Війна за незалежність та утворення США

План

1. Становище Північно-Американських колоній у XVIII ст.

2. Американські просвітителі, ідейна підготовка революції.

3. Загострення англо-американських протиріч. Початок війни за незалежність.

4. Хід військових дій. Джордж Вашингтон.

5. Внутрішнє становище США після війни. Конституція США.

6. Історичне значення визвольної війни і утворення США.

Література:

1. Согрин В. Политическая история США.

2. Ефимов Очерки истории США. М.1955 г.

3. Краткая история США М.1993.

1 пит. Перші англійські колонії у Північній Америці з’явилися ще наприкінці XVI ст., проте вони виявилися не довготривалими. Більшість європейських емігрантів залишала країну заради отримання більших економічних можливостей, релігійних свобод та через політичні переслідування.

У 1620-1635рр. економічні потрясіння охопили всю Англію. Багато людей стали безробітними – все це ускладнювалося неврожаями, крім того провідна галузь англійської промисловості – сукноробство, вимагала збільшення поставок вовни. Все це штовхало англійський уряд до освоєння нових земель. Першим постійним англійським поселенням у Північній Америці став заснований у 1607 р. Джеймстаун у Віргінії.

Колонії були самодостатніми товариствами, маючими вихід до моря. Кожна з них стала самостійним державним утворенням. Але не дивлячись на це проблеми торгівлі, мореплавства, промислового виробництва та фінансів виходили далеко за межі окремих колоній і вимагали спільного врегулювання, що призвело в подальшому до федерального устрою Американської держави.

Заселення колоній у XVII ст. вимагало ретельного планування і керівництва, до того ж це було небезпечною справою. На відміну від політики колонізації інших держав, організацією еміграції займався не уряд, а приватні особи, головним мотивом діяльності яких було отримання прибутків. Дві колонії – Віргінію і Масачусетс заснували привілейовані компанії, їх фонди використовувалися для постачання і перевезення колоністів.

Н’югемпшир, Меріленд Північна та Південна Кароліна першопочатково належали власникам з англійського дворянства (джентрі), які заселяли жалувані їм королем землі. На землях розданих Карлом ІІ виникли обидві Кароліни і Пенсільванія. Фактично і власники колоній користувалися землями корони вносячи за це символічну плату.

Тринадцятьма колоніями, що склали сполучені штати були з Півночі на Південь: Н’югемпшир, Масачусетс, Родайленд, Коннектікут, Н’юйорк, Н’юджерсі, Пенсільванія, Делавер, Меріленд, Віргінія, Північна та Південна Кароліни і Джорджия.

Починаючи з другої половини XVII ст. потік переселенців зростав. Економічний розвиток колонії характеризувався нерівномірністю та строкатістю, закладалася спеціалізація окремих регіонів. Віргінці займалися сільським господарством, вирощували тютюн. Колоністи почали завозити негрів рабів з Африки – виникає рабовласницька аристократія, котра володіла великою кількістю рабів і коштів. Інші колонії вирощували цукрову тростину, тютюн, а пізніше і бавовник. У Пенсільванії, Н’юйорку, Н’юджерсі вирощували пшеницю. Постійно зростали обсяги торгівлі колоній. Статтями експорту були: дерево, тютюн, хутро, цукор, риба, залізо.

Що ж до політичного устрою то й тут не було однозначності. Єдиною спільною рисою колоній був їх швидкий розвиток і швидке накопичення капіталів. Включно до 1673 р. Англія не провадила чіткої політики щодо колоній. Головним принципом метрополії став меркантилізм – колонії стали сировинним придатком, але й така політика не була жорсткою, самі колоністи не вважали себе гіршими за англійців і розглядали колонії як республіки слабо пов’язані із Лондоном, хоча управління колоніями належало англійцям. Не представлялися колонії і в англійському парламенті. З часом колоніальна влада запроваджує обтяжливі торгівельні закони, примушуючи колоністів одержувати саме з Англії готову продукцію, це призвело до розвитку контрабандної торгівлі.

