Про­вадження в адмініс­трати­вних справах у касаційній інстанції

Завданням касаційного провадження є перегляд за касаційною скаргою судового рішення апеляційної інстанції, а також судового рішення першої інстанції (після його апеляційного перегляду) на предмет правильності застосування норм права - як матеріального, так і процесуального. Таким чином, на відміну від суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції покликаний забезпечити виправ­лення судових помилок лише у питаннях права.

По­рушення або не­пра­ви­ль­не за­сто­сування норм ма­те­рі­а­ль­но­го пра­ва по­лягає в то­му, що при при­йнятті по­ста­но­ви суд по­ми­лко­во за­сто­сував не той за­кон, який по­трі­бно було за­сто­сува­ти, а інший або ж ска­со­ва­ний чи той, який не на­брав чинно­сті; суд не­пра­ви­ль­но ви­тлума­чив ма­те­рі­а­ль­ну но­рму пра­ва, тобто ви­брав са­ме ту но­рму, що ре­гулює да­ні правовідно­си­ни, але не­пра­ви­ль­но з’ясував її суть.

По­рушення або за­сто­сування норм про­це­суа­ль­но­го пра­ва по­лягає у то­му, що суд першої чи/та апе­ляцій­ної інста­нції до­пустив по­рушення по­рядку ве­дення судо­во­го про­це­су, пе­редба­че­но­го КАС Укра­їни.

Переглядаючи судові рішення на предмет дотримання норм пра­ва, суд касаційної інстанції спрямовує свою діяльність на досягнення двох цілей: по-перше, це гарантування верховенства права при ви­рішенні конкретної справи, по-друге, забезпечення через ухвалення рішення у конкретній справі однакового застосування норм права в аналогічних ситуаціях адміністративними судами нижчого рівня.

Друга ціль має досягатися прецедентним характером судових рішень Вищого адміністративного суду для адміністративних судів нижчого рівня. Нерідко трапляються випадки, коли одне й те саме положення закону можна застосовувати по-різному. Касаційна ін­станція повинна віднайти такий спосіб застосування цього положен­ня закону, який би відповідав ідеям справедливості й верховенства права. Авторитет касаційної інстанції має засновуватися на високому рівні філософсько-правового обґрунтування того чи іншого рішення касаційної інстанції щодо застосування норм права. Думка суддів ка­саційної інстанції щодо застосування тієї чи іншої норми права, ви­словлена у судовому рішенні за наслідками перегляду, повинна бра­тися до уваги судами судів нижчого рівня.

Адміністративний процес у суді касаційної інстанції можна умовно поділити на такі стадії:

1) касаційне оскарження;

2) підготовка адміністративної справи до касаційного розгляду;

3) касаційний розгляд (попередній розгляд справи і касаційний роз­гляд справи в судовому засіданні або касаційний розгляд справи
в письмовому провадженні);

4) ухвалення судового рішення.

КАС пе­редба­чає ни­зку обме­жень що­до ка­са­цій­но­го оска­рження судових рі­шень в адмі­ні­стра­ти­вних спра­вах:

— ч. 9 ст. 177 КАС ви­зна­чає, що рі­шення суду апе­ляцій­ної інста­нції у спра­вах, по­в’яза­них з ви­бо­рчим про­це­сом чи про­це­сом ре­фе­ре­ндуму, є оста­то­ч­ни­ми. Во­ни не мо­жуть бути оска­рже­ни­ми у ка­са­цій­но­му по­рядку. Та­кий по­рядок по­в’яза­ний із швидко­плинні­стю ви­бо­рчо­го про­це­су та проце­су ре­фе­ре­ндуму;

— ухва­ле­ні Ви­щим адмі­ні­стра­ти­вним судом Укра­їни по пе­ршій інста­нції рі­шення що­до рі­шень, дій або безді­яль­но­сті Центра­ль­ної ви­бо­рчої ко­місії стосовно вста­но­влення нею ре­зуль­та­тів ви­бо­рів чи все­ук­ра­їнсь­ко­го рефе­ре­ндуму (ч. 3 ст. 172 КАС), є оста­то­ч­ни­ми і оска­рженню не підляга­ють.

