Глосарій

Агресивна поведінка тварин— погроза та дії тварин, спрямовані проти представників свого, рідше іншого виду тварин.

Адаптації принцип— один з фундаментальних принципів науки, який відображає здатність організму активно пристосовуватися до навколишнього середовища.

Активація— нейрофізіологічний і психологічний процеси підсилення активності організму.

Активність пошукова— поведінка, яка спрямована на зміну ситуації за відсутності певного прогнозу її результатів.

Актуалізація— перехід певного інстинкту, схильності, здатності й можливого (потенційного) до справжнього (актуаль­ного) стану.

Алеломиметична поведінка— наслідування без навчання.

Анімотерапія— галузь психотерапії; показує вплив тварини на людину.

Антропогенез— процес виникнення і розвитку людини з людиноподібних тварин ( антропоїдів).

Антропоморфізм— перенесения притаманних людині властивостей та особливостей на явища природи.

Антропопсихізм— визнання психіки лише як властивості людського мозку.

Асоціація— зв'язок між психічними явищами, за яким актуалізація одного з них призводить до появи іншого.

Аферентація— один із вузлових механізмів процесу випереджаючого відображення.

Безумовні рефлекси— вроджене інстинктивне реагування на стимул.

Білатеральність— двобічна симетрична побудова організму хребетних тварин і людини.

Бінауральний ефект— здатність людини або тварини визначати напрям джерела звуку завдяки тому, що звук від джерела в обидва вуха надходить не одночасно.

Біогенетичний закон— еволюційна закономірність, яка полягає в тому, що індивідуальний розвиток організму пов­торно — особливо на ембріональній стадії — деякі риси свого роду, тих предкових форм, від яких він походить.

Біопсихізм— визнання психіки як властивості лише живої матерії.

Випереджаючого відображення принцип— фундаментальний принцип, у змісті якого фіксується об'єктивний факт ви­переджаючого відображення мозком людини або вищих тварин явищ і подій зовнішнього світу.

Вища нервова система— відображальна умовно-рефлекторна діяльність вищих відділів центральної нервової системи, спрямована на забезпечення найскладніших взаємовідношень цілісного організму людини або вищої тварини.

Відображення— загальна властивість матерії, яка полягає в здатності матеріальних об'єктів реагувати на дію та впливи.

Вік— поняття, що характеризує період життя істоти, а та-кож стадії життя.

Гальмування— нервовий процес, який лежить в основі умов-но-рефлекторної діяльності живого організму.

Генетичний код— відносно стійка система кодування спадкової інформації в молекулах нуклеїнової кислоти.

Генетичний метод— спосіб дослідження психічних явищ, ґрунтується на аналізі їх походження і розвитку.

Генотип— сукупність спадкових структур організму.

Гомеостаз— здатність живого організму підтримувати свою стабільність в умовах безперервної зміни фізико-хімічних, енергетичних, інформаційних умов його життя.

Групова поведінка тварин— узгодження спільних дій тва­рин, які виконуються у зграях.

Детермінізм— закономірна та необхідна залежність психічних явищ від чинників, які їх породжують.

Динамічний стереотип— порівняно стійка система тимчасових умовно-рефлекторних зв'язків у корі головного мозку.

Динамічність— властивість нервової системи, яка виражається в швидкості та легкості утворення умовних рефлексів.

Дослідницька поведінка тварин— компонент психічної діяльності тварин, яка забезпечує біологічно адекватну орієнтацію їхньої поведінки у новій ситуації.

Дресура— спільна назва для всіх навчених, набутих в індивідуальному досвіді реакцій.

Ембріональний (пренатальний) період— період життя з мо­менту поділу заплідненої клітини до народження.

Ендогенний стан— стан, породжений причинами, які лежать у внутрішньому середовищі організму людини або тварини.

Етологія— наука, яка вивчає закономірності поведінки організмів у різних її проявах.

Еферентація— передача нервових імпульсів від мозкових центрів по еферентних (відцентрових) нервових волокнах до периферійних робочих систем організму.