У 1761 р. англійський уряд беручи участь у семилітній війні ще більше посилює тиск на колонії. У 1763 р. було прийнято законодавчий акт про заборону селитися за Алеганськими горами (Георг ІІІ), він в першу чергу зачіпав інтереси великих землевласників. Економічне і фінансове становище Англії погіршилося і вихід з кризи вбачався у перекладанні нових податків на американців. Першим кроком стало прийняття парламентом у 1764 р. «Цукрового акту», саме з метою збирання мита, а не регламентації торгівлі. Уряд проводить і гербовий збір (1765 р.). У жовтні 1765 р. в Н’юйорку збирається конгрес для обговорення питання про гербовий збір – цей конгрес став першою між колоніальною нарадою скликаною за ініціативою американців. Конгрес прийняв постанову у якій йшлося про наступне: «Вважати законними лише ті податки, які затверджувалися чи будуть затверджуватися відповідними легіслатурами (законодавчими органами). Акт про гербовий збір був розцінений як відвертий намір позбавити колоністів їх прав і свобод. Наслідком цього став рух проти гербового збору. Введення цього ж збору не підірвало могутності багатих американців. Їх турбувало інше. Б. Франклін зазначав, що американці не могли змиритися з тим, що їм відмовили в праві – немає податків без представництва (в парламенті).

2 пит. На передові кола буржуазії, купецтва значний вплив мали ідеї англійських та французьких просвітників. Серед англійських просвітників варто виокремити Б. Франкліна та Т. Пейна, Т. Джеферсона.

Б. Франклін (1706-1790) «Історичний нарис Конституції і уряду Пенсільванії» опубліковано у 1759 р. історичне дослідження Франкліна переростає у політичний трактат. За своїм змістом це був революційний документ у якому знайшли відображення погляди Руссо (ідея суспільного договору) – це право народу Пенсільванії скинути владу правителів, якщо ті порушили умови суспільного договору. Франклін науково обґрунтував і довів необхідність революції. З другої половини 60-х рр. він перестає називати жителів колоній англійцями, називаючи їх американцями, а в 1769 р. він вперше назвав колонії державою. Серед інших його праць, були нариси щодо дикунів Північної Америки, про кримінальні закони і звичаї «Висловлювання про війну».

Т. Пейн (1737-1809). У січні1776 р. він опублікував памфлет «Здоровий глузд» в якому обґрунтував необхідність здобути незалежність. Т. Пейн критикував інститут спадкової монархії – підкреслюючи, що одна чесна людина важить для суспільства більше, ніж всі короновані негідники взяті разом. Він показав два шляхи: або залишитися під владою короля деспота, або ж здобути свободу і щастя в незалежній республіці. Під впливом його твору зміцнювалася ідея звільнення від метрополії.

Т. Джеферсон (1743-1826). У 1774 р. він анонімно опублікував памфлет «Загальний огляд прав Британської Америки». Цей твір було викладено у формі звертання автора до короля Георга ІІІ. Т. Джеферсон поступово починає говорити мовою ультиматумів вимагаючи від нього підпису рішень асамблей. Американці згодні підтримувати такого монарха, який царює але не править. У червні 1776 р. Т. Джеферсону доручили складання тексту декларації незалежності. Саме це й стало його зоряним часом, а в 1801-1809 рр. був третім президентом США.

3 пит. Питання про оподаткування було пов’язане з питанням про представництво. Колонії не були представлені в парламенті тому, що не брали участі у виборах палати громад. Більшість посадових осіб Англії переконані, що парламент це імперський орган юрисдикція якого розповсюджується як на метрополію так і на колонію. Лідери колоністів не визнавали ніякого імперського парламенту, вказуючи, що за законом вони мають стосунки виключно з королем. Саме він давав згоду на заснування поселень. Вони не заперечували того, що король Англії це король і колоній, але наполягали на тому, що англійський парламент має не більше прав видавати закони для колоній, ніж колонії для Англії. У 1766 р. був відмінений гербовий збір та змінений цукровий акт. Проте 1767 р. англійський уряд робить кроки, що призвели до загострення стосунків між колонією та метрополією. Канцлер казначейства Тауншенд склав новий план поповнення казни, маючи намір зменшити податки в Англії за рахунок посиленого митного збору з американських торговців. Він запропонував запровадити жорсткий митний контроль і ввести податки на доставку колонії паперу, скла, чаю, свинцю, фарби. Частина цих зборів призначалася для виплати жалування губернаторам, суддям, митним чиновникам, а також для утримання британських військ в Америці. Інший його акт давав верховним судам колоній право проводити обшуки. Зустрівши опір колонізаторів парламент у 1770 р. розпочинає «стратегічний відступ у реалізації реформ». Відмінені всі акти Тауншенда крім мита на чай. Саме збереження цього мита призведе до «Бостонського чаювання» (1773 р.). У 1773 р. Остіндська кампанія, яка переживала фінансові труднощі, отримала монопольне право на збут чаю у всіх колоніях. Через податок Тауншенда колоністи бойкотували чай остіндської кампанії, а після 1770 р. розгорнулася контрабандна торгівля чаєм. Майже 90% чаю не обкладались ніяким митом. Продаючи чай за ціною нижче звичайної кампанія зробила продажу контрабандного чаю не вигідною і усунула конкурентів із числа колоніальних купців. У ніч на 16 грудня 1773 р. група колоністів на чолі з Самуелем Адамсоном перевдягнувшись у індіанців повикидали чай у море з кораблів. Остіндська кампанія домагалася від парламенту покарання винних. Оскільки, якщо знищення чаю залишиться непокараним, то всьому світу стане зрозуміло, що уряд втратив владу над колоніями. Офіційний Лондон засудив «Бостонське чаювання» назвавши його актом вандалізму і наполягав на передбаченому законом приборканні колоністів. Весною 1774 р. англійський уряд приймає постанову – закрити порт для торгівлі. Колонія Масачусетс і її головне місто Бостон позбавлялись права мати виборні установи. В тому ж 1774 р. англійський уряд видає акт про Квебек, за яким католицизм визнавався релігією більшості населення Канади, а кордони Квебеку розширювалися шляхом включення до нього області між Огайо і Міссісіпі. Тим самим була штучно збільшена територія колоній, які не мали представницьких умов і в якій панувала католицька реакція.