Ка­са­цій­на ска­рга по­да­єть­ся безпо­се­ре­дньо до адмі­ні­стра­ти­вно­го суду ка­са­цій­ної інста­нції. На відмі­ну від де­яких інших про­це­суа­ль­них ко­де­к­сів Укра­їни (на­при­клад ГПК Укра­їни, де ка­са­цій­ні ска­рги по­да­ють­ся до суду ка­са­цій­ної інста­нції че­рез мі­сце­вий го­спо­дарсь­кий суд), у Ко­де­к­сі адмі­ні­стра­ти­вно­го судо­чинства пе­редба­че­на імпе­ра­ти­вна но­рма, відпо­ві­дно до якої ка­са­цій­на ска­рга на­пра­вляєть­ся до суду ті­єї інста­нції, яка буде безпосе­ре­дньо ви­рі­шува­ти пи­тання що­до при­йняття, розгляду та по­ста­но­влення рі­шення у спра­ві.

Ка­са­цій­на ска­рга на судо­ві рі­шення по­да­єть­ся про­тягом двадцяти днів пі­сля на­брання за­конної си­ли судо­вим рі­шенням суду апе­ляцій­ної інста­нції.

За­ко­ном ре­гла­ме­нто­ва­но ви­мо­ги до фо­рми і змі­сту ка­са­цій­ної ска­рги, не­до­де­ржання яких по­вні­стю або ча­стко­во є підста­ва­ми для по­ве­рнення ка­са­цій­ної ска­рги (ст. 213 КАС).

Ка­са­цій­на ска­рга мо­же мі­сти­ти кло­по­тання осо­би про розгляд спра­ви за її уча­стю. За відсутно­сті та­ко­го кло­по­тання вва­жа­єть­ся, що осо­ба не ба­жає взяти участь у судо­во­му за­сі­данні суду ка­са­цій­ної інста­нції і вка­зана обста­ви­на дає суду ка­са­цій­ної інста­нції розгляда­ти спра­ву в по­рядку пись­мо­во­го про­ва­дження.

Ка­са­цій­на ска­рга має ре­єструва­ти­ся у день її надхо­дження до адміністра­ти­вно­го суду ка­са­цій­ної інста­нції та не пі­зні­ше на­ступно­го дня переда­ва­ти­ся в по­рядку черго­во­сті судді-до­по­ві­да­чу. Суддя-до­по­ві­дач у дводенний строк по­ви­нен ви­рі­ши­ти пи­тання про відкриття ка­са­цій­ного про­ва­дження, про що по­ста­но­ви­ти відпо­ві­дну ухва­лу та ви­тре­бува­ти спра­ву.

Суддя може залишити скаргу без руху, повернути скаргу, відмовити у відкритті касаційного провадження у справі. За відсутно­сті ви­щезазначеного суддя-до­по­ві­дач по­ста­но­вляє ухва­лу про відкриття ка­са­цій­но­го про­ва­дження і одно­ча­сно ви­тре­бовує адмі­ні­стра­ти­вну спра­ву із адмі­ні­стра­ти­вно­го суду, в яко­му во­на знахо­ди­ть­ся.

Підго­то­вку спра­ви до ка­са­цій­но­го розгляду про­во­дить суддя-до­по­відач. Він про­тягом де­сяти днів пі­сля відкриття ка­са­цій­но­го про­ва­дження: з’ясо­вує склад осіб, які бе­руть участь у спра­ві; надси­лає ко­пії ухва­ли про відкриття ка­са­цій­но­го про­ва­дження осо­бам, які бе­руть участь у спра­ві, ра­зом з ко­пі­ями ка­са­цій­ної ска­рги, інфо­рма­ці­єю про їхні пра­ва та обо­в’язки і вста­но­влює строк, про­тягом яко­го мо­жуть бути по­да­ні за­пе­ре­чення на ка­са­цій­ну ска­ргу; ви­рі­шує пись­мо­во за­явле­ні кло­по­тання осіб, які бе­руть участь у спра­ві; ви­рі­шує пи­тання про мо­ж­ли­вість по­пе­ре­дньо­го розгляду спра­ви або пись­мо­во­го про­ва­дження у суді ка­са­цій­ної інста­нції; ви­рі­шує пи­тання про зупи­нення ви­ко­нання судо­вих рі­шень, які оска­ржують­ся; вирі­шує інші пи­тання, не­обхідні для ка­са­цій­но­го розгляду спра­ви.

