично інформувати воїнів про нові досягнення в науці, техніці, культурі, пов’язувати їх із системою військово-професійних знань, яка в них формується;

– застосовувати точне й однозначне словесне тлумачення понять, категорій, алгоритмів, концепцій тощо, використовувати найновішу термінологію, не допускати використання застарілих термінів, визначень, особливо тих, які скасовані керівними документами;

– ні в якому разі не обминати на заняттях спірні наукові теоретичні й практичні проблеми, в доступній формі розкривати їх зміст і перспективні шляхи вирішення, якщо дозволяє час і умови, організовувати разом з воїнами їх обговорення та дискусії.