Вибуття основних засобів

Об’єкт основних засобів відповідно до п. 33 П(С)БО 7 “Основні засоби” вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості визнання активом.

Згідно із Законом України “Про підприємства в Україні” останні мають право продавати, здійснювати внески в статутний капітал, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування об’єкти основних засобів іншим підприємствам, організаціям, установам і громадянам.

Вибуття основних засобів відбувається в результаті наступних операцій:

1. продаж за плату в порядку реалізації майна;

2. передача за договором дарування стороннім юридичним та фізичним особам;

3. списання в наслідок морального або фізичного зносу;

4. ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуаціях, викликаних екстримальними умовами;

5. в зв’язку з реконструкцією та новим будівництвом;

6. передачі у вигляді внеску до статутного капіталу інших підприємств;

7. з їнших причин.

Для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Постійно діюча комісія:

- здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;

- встановлює причини невідповідності критеріям активу;

- визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

- визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість;

- складає і підписує акти на списання основних засобів.

Вибуття основних засобів оформляється Актом на списання основних засобів (ф. № 03-3), в якому відображаються первинна вартість об’єкта, що вибуває, сума нарахованого зносу, залишкова вартість, причина вибуття об’єкта (реалізація, ліквідація, безоплатна передача тощо), витрати, пов’язані з вибуттям, а також результат від списання об’єкта. На основі акту здійснюються відповідні записи в інвентарних картках та інвентарному списку.

Регістри аналітичного обліку (інвентарні картки) реалізованих основних засобів додаються до документів, якими оформлені факти вибуття таких активів.

У процесі реалізації об’єктів основних засобів за грошові кошти в бухгалтерському обліку на відповідних рахунках відображаються:

- дохід від реалізації в сумі продажної вартості об’єктів;

- податкові зобов’язання з ПДВ;

- списання суми нарахованого зносу й залишкової вартості проданих об’єктів;

- списання витрат, пов’язаних із продажем основних засобів;

- розрахунки з покупцем;

- фінансовий результат, пов’язаний із продажем об’єкта основних засобів.

Базою оподаткування ПДВ операцій із продажу основних засобів є їхня договірна (контрактна) вартість з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів за винятком податку на додану вартість. Податкове зобов’язання та право на податковий кредит в операціях купівлі-продажу основних засобів виникають тільки у платників ПДВ.

Переміщення основних засобів усередині підприємства (організації): з цеху в цех, із відділу в цех і навпаки — оформляється виписуванням накладної типової форми на внутрішнє переміщення основних засобів. Екземпляр накладної з розписками одержувача й того, хто здав, передається в бухгалтерію підприємства.

Бухгалтерія підприємства (організації) відмічає у відповідних інвентарних картках передані об’єкти і розміщує їх у картотеці за новим місцезнаходженням. Необхідні записи (відмітки) здійснюються в інвентарних списках об’єктів.

У разі внутрішнього переміщення частини основних засобів, що обліковуються на одній інвентарній картці, бухгалтерія підприємства (організації) здійснює про це відповідну відмітку в екземплярі картки, а також в описі інвентарних карток і одночасно виписує на передані об’єкти додаткові екземпляри інвентарних карток, які розміщуються в картотеці за новим місцезнаходженням переданих основних засобів. Відповідні записи здійснюються в інвентарних картках об’єктів за місцем їх знаходження.

Списання з балансів підприємств (організацій) об’єктів основних засобів, що ліквідуються, здійснюється згідно з Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 р. № 291, та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.

Ліквідація об’єкта основних засобів оформлюється актами на списання типової форми (03-3 “Акт на списання основних засобів” і 03-4 “Акт на списання автотранспортних засобів”, затверджених Міністерством статистики України від 29.12.95 р. № 352), які складаються комісією та затверджуються керівником підприємства.

Оформлений акт на ліквідацію основних засобів передається в бухгалтерію підприємства (організації), яка здійснює відмітку про вибуття об’єкта в інвентарній картці, а також в опису інвентарних карток. Відповідні записи здійснюються в інвентарному списку основних засобів за місцем їх знаходження.

Якщо на одній картці обліковується кілька інвентарних об’єктів, частина з яких ліквідується, бухгалтерія відмічає вибуття об’єктів у картці, в описі інвентарних карток і в інвентарному списку.

Ліквідація окремих пристроїв, що входять до складу інвентарного об’єкта, тобто його часткова ліквідація, оформляється за загальними правилами.