Відкриття ка­са­цій­но­го про­ва­дження офо­рмлюєть­ся відпо­ві­дною ухвалою про при­йняття ка­са­цій­ної ска­рги до про­ва­дження, яка ви­но­сить­ся на підста­ві розгляду ска­рги, до­да­них до неї до­куме­нтів та ма­те­рі­а­лів спра­ви.

Пі­сля про­ве­дення підго­то­вчих дій суддя-до­по­ві­дач до­по­ві­дає про них ко­ле­гії суддів, яка по­ста­но­вляє ухва­лу про за­кінчення підго­то­вки та призна­чення спра­ви до ка­са­цій­но­го розгляду, в якій по­відомляє про час і мі­сце розгляду ска­рги.

У КАС відсутня імпе­ра­ти­вна но­рма що­до обо­в’язко­во­сті надси­лання ухва­ли Ви­що­го адмі­ні­стра­ти­вно­го суду Укра­їни про за­кінчення підго­то­вки та при­зна­чення спра­ви до ка­са­цій­но­го розгляду осо­бам, які бе­руть участь у спра­ві. У ра­зі при­зна­чення спра­ви до розгляду у судо­во­му за­сі­данні вказа­ні осо­би пись­мо­во по­відомляють­ся про час та мі­сце судо­во­го за­сі­дання.

Крім по­рядку та стро­ків по­да­чі ка­са­цій­ної ска­рги КАС пе­редба­чає також і по­рядок за­пе­ре­чення на ка­са­цій­ну ска­ргу, при­єднання до ка­са­ційної ска­рги, відмо­ву від ка­са­цій­ної ска­рги та її змі­ну під час ка­са­цій­но­го про­ва­дження, а та­кож відмо­ву по­зи­ва­ча від адмі­ні­стра­ти­вно­го по­зо­ву та при­ми­рення сто­рін під час ка­са­цій­но­го про­ва­дження.

КАС пе­редба­чає три ви­ди ка­са­цій­но­го розгляду адмі­ні­стра­ти­вної справи: 1) по­пе­ре­дній розгляд; 2) в по­рядку пись­мо­во­го про­ва­дження; 3) в судо­во­му за­сі­данні. При цьо­му при по­пе­ре­дньо­му розгляді, а та­кож у по­рядку пись­мо­во­го про­ва­дження спра­ва розгляда­єть­ся без по­відомлення та ви­клику осіб, які бе­руть участь у спра­ві. Фі­к­сування судо­во­го про­це­су в цих випа­дках забезпечується техні­ч­ни­ми за­со­ба­ми або в про­то­ко­лі судо­во­го за­сі­дання не про­водить­ся. Не­за­ле­ж­но від ви­ду ка­са­цій­но­го розгляду пе­ре­гляд судо­вих рі­шень в адміні­стра­ти­вних спра­вах у ка­са­цій­но­му по­рядку здій­снюєть­ся ко­ле­гі­єю суддів у скла­ді не ме­нше трьох суддів.

З ме­тою до­три­мання ро­зумних стро­ків розгляду ка­са­цій­них скарг та зва­жа­ючи на зна­ч­ну їх кі­ль­кість, у ка­са­цій­но­му про­ва­дженні за­про­ва­джено інсти­тут по­пе­ре­дньо­го розгляду спра­ви. По­пе­ре­дній розгляд спра­ви має бути про­ве­де­ний про­тягом п’яти днів пі­сля скла­дення до­по­ві­ді суддею-допо­ві­да­чем без по­відомлення осіб, які бе­руть участь у спра­ві. Не­обхідни­ми умо­ва­ми для по­пе­ре­дньо­го розгляду адмі­ні­стра­ти­вної спра­ви є або відсутність підстав для ска­сування судо­во­го рі­шення, або на­явність підстав, які тягнуть за со­бою обо­в’язко­ве ска­сування судо­во­го рі­шення.

