Переоцінка основних засобів

Переоцінка основних засобів — це доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої.

Для основних засобів згідно П(С)БО 19 конкретизовано порядок визначення справедливої вартості в табл. 6.4.

Таблиця 6.4. Порядок визначення справедливої вартості

Дані, наведені в табл. 6.4, свідчать, що в більшості випадків справедлива вартість основних засобів — це ринкова вартість.

Інформацію про останню на дату переоцінки можна отримати:

· з відомостей заводів-виробників;

· з прайс-листів посередників;

· з періодичних видань;

· безпосередньо на ринку;

· в агентствах нерухомості, у експерта-оцінювача;

· зі збірника цін (що видаються, наприклад, Українською автомобільною корпорацією);

· у міському відділі цін.

Оцінюючи об’єкти за справедливою вартістю, потрібно керуватися принципом обачності відповідно до статей Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, економічний зміст якого полягає в тому, що в бухгалтерському обліку необхідно застосовувати методи оцінки, котрі не повинні викликати заниження зобов’язань і витрат та завищення активів і доходів.

Основні вимоги П(С)БО 7 до переоцінки:

1) переоцінюється кожний об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 %) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Наприклад, залишкова вартість об’єкта — 7500 грн, а справедлива (за прайсами) — 8400 грн. Тут величина, на яку залишкова вартість відрізняється від справедливої становить 8400 – 7500 = 900, що дорівнює 12,0 %. Отже, даний об’єкт можна переоцінювати;

2) у разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату, здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до яких належить цей об’єкт;

3) дооцінюється або уцінюється залишкова вартість об’єкта;

4) сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат;

5) перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів за чергової дооцінки вартості цього об’єкта включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості й указаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу (п. 20 П(С)БО);

6) перевищення суми попередніх дооцінок над сумою поперед­ніх уцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів за чер­гової такої уцінки спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості й указаним перевищенням до витрат звітного періоду (п. 20 П(С)БО);

7) при вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу (п. 21 П(С)БО).

Підприємство самостійно вибирає найбільш обґрунтований метод оцінки справедливої вартості, виходячи з особливостей функціонування й експлуатації своїх основних засобів.

Підприємства в процесі визначення справедливої вартості з метою переоцінки об’єкта основних засобів керуються, відповідно П(С)БО 19, ринковими цінами на дату складання балансу з прайс-листів, відомостей заводів-виробників, про що було сказано вище, а також п. 17 П(С)БО 7. Переоцінена первісна вартість і сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням цих показників на індекс переоцінки. Останній визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об’єкта дорівнює нулю, то переоцінена вартість ви멠僆䮶ﺻ䓇妔㦖䕷瞪ī㽂倌脉뼫颦꦳ሷ몉㊅馤钼擐鑺ྻ玭욄쐫쟱裺≲᝸♂폍젪捚钲裿࿃E赔㞎溑ꭗ筻ого первинної без зміни зносу.

Первісна вартість об’єкта і його знос дорівнюють 8000 грн, а справедлива вартість — 600 грн. Переоцінена вартість становитиме: 8000 + 600 = = 8600 грн; знос — 8000 грн. Звідси, переоцінена залишкова вартість: 8600 – 8000 = 600 грн, тобто сума дооцінки дорівнює справедливій вартості.

Відповідно до п. 19 і 20 П(С)БО 7 порядок відображення переоцінки на рахунках бухгалтерського обліку залежить від попередніх результатів: суми першої дооцінки включаються до складу додаткового капіталу, а суми першої уцінки — до складу витрат періоду.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається за формулою: Переоцінена вартість = Первісна вартість х Індекс переоцінки

Індекс переоцінки визначається наступним чином:

Індекс переоцінки = Справедлива вартість : Залишкова вартість.

Переоцінка основних засобів включає операції зі збільшення вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – дооцінку, і операції зі зменшення первісної вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – уцінку.

У разі дооцінки об’єкта, який раніше був уцінений, дооцінка в межах суми попередньої уцінки, списаної на витрати, включається до складу доходу звітного періоду.

У разі уцінки об’єкта, який раніше був дооцінений, сума уцінки (у межах величини попередньої дооцінки, відображеної в складі додаткового капіталу) списується в дебет субрахунка 423 “Дооцінка активів”.

Відповідно до П(С)БО 7 переоцінка відбувається індивідуально для кожного об’єкта основних засобів, тому для оперативного обліку таких сум зручно завести картку. Остання може зберігатися разом з інвентарною карткою. Переоцінка викликає необхідність перерахунку річної (місячної) суми амортизації.

Відповідно до п. 4 “терміни” П(С)БО 7 зменшення корисності — це втрати економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування є сума, яку підприємство планує отримати під час майбутнього використання основних засобів, включаючи ліквідаційну вартість. Сумою очікуваного відшкодування основних засобів є найбільша з двох оцінок: чи то чиста ціна реалізації (справедлива вартість зменшена на суму витрат з реалізації), чи то теперішня (дисконтована) вартість майбутніх грошових потоків, очікуваних від подальшого використання активу та його реалізації в кінці строку корисної експлуатації. Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів перевищує суму очікуваного відшкодування, це свідчить про зменшення його корисності.

Виходячи з принципу обачності, частина залишкової вартості такого об’єкта підлягає списанню з метою доведення її до суми очікуваного відшкодування. Втрати від зменшення корисності об’єкта основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів.

Вистоновок: відображення переоцінки на рахунках завжди повинно проводитися на основі аналізу попередніх переоцінок.

У разі вибуття переоціненого об’єкта сальдо фонду дооцінки (кредитове за субрахунком 423) повинно бути списано на нерозподілений прибуток (п. 21 П(С)БО 7).

Для одержання інформації про величину сальдо фонду дооцінки з метою списання його на прибуток аналітичний облік на субрахунку 423 “Дооцінка активів” слід вести пооб’єктно.

Якщо відповідно до п. 32 П(С)БО 7 причини зменшення корисності об’єкта основних засобів перестали існувати, то втрати від такого зменшення за попередні періоди включаються до складу доходу з одночасним зменшенням суми зносу об’єкта. Щодо об’єктів, які раніше були переоцінені (п. 21 П(С)БО 7), ці втрати повинні включатися до складу доходів, але не більше суми, списаної на витрати під час попереднього зменшення корисності.

Якщо причини зменшення корисності об’єкта основних засобів перестали існувати, то сума відновлення корисності, але не більше суми попереднього зменшення корисності, відображається як дохід з одночасним зменшенням суми зносу об’єкта основних засобів.

Якщо такий об’єкт відображається в обліку за переоціненою вартістю, то відповідно до п. 20 П(С)БО 7 перевищення сум попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при черговій його дооцінці включається до складу доходів звітного періоду. І навпаки, пере­вищення сум-попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок за чергової уцінки, спрямовується на зменшення додаткового капіталу з включенням різниці до витрат звітного періоду.