Глосарій основних термінів. Бухгалтерський облік — вид обліку, за якого відбувається суцільне, безперервне та взаємозв'язане відображення господарської діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік — вид обліку, за якого відбувається суцільне, безперервне та взаємозв'язане відображення господарської діяльності підприємства.

Гнучкий кошторис — кошторис, який фіксує планові витрати для фактичного обсягу виробництва.

Індекс виконання плану — співвідношення фактичного І планового обсягів випуску.

Коефіцієнт трудової участі — показник кількісної оцінки внеску кожного члена колективу (бригади) в загальні результати роботи.

Оперативний облік — вид обліку, який формує Інформацію для поточних потреб в управлінні окремими господарськими операціями чи їх комплексними групами

Статистичний облік — вид обліку, який формує Інформа­цію про масові якісно однорідні явища

Управління за відхиленнями — один з основних способів ор­ганізації управління з оберненим зв'язком, за якого обернений зв'язок спрямований від виходу об'єкта управління до органу управління.

Питання для самоконтролю

1. Облік і звітність як елементи контролю.

2. Організаційна побудова системи обліку витрат і руху матеріальних цінностей.

3. Система внутрішнього контролю на підприємстві.

4. Контроль витрат в умовах застосування системи гнучких кошторисів.

5. Особливості контролю рівня витрат за нормативної системи обліку («стандарт – кост»).

6. Форми стимулювання економії ресурсів.

7. Розподіл премії між учасниками заходу з економії витрат.

ТЕМА 7. АНАЛІЗ СИСТЕМИ «ВИТРАТИ—ВИПУСК—ПРИБУТОК» ЯК ІНСТРУМЕНТ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧО-МАРКЕТИНГОВИХ РІШЕНЬ (4 год.)

План

1. Передумови і сфера застосування системи «витрати-випуск-прибуток» (CVP-аналіз).

2. Економічна сутність показників, за якими аналізується система «витрати- випуск-прибуток».

3. Методика обчислення показників CVP-аналізу.

4. Взаємозв’язок показників та їх роль в оцінюванні роботи підприємства та в прийнятті господарських рішень.

Рекомендована література

1. Грещак М. Г., Гребешкова О. М., Коцюба О. С. Внутрішній економічний механізм підприємства. – К.: КНЕУ, 2001. – 228 с.

2. Шим Д. К., Сигел Д. Т. Методы управления стоимостью и анализа затрат: Пер. с англ. – М.: Филинъ, 1996. – 344 с

Мета – систематизація знань студентів про систему «витрати-випуск-прибуток» як інструмент обґрунтування виробничо-маркетингових рішень.

Завдання – освоїти загальні положення про систему «витрати-випуск-прибуток», з’ясувати економічну сутність показників, за якими аналізується система та засвоїти методику їх обчислення.

Зміст теми

У зарубіжній практиці досить широко застосовується аналіз співвідношення «витрати—випуск—прибуток» (Cost – Volume – Profit Relationships, або CVP). Через оперативність та ефектив­ність цього методу його популярність зростає і в Україні, особ­ливо в останні роки.

За своєю сутністю СVР-аналіз є досить простим, базується на легко обчислюваних показниках і дає змогу оперативно оцінити вплив величини та структури витрат, обсягу продажу продукції на прибуток, аналізувати його залежність від рівня цін і структури виробництва, обґрунтовувати маркетингову стратегію. Із самої назви випливає, що СVР-аналіз з'ясовує зв'язок між витратами, рівнем операційної активності та при­бутком. Термін «операційна активність» характеризує резуль­тативність діяльності підприємства. Для виробничого підпри­ємства вона визначається обсягом виготовленої продукції. При цьому мається на увазі, що всю виготовлену продукцію прода­но, тобто обсяги виробництва і продажу продукції за певний період збігаються.

Оскільки прибуток — основний результативний показник діяльності підприємства, важливо знати його залежність від двох попередніх показників — витрат й обсягу продукції. Ця залежність ускладнюється тим, що витрати поділяються на змінні й постійні, а обсяги виробництва і продажу продукції мають непрості зв'язки з цінами на окремі вироби. Крім цього, як відомо, не всі змінні витрати є пропорційними, а постійні витрати включають деякі елементи дегресуючих змінних ви­трат. Це все створює певні труднощі в моделюванні зазначеної залежності.

За СVР-аналізу співвідношення «витрати—випуск—прибу­ток» спрощується і припускається, що в його основі лежать лі­нійні залежності. Тобто аналіз базується на таких передумовах:

• усі витрати можна чітко поділити на змінні та постійні;

• усі змінні витрати є пропорційними, а постійні не містять елементів дегресуючих витрат і є лише функцією часу;

• ціни на вироби не залежать від обсягу виробництва і в ме­жах розрахункового періоду стабільні.