Фінансовий результат від ліквідації об’єктів основних засобів внаслідок фізичного або морального зносу визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків) та залишковою вартістю об’єкта й витратами, пов’язаними з його ліквідацією.

Якщо об’єкт основних засобів ліквідується внаслідок надзвичайних подій (пожежі, повені, землетрусу тощо), то фінансовий результат визначається як різниця між величиною втрат (залишкова вартість об’єкта плюс витрати на остаточну ліквідацію) і величиною доходу у вигляді оприбуткованих матеріалів і страхового відшкодування.

Базою оподаткування ПДВ операцій із продажу основних засобів є їхня договірна (контрактна) вартість з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів за винятком податку на додану вартість (п. 4.1 Закону України “Про податок на додану вартість”). Податкове зобов’язання та право на податковий кредит в операціях купівлі-продажу основних засобів виникають тільки у платників ПДВ.

Передача основних засобів як внесок у статутний капітал іншого підприємства регламентується Законом України “Про підприємства в Україні” від 27.03.91 р. за № 887-ХІ та Законом України “Про господарські товариства” від 19.09.91 р. № 1576-ХП та П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”, затвердженого наказом Мінфіну України від 26.04.2000 р. № 91 та зареєстрованого в Мінюсті України 17.05.2000 р. № 284.

Підприємство, що здійснює внески, виступає інвестором, а одержувач — об’єктом інвестування або емітентом корпоративних прав.

Оцінка внесків основними засобами узгоджується установчими документами учасників, виходячи зі справедливої вартості на дату внесення, а якщо її визначити неможливо, — то за собівартістю, з урахуванням зменшення корисності (П(С)БО 12, п. 9).

Згідно з Законом України “Про господарські товариства” від 19.09.91 р. № 1576-ХП учасники (засновники) товариств мають право на одержання компенсації своєї частки в активах підприємства при виході зі складу учасників:

- будівлями, спорудами, обладнанням і іншими матеріальними цінностями;

- грошовими коштами;

- цінними паперами;

- правом користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням тощо.

На порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій з передачі підприємством-емітентом основних засобів їх засновником впливають:

1) пов’язана чи не пов’язана особа засновника з підприємством-емітентом;

2) чи саме ті основні фонди, що повертаються, були раніше внесені до статутного фонду підприємства;

3) чи повернення здійснюють саме тим засновникам, які такі основні фонди вносили;

4) чи були здійснені внески не основними фондами, а іншими активами (грішми, акціями, правом користування і т. д.).

Якщо ж одна з указаних вимог не дотримується, то операції з повернення оподатковуються ПДВ.

Відповідно до п. 33 П(С)БО 7 “Основні засоби” безоплатно переданий об’єкт виключається з активів, тобто списується з балансу.

На здійснення операції з безоплатної передачі об’єктів основних засобів підприємство складає акт за типовою формою № 03-1 “Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів” у двох примірниках: перший для себе, а другий передається одержувачу (звичайно при наданні доручення від нього). До першого примірника додається інвентарна картка обліку переданого об’єкта.

Безоплатна передача об’єктів основних засобів згідно з Податковим Кодексом належать до операцій реалізації та оподатковується. Зобов’язання з податку на додану вартість нараховується передаючою стороною, на залишкову вартість об’єкта. Податок на прибуток сплачує одержувач об’єкта, якщо він не зареєстрований як неприбуткова або благодійна організація.

Облік передачі основних засобів в обмін на інші активи розкрито в розділі II “Облік надходження основних засобів”.

Втрати від нестачі основних засобів, виявленої інвентаризацією, або їх крадіжка визначаються та відображаються в обліку залежно від того, встановлені винні особи, чи ні.

Під час встановлення винних осіб сума відшкодування розраховується відповідно до пункту 10 “Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 22.01.96 р. № 116, за формулою:

де Р_з — розмір збитків, грн;

Б_в — балансова вартість об’єкта на дату встановлення факту нестачі (крадіжки), грн;

А — амортизація (знос) об’єкта, грн;

І_інф — загальний індекс інфляції;

ПДВ — розмір податку на додану вартість, грн.

Якщо винні особи не встановлені у звітному періоді, залишкова вартість із донарахуванням на неї податкового зобов’язання списується на фінансові результати і відображається в позабалансовому обліку згідно з чинним законодавством до 5 років, а потім списується. У разі встановлення винної особи в одному зі звітних періодів до п’ятирічного строку позову списана сума з позабалансового обліку знімається та згідно з Порядком № 116, здійснюється нарахування на винуватця, за вищенаведеною формулою.

<17 18 192021 22 23 >

Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 1443;