Закон про закриття Бостонського порту мав набрати сили 1 червня 1774 р. Вірджинська палата оголосила цей день днем жалоби, посту і молитви. Губернатор Вірджинії розпустив цю палату. У відповідь на це частина членів палати зібралися і склали відозву із пропозицією про скликання континентального конгресу – з’їзду представників всіх англійських колоній континенту. При цьому вони сподівалися що до повсталих колоній долучиться і Канада. 5 вересня 1774 р. у Філадельфії відкрилося континентальнее засідання. Континентальний конгресс працював сім тижнів. Більшість його учасників висловилася протии розриву зв’язків з метрополією.

Початок війни за незалежність відноситься до подій квітня 1775 р. коли англійська влада отримала повідомлення про те, що патріоти в Конкорді дістали зброю і готуються до виступу.

10 травня відкрився другий континентальний конгресс, а 15 травня його учасники прийняли рішення оголосити війну Англії. 15 червня за пропозицією делегатів нової Англії конгресс обрав головнокомандуючим Джорджа. Вашингтона (1732-1799).

17 червня 1775 р. поблизу Бостона ополчення колоністів успішно відбиває наступ бостонського гарнізону, військові дії розпочинаються і в інших районах.

4 пит. 7 червня 1776 р. делегація від штату Вірджинія на чолі з Джеферсоном запропонувала резолюцію про відокремлення колоній. Була зібрана комісія для складання проекту декларації незалежності. До її складу увійшли: Томас Джеферсон, Джон Адамс, Бенджамін Франклін, Роджер Шерман, Роберт Лівінгстон.

4 липня 1776 р. прийнята декларація незалежності – дії колоністів набувають історичного значення, на цьому етапі американська армія являла собою ряд партизанських з’єднань. Американці не охоче визнавали створення регулярної армії, вони ставили верховенство цивільної армії над військовою. Солдатська і офіцерська частини армії віддавала перевагу демократичному духу взаємовідносин. Вашингтон, головнокомандуючий армії добре розумів необхідність її реформування. Армію не можна було побудувати без жорсткої дисципліни, він розумів і те, що воювати доведеться на чужій території, а американські солдати не хотіли воювати за межами своїх колоній. Тому в армії почали запроваджуватися тілесні покарання. Після закінчення війни всі солдати могли отримати земельні пожалування. Вашингтон таврував спекулянтів, підприємливих буржуа, виступав за обмеження приватновласницького накопичення, реквізицію всього їх майна.

Початковий етап війни складався не на користь колоністів. Англійські війська поповнилися 30-ти тисячним загоном із Ганновера, відчували підтримку свого флоту.

У 1775 р. англійці оволоділи Бостоном. У 1776 р. Н’юйорком і Філадельфією. У 1779-80 рр. театр військових дій перемістився на Південь.

Англійці, з метою заручитися підтримкою населення колоній допомагають неграм рабам, щоб схилити їх на свій бік. Військові дії для Вашингтона ускладнювалися щей тим, що йому доводилося стикатися з інтригами своєї армії.