Ці обмеження означають, що СVР-аналіз здійснюється в ме­жах даної виробничої та організаційної структури підприємства, тобто стосується короткострокового періоду. За цих умов функції витрат та обсягу виробництва (продажу) є лінійними, їх графічну інтерпретацію наведено на рис. 7.1.

Рис. 7.1. Динаміка витрат (С), виручки (В) та точка беззбитковості (Nб).

У процесі СVР-аналізу обчислюються та аналізуються такі показники:

• маржинальний прибуток (збитки);

• коефіцієнт маржинального прибутку;

• рівноважний обсяг операційної (виробничої) діяльності (то­чка беззбитковості);

• рівень безпеки операційної діяльності;

• обсяг операційної діяльності (обсяг виробництва), що забез­печує цільову прибутковість;

- операційний ліверидж (операційна залежність), який дає змогу оперативно аналізувати залежність прибутку від динаміки обсягу продукції і структури витрат.

Маржинальний прибуток (іноді його називають покриттям або внеском у прибуток) обчислюється за формулою

П_м = В - С₃ , де:

П_м — величина маржинального прибутку за певний період;

В — виручка від продажу продукції;

С_з — змінні витрати за цей же період.

Отже, маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам та операційному прибутку, тобто прибутку від продажу продукції:

П_м = С_п + П, де:

П — операційний прибуток.

Відповідно, операційний прибуток, або просто прибуток, є рі­зницею

П = П_м - С_п.

Маржинальний прибуток є верхньою межею прибутку за змі­ни величини постійних витрат С_п, а саме: коли постійні витрати прямують до нуля (С_п —>0), прибуток прямує до маржинального прибутку (П —> П_м).

Ці закономірності цінні для аналізу впливу динаміки обсягу виробництва на прибуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому при­буток змінюється на величину маржинального прибутку.

Співвідношення між маржинальним прибутком та обсягом виробництва зручно аналізувати за допомогою відносного показ­ника — коефіцієнта маржинального прибутку (К_пм)-

За даних цін і норм змінних витрат коефіцієнт маржинального прибутку — величина постійна. Тому приріст (зменшення) при­бутку можна визначити так:

DП = DВ´К_пм

Якщо, наприклад, передбачається збільшити обсяг виробництва і продажу продукції на 60 000 грн. за К_пм = 0,4, то матимемо приріст прибутку на 24 000 грн. (60 000 х 0,4).

Операційна діяльність з виготовлення продукції або надання послуг уважається врівноваженою, коли виручка від продажу цієї продукції/послуг (дохід) дорівнює сукупним витратам. Цей обсяг продукції називають також точкою беззбитковості, оскільки на графіку в точці, що відповідає його величині, перетинаються фу­нкції витрат і виручки (доходу). Зазначений обсяг виробництва — точка беззбитковості — розмежовує сфери збиткового (ділянка 1) і прибуткового (ділянка 2) виробництва (див. рис. 6.1).

Внаслідок наявності постійних витрат (С_п) виробництво про­дукції до певного її обсягу (точка беззбитковості N_б) є збитковим, оскільки загальні витрати в сумі змінних і постійних (С) більші за виручку: С > В. Сфера збиткового виробництва (N_зб) на графі­ку знаходиться в межах

0≤N_зб<N_б

Зі зростанням обсягу виробництва за умови, що змінні витра­ти на одиницю продукції менші за ціну, тобто С_зо < Ц- збитки зменшуються і в точці беззбитковості вони дорівнюють нулю.

На практиці беззбитковий обсяг виробництва обчислюється, як правило, аналітичне. Необхідна для цього формула виводиться досить просто. В точці беззбитковості виручка дорівнює сукуп­ним витратам, тобто:

N_б ´ Ц = N_б ´ С_зо + С_п

Звідси маємо формулу:

У чисельнику цієї формули — постійні витрати, у знаменнику — маржинальний прибуток на одиницю продукції (питомий маржи­нальний прибуток).

У стартовий період діяльності підприємства, коли N = 0, збит­ки дорівнюють постійним витратам. Зі збільшенням обсягу виро­бництва і продажу на один виріб (DN = 1) збитки зменшуються на питомий маржинальний прибуток (Ц – С_зо). Після досягнення точки беззбитковості відповідно зростає прибуток.