Закон вправ— чим частіше дія або реакція використовується в даній ситуації, тим сильніший асоціативний зв'язок між дією та ситуацією.

Закон економії (канон Ллойда Моргана)— твердження про те, що не варто описувати поведінку тварин за допомогою психічних процесів більш високого рівня, достатньо це зробити за допомогою психічних процесів нижчого рівня.

Закон ефекту— будь-яка дія, що викликає задоволення, асоціюється з даною ситуацією; таким чином, поява цієї дії стає вірогіднішою, ніж раніше.

Захисна реакція— природжена постійна реакція організму зворотного змісту.

Збудження— нервовий процес, який лежить в основі умов-но-рефлекторної діяльності живого організму.

Збудливість— вища форма еволюції подразливості.

Зворотний зв'язок— зв'язок між результатами певного процесу і його перебігом.

Знарядійні дії тварин— специфічна форма поведінки тва­рин з предметами, коли вони одним предметом впливають на інший предмет або тварину.

Зоопсихологія— галузь психологи, яка вивчає розвиток психіки тварин.

Ігри тварин— комплекс різноманітних поведінкових актів, який може служити для витрачання певної енергії або виконувати роль “тренування” молодої тварини у важливих сферах життєдіяльності.

Імітаційна поведінка— здатність тварини наслідувати та копіювати рухи, міміку, голос іншої тварини.

Імпринтинг— специфічна форма научіння у вищих хребетних, при якій фіксуються відмінності деяких природжених поведінкових актів батьківських особин, сестер та братів, харчових об'єктів тощо.

Інволюція— процес, протилежний еволюції, стосовно організму і психіки — протилежний розвиткові рух.

Індивідуальні відмінності— риси, які відрізняють одну тварину від іншої (одну людину від іншої).

Індивідуальність— сукупність неповторно своєрідних рис та особливостей людини (тварини), яка відрізняє її від інших.

Іннервація— наявність нервових волокон в органах і тка­нинах тварин та людини.

Інсайт— вища форма научіння, яка базується на досвіді, отриманому раніше, за інших схожих обставин.

Інстинкт— сукупність вроджених компонентів поведінки і психіки тварин та людей.

Інстинктивний рух— вроджена координация.

Інтелектуальна поведінка— тип поведінки, який е верши­ною психічного розвитку тварини, виражаеться у вмінні твари­ни вирішувати деякі наочно дійові завдання.

Інтроспекція за допомогою аналоги— метод вивчення поведінки тварин, який базується на твердженні про те, що в мозку у спостерігача відбуваються ті ж мислительні процеси, що і мозку тварин, за якими спостерігають.

Ітерація— метод тренування, навчання, вироблення вправності повторениям тієї ж самої дії.

Клінотаксиси— зміна траєкторії нижчих тварин при зустрічі з перешкодою.

Ключові подразники— біологічно значущі для тварин об'єкти живої чи неживої природи.

Комунікація у тварин— вроджена система сигналів (звуків, поз, рухів тіла, запахів), які посилаються однією твариною та адекватно сприймаються іншою.

Константність— відносна сталість деяких психічних та фізіологічних процесів.

Конструктивна діяльність тварин— маніпулювання предметами, за допомогою яких тварина будує комплексний об’єкт (гнізда деяких риб, жаб, пташок, шимпанзе тощо).

Концепція специфічної енергії органів чуття— уявлення про те, що якість відчуття залежить від того, який орган чут­тя збуджений.

Лабільність— здатність до швидких змін.

Латентне научіння— научіння, яке не піддається спостереженню на той час, коли воно відбувається.

Локалізація психічних функцій— зв’язок фізіологічних і психічних функцій з роботою різних клітин кори головного мозку.

Локомоція (у тварин)— рух, активне пересування у просторі (повзання, ходіння, біг, політ тощо).

Маніпулювання (у тварин)— прояв рухової активності, який охоплює всі форми переміщення компонентів середовища в просторі.

Метод анекдотів— метод, який базується на збиранні розповідей про тварин.

Методи зоопсихологи— способи отримання інформації про поведінку тварин на основі спостереження та експерименту.