Як­що суд ка­са­цій­ної інста­нції у по­пе­ре­дньо­му судо­во­му за­сі­данні не мо­же дій­ти одно­стай­но­го ви­сно­вку про відсутність підстав для ска­сування або змі­ни судо­во­го рі­шення або про на­явність підстав, які тягнуть за со­бою обо­в’язко­ве ска­сування судо­во­го рі­шення, суд при­зна­чає спра­ву до ка­са­цій­но­го розгляду. Для цьо­го до­ста­тньо, щоб хоч один суддя зі скла­ду суду дій­шов ви­сно­вку про не­обхідність ка­са­цій­но­го розгляду. Са­ме мо­ж­ливість при­зна­чи­ти спра­ву до розгляду в судо­во­му за­сі­данні пі­сля по­пе­ре­дньо­го розгляду дає підста­ву один із ви­дів ка­са­цій­но­го розгляду спра­ви назва­ти по­пе­ре­днім.

Пись­мо­ве про­ва­дження про­во­дить­ся, як­що жо­дна з осіб, які бе­руть участь у спра­ві, не за­яви­ла кло­по­тання про ви­рі­шення спра­ви за її уча­стю у судо­во­му за­сі­данні. Во­но пе­редба­чає ви­вчення ко­ле­гі­єю суддів ка­сацій­ної ска­рги, за­пе­ре­чень на неї, як­що та­кі на­дій­шли, інших ма­те­рі­а­лів адмі­ні­стра­ти­вної спра­ви й ухвалення ни­ми судо­во­го рі­шення без про­ве­дення судо­во­го за­сі­дання. На відмі­ну від ка­са­цій­ної інста­нції, у пе­ршій і апеляцій­ній інста­нці­ях розгляд спра­ви в по­рядку пись­мо­во­го про­ва­дження мо­ж­ли­вий, як­що кло­по­тання про розгляд спра­ви за їх відсутно­сті за­яви­ли всі осо­би, які бе­руть участь у спра­ві.

Ка­са­цій­ний розгляд у судо­во­му за­сі­данні здій­снюєть­ся за пра­ви­ла­ми розгляду спра­ви судом першої інста­нції з ура­хуванням осо­бли­во­стей, встано­вле­них для ка­са­цій­ної інста­нції. Та­кі осо­бли­во­сті по­ляга­ють, зо­к­ре­ма, у: змі­сті до­по­ві­ді судді-до­по­ві­да­ча — він по­відомляє в не­обхідно­му обсязі про зміст оска­рже­них судо­вих рі­шень ка­са­цій­ної ска­рги та за­пе­ре­чень на неї, як­що во­ни на­дій­шли; по­рядку ви­ступу осіб, які бе­руть участь у спра­ві, для на­дання по­яснень — пе­ршій на­да­єть­ся сло­во осо­бі, що по­да­ла ка­са­цій­ну ска­ргу (як­що каса­цій­ні ска­рги по­да­ли оби­дві сто­ро­ни, пе­ршим дає по­яснення по­зи­вач); да­лі сло­во на­да­єть­ся осо­бам, які при­єдна­ли­ся до ка­са­ційної ска­рги; а по­тім — іншим осо­бам, які бе­руть участь у спра­ві; на­слідках не­при­буття у судо­ве за­сі­дання осіб, які бе­руть участь у спра­ві, на­ле­ж­ним чи­ном по­відомле­них про да­ту, час і мі­сце ка­са­цій­но­го розгляду — та­ке непри­буття не пе­ре­шко­джає ка­са­цій­но­му розглядо­ві (як і в суді першої інстанції).

Суд ка­са­цій­ної інста­нції пе­ре­глядає судо­ві рі­шення ли­ше на предмет до­де­ржання норм пра­ва, а то­му в суді ка­са­цій­ної інста­нції до­ка­зи не дослі­джують­ся і судо­ві де­ба­ти не про­во­дять­ся. Осо­би, які бе­руть участь у спра­ві, в ме­жах оска­рження ма­ють пра­во да­ва­ти по­яснення. Суд мо­же обме­жи­ти три­ва­лість по­яснень, вста­но­ви­вши для всіх осіб, які бе­руть участь у спра­ві, рі­вний про­мі­жок ча­су, але про це не­обхідно ого­ло­си­ти на по­ча­тку судо­во­го за­сі­дання.

