Особливості визначення фінансових результатів та їх відображення в обліку різних країн.

США.В США визнання доходів здійснюється відносно так званого принципу доходу, який визначає порядок реєстрації в бухгалтерському обліку доходів від продажу товарів та послуг, а також прибутків. Відповідно до ЗПБО США та МСБО доходи можуть визнаватися на момент надходження товару чи послуги покупцю, до нього чи після. Вибір цього моменту залежить від того, коли дана господарська операція буде відповідати критеріям визначеності (можливості віднесення до одного з шести елементів бухгалтерської звітності), вимірюваності, релевантності і надійності.

В розвиток цих критеріїв висуваються ще два.

1. Дохід відображається, коли він визнаний або може бути визнаний (тобто існує можливість його одержання). Визнання доходу означає, що товари, послуги, або інші види активів продані за готівку або в обмін на негрошові ресурси Визнання також має місце, коли покупець надає постачальнику зобов'язання оплати, що мають юридичну силу, в день продажу відповідних

товарів чи послуг. Можливість визнання існує тоді, коли негрошові активи, отримані в обмін на товар чи послугу, можуть легко перетворюватись на певну кількість грошових коштів відповідно до умов продажу.

2. Дохід відображається, коли він зароблений, тобто коли компанія виконала той обсяг робіт, здійснення якого дає їй право на отримання доходу відповідно до умов контракту.

При недотриманні одного з цих критеріїв визнання доходу відкладається до того моменту, коли критерій буде дотриманий.

Дохід оцінюється за тією вартістю, яку компанія отримала в обмін на поставлені нею товари або надані послуги.

У професійних планах рахунків США облік витрат за елементами організується у спеціальних класах рахунків.

В США часто використовуються два технічні терміни щодо регулюючих проводок, які пов'язані з відображенням в обліку доходів та витрат (табл. 5.5).

Таблиця 5.5 Сутність нарахованих та відкладених витрат/доходів

Принцип реалізації - один з принципів традиційного бухгалтерського обліку, який регулює визначення прибутку.

Підприємства можуть отримувати гроші та реєструвати їх до зароблення відповідного доходу від реалізації послуг або товарів. Сума, стягнена наперед, називається незаробленим або відкладеним доходом. Незароблений дохід повинен бути віднесений на період, в якому виконуються послуги або завершується реалізація згідно з принципом реалізації. Як правило, регулююча проводка потрібна в кінці періоду, коли був отриманий незароблений дохід. Такий запис визнає: 1) правильну суму доходу, заробленого протягом поточного періоду 2) решту суми як зобов'язання забезпечити в майбутньому відповідні товари або послуги.

В кінці звітного періоду аналіз може виявити, що певний дохід був зароблений (відповідно до принципу реалізації), але ще не був зареєстрований або отриманий. Такий незареєстрований дохід називають нарахованим доходом.

Принцип реалізації стверджує, що коли дохід був зароблений в звітному періоді, він повинен бути зареєстрованим та відображеним в цьому періоді разом з тим активом, який був створений (рахунок до отримання). Це завершується регулюючою проводкою з метою визнання дебіторської заборгованості на зароблену, але ще не отриману суму, і суми заробленого доходу.

Часто компанія в одному обліковому періоді сплачує готівкою або несе зобов'язання за придбані активи або отримані послуги, які будуть використані в одному або кількох майбутніх облікових періодах для отримання доходів протягом цих майбутніх періодів. Такі операції створюють актив через майбутні вигоди. Такий актив прийнято називати витратами майбутніх періодів (або відкладеними витратами). В міру проходження майбутніх періодів відповідні доходи заробляються згідно з принципом реалізації. Потім, з отриманням доходів, період за періодом, сума сплачених наперед витрат повинна розподілятися по відповідних періодах згідно з принципом відповідності.

Наприклад, якщо доходи отримані за три облікові періоди, витрати майбутніх періодів повинні бути відображені в кожному з цих трьох періодів для того, щоб визначити чистий прибуток' для кожного періоду.

Більшість витрат виникають і сплачуються протягом одного періоду. Проте в кінці облікового періоду, як правило, є деякі витрати, які були понесені (тобто товари або/і послуги, що були вже використанні), але ще не зареєстровані. Такі несплачені витрати називають нарахованими витратами. Вони мають бути зареєстровані в поточному періоді, тому що мають бути погоджені з доходами поточного періоду згідно з принципом відповідності. Також зобов'язання щодо цих несплачених витрат повинно бути зареєстрованим і відображатись в бухгалтерському балансі поточного періоду. Такі результати реєструються регулюючою проводкою.

Наприклад, у США витрати по сплаті податку на прибуток - це витрати, які належать до прибутку компанії, отриманого від поточної діяльності. Сума цих витрат може дорівнювати, а також може і не дорівнювати сумі податку, дійсно сплаченого фірмою. Ця сума визначається на основі податкового кодексу. Для більшості невеликих фірм зручнішим є ведення бухгалтерських записів на основі того ж методу, який є необхідним для вирахування податку. Таким чином, витрати по сплаті податків, наведені у звіті про прибутки та збитки, дорівнюватимуть сумі податків, які необхідно сплатити Податковому управлінню. Така практика зазвичай є прийнятною, коли не існує матеріальної розбіжності між прибутком, обчисленим відповідно до існуючих стандартів, та прибутком, обчисленим за методикою податкових органів. Проте метабухгалтерських розрахунків полягає у визначенні чистого прибутку відповідно до загальноприйнятих бухгалтерських принципів, в той час як завданням податкового кодексу є визначення прибутку, який належить до оподаткування, та суми податку відповідно до податкового законодавства США та окремих штатів. Адміністрація корпорації хотіла б використовувати методи, які дозволяють обчислювати мінімальні податки, але бухгалтери, які зв'язані правилами обліку, не повинні дозволяти, щоб завдання зниження суми податків стало диктувати методи підготовки фінансової звітності. Особливо якщо це призводить до неправильних результатів. Внаслідок цього, особливо у великих корпораціях, може виникнути різниця між розрахованим прибутком та прибутком, який фактично оподатковується. Ця різниця може виникнути як результат розбіжності у визнанні доходів та витрат внаслідок розбіжності у методах, які застосовуються бухгалтерією корпорації та податковими органами. Нижче наведено деякі можливі альтернативні варіанти визначення витрат у США (табл. 5.6).

Таблиця 5.6. Можливі альтернативні варіанти визначення витрат у США