Мислення тварин— процес психічного відображення навколишньої дійсності, який дозволяв адекватно реагувати на нову ситуацію, для якої немає готового рішення.

Мова тварин— набір символів та жестів, які складають основу спілкування тварин.

Мотивація— спонукання, які визначають активність організму та визначають її спрямованість.

Навичка— 1)автоматизований спосіб виконання дій, сформований в процесі тренування; 2) розглядається як етап у роз-витку поведінки тварин.

Навчена безпорадність— стан, який виникає у людини та тварини після більш або менш тривалого аверсивного впливу, уникнути якого не вдаеться.

Наслідування у тварин— особлива форма научіння під час спілкування, коли одна тварина наслідує приклад іншої.

Научіння у тварин— придбання та накопичення в онтоге­нез! індивідуального досвіду.

Невроз експерименталышй— стан, який виникае у твари­ни під час експерименту, який характеризуется порушенням адаптивної поведінки, відмовою від їжі, вегетативними розладами, порушеннями сну, неможливістю вироблення нових та неспрацьовуванням старих умовних рефлексів.

Нейропсихізм— визнання психіки як властивості тих жи-вих організмів, які мають нервову систему.

Нюх— один з органів чуття людини та тварини, що виконує функцію розпізнавання запахів.

Облігатне научіння— видоспецифічна поведінка тварини.

Онтогенез— індивідуальний розвиток будь-якою організму від зародження до кінця життя.

Організм— біологічна особина, цілісна жива система, здатна підтримувати оптимальну взаємодію із зовнішнім середовищем.

Орієнтувальний рефлекс— складна реакція тварини та лю­дини на новизну стимулу, яку I. П. Павлов назвав рефлексом “що таке?”

Панпсихізм— помилкова теорія, яка наділяє психікою всю матерію.

Підкріплення— те, що підвищує вірогідність реакції.

Поведінка— категорія для позначення сукупності дій тва­рин і вчинків людини.

Подразливість— здатність живого організму відповідати на вплив зовнішнього середовища.

Порівняльна психологія— галузь психології, яка охоплює проблеми, пов'язані з антропогенезом, становлениям людської свідомості та вивченням загального і відмітного в психічній діяльності людини та тварин.

Постембріональний період (постнатальний)— період життя, що починається від моменту народження.

Потреба— стан нестачі в організмі індивіда чогось необхідного для існування.

Пропускна здатність рецепторів— властивість рецепторів передавати до мозкового центру аналізатора певний обсяг інформації за одиницю часу.

Психіка— здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу.

Психофізичний паралелізм— вчення, за яким психічне невіддільне від тілесного, однак не перебуває з ним у причинно-наслідковому зв'язку.

Реакція— будь-яка відповідь організму на зміну у внутрішньому чи зовнішньому середовищі — від біохімічної реакції окремої клітини до умовного рефлексу.

Рекапітуляція— скорочений в часі повтор в онтогенезі ознак філогенетичних (історичних) форм.

Релізери— зовнішні подразники, які створюють у сукупності пускову ситуацію (див. Ключові подразники).

Рефлекс— закономірна реакція організму на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища, здійснювана через центральну нервову систему у відповідь на подразнення рецепторів.

Рефлекторна дуга— шлях, яким проходять нервові імпульси від рецептора до виконавчого органа будь-якого рефлексу.

Рецепція— трансформація енергії зовнішнього світу у нервовий процес збудження, яке поширюються та несе нервовим центрам інформацію про дії відповідного подразника.

Розвиток— рух від простих форм і структур до вищих, складніших.

Розвиток психіки— закономірна зміна психічних процесів у часі, яка виражається в їхніх кількісних, якісних та струк-турних перетвореннях.

Свідомість— вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.

Сенсорний— чуттєвий, пов'язаний з відображенням дійсності за допомогою відчуттів та сприймання.

Сигнал— умовний знак для передавання конкретної або узагальненої інформації.

Сила звички— сила зв'язку "стимул — реакція", яка є функцією кількості підкріплень.