Суд ка­са­цій­ної інста­нції пе­ре­глядає судо­ві рі­шення судів по­пе­ре­дніх інста­нцій у ме­жах ка­са­цій­ної ска­рги, але при цьо­му мо­же вста­но­влюва­ти по­рушення норм ма­те­рі­а­ль­но­го чи про­це­суа­ль­но­го пра­ва, на які не було по­си­лання в ка­са­цій­ній ска­рзі. Водно­час суд ка­са­цій­ної інста­нції, як і суд апе­ляцій­ної інста­нції, не мо­же розгляда­ти по­зо­вні ви­мо­ги осіб, які бе­руть участь у спра­ві, що не були за­явле­ні у суді першої інста­нції.

Суд ка­са­цій­ної інста­нції пе­ре­ві­ряє пра­ви­ль­ність за­сто­сування суда­ми першої та апе­ляцій­ної інста­нцій норм ма­те­рі­а­ль­но­го та про­це­суа­ль­но­го пра­ва й пра­ви­ль­ність пра­во­вої оці­нки обста­вин у спра­ві і не мо­же до­сліджува­ти до­ка­зи, вста­но­влюва­ти та ви­зна­ва­ти до­ве­де­ни­ми обста­ви­ни, що не були вста­но­вле­ні в судо­вих рі­шеннях по­пе­ре­дніх інста­нцій та вирі­шува­ти пи­тання про до­сто­ві­рність то­го чи іншо­го до­ка­зу. Однак він мо­же вста­но­ви­ти, що суд першої чи апе­ляцій­ної інста­нції всупе­реч за­кону відхи­лив або вра­хував той чи інший до­каз. Це мо­же ста­ти підста­вою для ска­сування судо­во­го рі­шення і на­пра­влення спра­ви на но­вий розгляд до адмі­ні­стра­ти­вно­го суду ті­єї інста­нції, яка першою при­пусти­ла­ся помилки.

Суд ка­са­цій­ної інста­нції, за­до­во­ль­няючи ка­са­цій­ну ска­ргу на кі­нце­ве рі­шення у спра­ві, за­зви­чай по­ви­нен ви­рі­ши­ти спра­ву по суті, як­що обстави­ни спра­ви вста­но­вле­ні по­вно і пра­ви­ль­но, але суди першої та апе­ляційної інста­нцій по­руши­ли но­рми ма­те­рі­а­ль­но­го чи про­це­суа­ль­но­го пра­ва, що при­зве­ло до ухва­лення не­за­конно­го судо­во­го рі­шення. Однак, як­що суд ка­са­цій­ної інста­нції вста­но­вив по­рушення норм ма­те­рі­а­ль­но­го чи про­цесуа­ль­но­го пра­ва, що при­зве­ли або мо­гли при­зве­сти до не­пра­ви­ль­но­го ви­рішення спра­ви і не мо­жуть бути усуне­ні судом ка­са­цій­ної інста­нції, адмі­ністра­ти­вну спра­ву на­ле­жить спрямува­ти на но­вий судо­вий розгляд. Спра­ва на­пра­вляєть­ся до суду апе­ляцій­ної інста­нції, як­що по­рушення до­пуще­ні ли­ше цим судом. Як­що по­рушення до­пуще­не і судом першої інста­нції, спра­ва на­пра­вляєть­ся до суду першої інста­нції. Ви­сно­вки і мо­ти­ви, з яких ска­со­ва­ні рі­шення, є обо­в’язко­ви­ми для суду першої чи апе­ляцій­ної інста­нції при розгляді спра­ви.

Підста­вою для на­пра­влення спра­ви на но­вий розгляд, як пра­ви­ло, є порушення норм пра­ва, по­в’яза­ні з про­це­дурою до­слі­дження до­ка­зів, оці­нкою до­ка­зів та вста­но­вленням обста­вин у спра­ві. Са­ме та­кі по­рушення не можуть бути усунуті судом ка­са­цій­ної інста­нції.

Пі­сля за­кінчення ка­са­цій­но­го про­ва­дження спра­ва на­пра­вляєть­ся до адмі­ні­стра­ти­вно­го суду першої інста­нції, який її розглянув, як­що інше не ви­пли­ває із судо­во­го рі­шення суду каса­цій­ної інста­нції, тобто, як­що спра­ву не спрямо­ва­но на розгляд суду апеляцій­ної інста­нції.

 








Дата добавления: 2015-10-09; просмотров: 1148;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.01 сек.