Амортизація основних засобів

У процесі виробничого використання основні засоби поступово зношуються й у результаті втрачають свою первісну й споживчу вартість. Розрізняють фізичний й моральний знос основних засобів.

Фізичний знос являє собою прояв впливу на основні засоби природно-кліматичних і технічних умов.

Моральний знос проявляється в тім, що ще придатні для експлуатації основні засоби вигідніше замінити новими такими самими, ніж лагодити старі (перший ступінь), або проявляється в тім, що ще придатні для експлуатації основні засоби вигідніше замінити більш прогресивними й продуктивними, витрати на які швидко окупляться (другий ступінь).

Амортизація - процес поступового перенесення вартості основних засобів на виготовлений за їх допомогою продукт.

Відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди підлягають розподілу за такими групами та відповідно до процентного перенесення:

- група 1 - будинки, спорудження, їхні структурні компоненти й передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири й місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі - 2%;

- група 2 - автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) устаткування, пристрої й приналежності до них - 10%;

- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2 і 4 - 6%;

-група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, пов'язані з ними кошти зчитування або друкування інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони й рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) - 15%.

А= (Б(а) * Н) /100 (3.8),

де А - сума амортизаційних відрахувань, грн;

Б(а) - балансова вартість групи основних засобів.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1) (3.9),

де Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) - сума видатків на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, підметів амортизації протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

У зв’язку з процесом амортизації виділяють такі поняття вартості основних засобів:

Первісна вартість – історична або фактична собівартість об'єкта основних засобів (фондів) у цінах року придбання.

Ліквідаційна вартість – частина коштів, яку підприємство очікує одержати після ліквідації основних засобів після строку їхнього корисного використання.

Відновлена вартість – це вартість основних засобів, що наведена до умов і цін даного року.

Залишкова вартість – вартість основних засобів, ще не перенесена на вироблену продукцію, являє собою різницю між первісною або відновленою вартістю і сумою зносу.

Амортизована вартість – первісна вартість за винятком ліквідаційної, тобто та, яка повинна бути перенесена на продукцію.

Строк корисного використання - період часу, протягом якого:

- основні засоби будуть використовуватися підприємством;

- з їхнім використанням буде виготовлений очікуваний обсяг продукції.

Із метою створення інвестиційних умов організації мають право самостійно вибирати метод амортизації.

Величина амортизаційних відрахувань може визначатися різними методами, на вибір підприємства, якщо воно може обґрунтувати використання того чи іншого методу (це залежить від величини скоригованого прибутку), - рівномірним, рівномірно прискореним.

При рівномірному методі (прямолінійному) визначення величини амортизаційних відрахувань орієнтовано на рівномірний фізичний та моральний знос. При цьому амортизаційні відрахування однакові в кожному періоді.

Метод прискореної амортизації в порівнянні з прямолінійним швидше переносить вартість основних виробничих фондів на зменшення скоригованого прибутку будівельної організації. Альтернативними методами прискореної амортизації є метод «суми чисел», при якому кількість років строку служби перераховується в зворотному порядку і підсумовується (розмір амортизаційних відрахувань пропорційний відношенню цифри даного року до суми років), а також метод «залишку, що зменшується», коли для кожного року береться фіксована норма амортизації об’єкта, що прогресивно зменшується.

Рис. 3.2. Криволінійний стрілочний перевід типу Р65 марки 1/11