Беззбитковий обсяг виробництва за наведеною формулою ви­значається у натуральному вимірі. Це прийнятне для однопродуктового виробництва. У багатопродуктовому виробництві в такому разі виникає проблема розподілу постійних витрат між ви­робництвами окремих продуктів. Тому за цих умов частіше ви­значають загальний обсяг беззбиткового виробництва у грошо­вому вимірі, тобто в обсязі виручки В.

Для виведення формули обчислення беззбиткового обсягу ви­робництва у грошовому вимірі скористаємось попередньою фор­мулою, помноживши ліву і праву її частини на ціну виробу Ц.

У результаті матимемо

Оскільки N_бЦ = В_б, а коефіцієнт маржинального

прибутку К_пм, то

Як видно з викладеного, у точці беззбитковості постійні ви­трати С_п покриваються маржинальним прибутком. Проте не всі постійні витрати є витратами у формі готівкових видатків. Час­тина з них не потребує грошових виплат, а має форму нарахуван­ня. Це передусім амортизаційні відрахування на реновацію осно­вних засобів і нематеріальних активів. Тому являє собою інтерес обсяг виробництва, за якого виручкою від продажу продукції по­криваються лише ті витрати, що пов'язані з реальними грошови­ми виплатами. Назвемо його обсягом (точкою) готівкової беззби­тковості. Він обчислюється за формулою:

де:

N_бг — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі, що забезпечує готівкову беззбитковість;

С_пг — постійні витрати, що потребують виплат готівкою.

Відповідно у грошовому вимірі

Очевидно, що N_бг<N_б і В_бг<В_б.

На основі беззбиткового обсягу виробництва визначається рі­вень безпеки операційної діяльності. Критерієм такої безпеки £ ступінь перевищення фактичного (планового) обсягу вироблю­ваної продукції над беззбитковим обсягом виробництва. Коефіці­єнт безпеки операційної (виробничої) діяльності (Кб) обчислюєть­ся так.

• У разі натурального виміру обсягу продукції (однопродуктове виробництво):

• У разі вартісного (грошового) виміру обсягу продукції (багатопродуктове виробництво):

де:

N, В — фактичний або плановий обсяг продукції відповідно у натуральному і грошовому вимірі.

Коефіцієнт безпеки операційної діяльності можна вважати мі­рою операційного ризику. Чим він більший, тим безпечніша си­туація з огляду на прибутковість діяльності. З його зростанням зменшується ризик зниження обсягу виробництва до точки рів­новаги, і навпаки, з його зниженням такий ризик зростає.

Прибуток підприємства залежить від його операційної актив­ності, яка на виробничих підприємствах визначається передусім обсягом вироблення і продажу продукції. Якщо йдеться про ди­наміку активності, тобто темп її зміни, то на величину прибутку істотно впливає й структура витрат, а саме їх поділ на змінні та постійні.

За аналізу залежності прибутку від операційної активності розглядаються такі два питання:

• який обсяг виробництва забезпечує цільовий прибуток під­приємства?

• як реагує величина прибутку на зміну обсягу виробництва?

Послідовно розглянемо їх.

Цільовим у даному випадку називається прибуток, який під­приємство хотіло б одержати в певному періоді виходячи зі своїх стратегічних завдань. Тому постає питання: скільки треба виго­товляти і продавати продукції за певних цін і рівня витрат, аби зазначений прибуток забезпечити? Такий обсяг продукції обчис­люється за формулами:

• за натурального виміру обсягу продукції

або

• у разі вартісного виміру обсягу продукції

або

де:

N_ц, В_ц — обсяг продукції, що забезпечує цільовий прибуток відповідно у натуральному і грошовому вимірі;

П_ц — цільовий прибуток.

Тепер звернемося до відносної реакції прибутку на зміну об­сягу виробництва. Цей аспект аналізу називають також операцій­ною залежністю. Вона визначається за допомогою такого показ­ника, як операційний ліверидж (важіль). Він обчислюється за фор­мулою:

тобто операційний ліверидж є відношенням маржинального при­бутку до операційного прибутку.

Величина L — операційний ліверидж — показує, на скільки відсотків зміниться прибуток за зміни обсягу продукції (опера­ційної активності) на 1 %.

Якщо, наприклад, L = 2, то за збільшення обсягу виробництва на 10 % прибуток зросте на 20 %. Прибуток зростає випереджаю­чими темпами стосовно збільшення обсягу виробництва, тому що є постійні витрати, які не реагують на його зміну.

Операційний ліверидж істотно залежить від частки постійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням вели­чина L збільшується, і навпаки. Чим більша величина операцій­ного ліверіджу, тим чутливіша реакція прибутку на зміну обсягів виробництва і продажу продукції.