Контрнаступ австро-угорських військ. Утворення легіону Українських січових стрільців. Брусиловський прорив

Тим часом ситуація на фронті зазнала змін. Скориставшись нестачею людського резерву, відсутністю зброї та набоїв у росіян, австро-німецькі війська перейшли в рішучий контрнаступ. Вони легко прорвали російський Південно-Західний фронт під Горлицею й Тарнавом, 9 червня 1915 р. зайняли Львів, а в липні цього ж року звільнили Галичину й значну частину Волині. Відступ російської армії тривав аж до середини вересня 1915 р.

У ході наступальної операції в складі австрійської армії особливо відзначився створений на початку війни легіон Українських січових стрільців (УСС). Еліту УСС становили М. Безручко, Є. Коновалець, А. Мельник, Д. Вітовський, Р. Дашкевич, В. Дідушко та інші. Стрільці найбільше прославилися в запеклих боях за гору Маківка (яка стала їх бойовим хрещенням) в Карпатах у квітні-травні 1915 р. Взяття гори, яка декілька разів переходила від однієї армії до іншої, забезпечувало надійну перешкоду подальшому просуванню противника. Мужньо билися тут і російські війська під командуванням Олексія Каледіна. Бої за Маківку стали переломними у воєнних операціях 1915 р. Після їх успішного завершення австро-німецькі війська перейшли в наступ. Німецьке командування відзначало, що полк УСС – «найкращий підрозділ з усієї австро-угорської армії».

Ведення воєнних дій на території Галичини мало трагічні наслідки для населення регіону. Аналізуючи свої поразки на початку війни, австро-угорське командування вірило заявам польської провінційної адміністрації, що причиною невдач стала «зрада українців», їх неприхована підтримка Росії. Унаслідок цих наклепницьких звинувачень, була розгорнута чергова кампанія терору проти українського народу, а особливо – москвофілів. Спочатку українців заарештовували й страчували без суду та слідства, згодом тисячами гнали до Австрії, де кидали до концентраційних таборів. Найжорстокішим та найбільшим серед них був Телергоф.

Відступивши з Галичини й Буковини під натиском австро-німецьких військ, російська армія восени 1915 р. закріпилася на лінії Кам’янець-Подільський – Тернопіль – Кременець – Дубно. Перейти у контрнаступ їй вдалося лише на початку 1916 р., коли вона отримала від союзників значну кількість зброї та боєприпасів. У травні 1916 року російські війська Південно-Західного фронту під керівництвом генерала О. Брусилова завдали австрійцям тяжкої поразки і зайняли значну територію Галичини й Волині. Головна мета наступу полягала у відволіканні уваги Німеччини від французької армії. У ході наступальної операції росіяни просунулися вперед на 80-120 км. Втрати з обох сторін були величезними. Унаслідок Брусиловського прориву, австрійська армія недорахувалася понад 1 млн. осіб убитими й пораненими, більш як 400 тисяч осіб потрапили в полон. Втрати російської армії були не меншими й становили близько 500 тис. вояків. Брусиловський наступ великою мірою допоміг французькій армії, яку німці в цей час тіснили під Верденом. Проте він не мав для російської армії якогось особливого стратегічного значення. На цьому наступальні дії військ Південно-Західного фронту в Україні припинилися. Лінія фронту залишалася незмінною до літа 1917 р., коли Тимчасовий уряд Росії розпочав черговий наступ. Ця операція завершилася повним провалом і відступом.

Хоч лінію фронту з часом і було вирівняно, Австро-Угорщина вже не бажала використовувати українські сили у боротьбі з Росією, вважаючи їх хиткими. Тому 5 листопада 1916 р. кайзер Вільгельм II і цісар Франц Йосиф І проголосили утворення Польської держави, так званого Царства Польського, а цісар Франц Йосиф І надав Галичині, без поділу на дві частини, повну автономію, що означало цілковите підпорядкування українців полякам. Це викликало велике незадоволення серед населення. На знак протесту Президія Загальної Української Ради на чолі з К. Левицьким склала свої повноваження, а керівну роль в українському громадському житті Східної Галичини перебрала Українська парламентарна репрезентація (представництво в австрійському парламенті). Головою організації було обрано Ю. Романчука, його заступниками – Є. Петрушевича і Л. Бачинського.

Отже, Перша світова війна – це один з найскладніших періодів в історії світу. У ній брали участь 38 держав (із 59), у яких проживало 75 % населення земної кулі. Для України ця боротьба мала трагічний характер, оскільки поступово перетворювала українські землі на об’єкт експансії інших країн, робила їх ареною руйнівних боїв, а місцеве населення штовхало до братовбивства. Все це посилювало економічну та суспільно-політичну кризу, пригнічувало становище українців й підводило їх до розуміння того, що лише докорінна перебудова двох імперій дасть змогу вирішити національне питання та відродити українську державність.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягали причини революції 1905-1907 рр.?

2. Які причини вступу Російської імперії у першу світову війну?

3. Яке значення мала діяльність української парламентерської громади у складі І та ІІ Державної думи?

4. Що таке опозиційна війна, у чому її зміст?

5. Яке значення відігравала Україна у промисловому виробництві Російської імперії на початку ХХ ст.?

6. Що Вам відомо про розвиток банківської сфери та зрощення промислового й фінансового капіталу?

7. Чому економіку початку ХХ ст. характеризують як монопольну?

8. У чому полягала суть Столипінської аграрної реформи?

9. Що Вам відомо про становлення українських політичних партій на початку ХХ ст.?

10. Що Вам відомо про окупацію Галичини військами Російської імперії під час Першої світової війни?