Синапси— спеціалізовані утвори, за допомогою яких не­рвов! клітини пов'язані одна з одною.

Статевий імпринтинг— різновид імпринтингу (див. Імпринтинг), коли молода тварина запам’ятовує характеристику (забарвлення та ін.) представників протилежної статі свого виду, що є важливою умовою для подальшого спарювання.

Статевий інстинкт— інстинкт, пов'язаний з продовженням роду, виявляється в потязі до осіб протилежної статі та статевому зближенні.

Субдомінантний— подразник, який є побічним щодо домінанти.

Субституция — заміщення (під час гри).

Схема підкріплення— умови, за яких співвідносяться різні види підкріплень.

Таксиси— природжені способи просторової орієнтації в бік сприятливих або несприятливих умов середовища.

Теорія функціональних систем— концепція організації процесів у цілісному організмі, який взаємодіє із середовищем.

Територіальна поведінка тварин— сукупність різних форм активності тварин, спрямованих на завоювання та використання певного життєвого простору.

Тропізм— зміна напрямку руху рослин під впливом біологічно значущих подразників.

Умовний рефлекс— набута реакція організму на певний подразник, що виникла в результаті поєднання цього подразни-ка з позитивним підкріпленням з боку актуально! потреби.

Факультативне научіння— індивідуальний досвід.

Фенотип— сукупність властивостей організму, які створюються в процесі його розвитку.

Філіальний імпринтинг— різновид імпринтингу (див. Імпринтинг), який характеризуется “реакцією слідування”, коли молода тварина слідує всюди за об’єктом уподобання.

Філогенез— історичне формування групи організмів.

Фотокінез— здатність світового подразника збільшувати або зменшувати загальний рівень рухової активності тварини за одиницю часу.

Фотопатія— здатність організму витримувати рівень освітлення та реагувати на нього.

Фототаксиси— зміна траєкторії нижчих тварин у разі зміни освітлення.

Функціональний стан центральної нервової системи— тло

або рівень активації нервової системи, на якому реалізуються ті або інші поведінкові акти тварин та людини.

Хемотаксиси— зміна траєкторії нижчих тварин у відповідь на подразник.

Шимпанзеподібний вік— особливий період у фізичному і психічному розвитку дитини від 10-12 місяців, у якому її дії нагадують дії мавп.

Ювенільний період— ігровий період у вищих тварин, який закінчується з початком статевого дозрівання.

Додаткова література для опрацювання:

Основна:

1. Губко О.Т. Основи зоопсихології. Навчальний посібник / За ред. С.І.Болтівця. – К.: Світогляд, 2006, - 190с.

2. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. —М., 1981.

3. Туриніна О.Л., Сердюк Л.З. Порівняльна психологія. Навчальний посібник . – К.: МАУП, 2005. – 228 с.: іл.

4. Фабри К.Э. Основы зоопсихологии. – 3-е изд. – М.: Учебно-методический коллектор “Психология”, 2001. – 464 с.

5. Чайченко Г. М. Зоопсихологія та порівняльна психологія. — К., 1992.

Додаткова:

6. Бертон Р. Чувства животных. – М., 1972.

7. Вопросы зоопсихологии, этологии и сравнительной психологии / под. Ред. К.Э.Фабри . – Изд.Моск.у-та, 1975.

8. Выготский Л.С., Лурия А.Р. Этюды по истории поведения. – М., 1993.

9. Дарвин Ч. Происхрождение видов. – М.-Л., 1962.

10. Ладыгина-Котс Н.Н. Исследование познавательных способностей шимпанзе. – М., 1923.

11. Ладыгина-Котс Н.Н. Развитие психіки в процес се эволюции организмов. – М.: 1958, Гос.изд. «Советская наука», 1958.

12. Лоренц К. Агрессия. – М., 1994.

13. Сравнительная психология и зоопсихология / Сост. и общая редакция Г.В.Калягиной. – СПб: Питер, 2001. – 416 с.: ил. – (Серия «Хрестоматия по психологии»).

14. Хайнд Р. Поведение животных. — М., 1975.