Головна мета англійців полягала у тому, щоб відрізати Північно-Східні регіони від Півдня. У жовтні 1777 р. біля м. Саратога був перший значний успіх американської армії, ця перемога схилила на бік американців – іспанців, португальців, французів. До Європи їде делегація на чолі з Б. Франкліном, щоб залучитись підтримкою інших європейських країн. Іспанія і Франція пішли на підтримку американців з однією метою, звести колоніальні рахунки з Англією.

У лютому 1778 р. Франція і США уклали угоду про Союз, війна набуває ще більших масштабів, на допомогу колоністам прибуває французький флот. У 1778 р. англійці залишають Н’юйорк і Філадельфію. На завершальному етапі війни (1779-1781 рр.) англійський генерал Чарльз Корнвалліс здійснив низку невдалих спроб врятувати становище. Відомі його походи по Джорджиї, обох Каролінах і Вірджинії з метою закріпитися в глибинних районах цих штатів. У жовтні 1781 р. під Йорктауном Корнвалліс зустрівся з американською та французькою армією під командуванням Вашингтона та Рошамбо і був змушений капітулювати.

У вересні 1783 р. у Версалі укладено мирну угоду між Великобританією і США, а також Францією, Іспанією та Голландією. Англія визнавала незалежність США. Судноплавство по Міссісіпі визнавалося за обома державами.

Франція отримувала ряд островів у Карибському морі. А в 1785 р. англійський король зустрічав першого американського посланця в Лондоні.

5 пит. Протягом 1775-1778 рр. майже всі штати прийняли і затвердили свої конституції, які розпочинались із Декларації незалежності, але в цих конституціях було закладено низку суперечностей, які потребували вирішення. У 1777 р. на Другому континентальному конгресі було прийнято статті про конфедерацію.

Для вирішення нагальних питань потрібна була згода 9 штатів із 13-ти 3/4. За конституцією кожен штат зберігав право встановлювати свої мита і утримувати збройні сили. Конгрес позбавлявся прав укладати зовнішньо торгівельні угоди і запроваджувати митні тарифи. Загальнодержавна скарбниця складалася з добровільних внесків штатів.

Окремі штати із дозволу конгресу мали право оголошувати війну. Президент конгресу міг здійснювати виконавчу владу тільки через владні інституції штатів. У листопаді 1783 р. американська армія була розпущена. Солдатам і офіцерам роздавались свідоцтва на отримання земельних ділянок. Багато фермерів і ремісників потрапили до числа боржників, почалися повстання. На чолі найбільшого з них у Північно-Західній частині Масачусетса стояв Шейс (1747-1825).

Наприкінці 1786 р. близько 600 фермерів та ремісників на чолі з Шейсом перервали засідання вищого суду штату, з метою завадити винесенню вироків про конфіскацію власності за несплату боргів. Повсталі вимагали від уряду того, що земля є спільною власністю і нею повинні наділятися всі ті, хто її не має. На початку 1787 р. повстанці були розбиті, а Шейс здався владі. Він та інші 13 керівників повстання були засуджені до страти (помилувані).

У травні 1787 р. у Філадельфії під головуванням Вашингтона відкрилася сесія конституційного конвенту результатом якої стало прийняття у вересні 1787 р. конституції США. У ній було визначено поділ влади:

Виконавча – президент, якого обрали на 4 роки з правом переобрання на другий термін.

Законодавча – конгрес із двох палат (верхня палата – сенат і нижня палата – представників)

Судова – верховний суд.

Президент був головнокомандувачем армії і флоту. Призначав за згодою сенату чиновників і укладав міжнародні договори, які повинні були бути ратифіковані 2/3 сенаторів.

Конгрес – відав збиранням податків на всі території країни. Отримання позик, карбування монети, запровадження єдиної системи мір і ваги. Конгрес уповноважувався набирати й утримувати армію і флот. Регулювати внутрішню і зовнішню торгівлю.

У 1789 р. «Біль про права» перші 10 поправок, що стосувалися особистих прав і свобод громадян. Цей документ набрав сили у 1791 р. Серед них перша: свобода слова, друку, віросповідань, зібрань з мирними цілями. Четверта: заборона на обшуки, конфіскацію майна. П’ята дотримання законності при розгляді кримінальних справ. Восьма заборона жорстких фізичних покарань. Дев’ята право народу користуватися правами, не обумовленими конституцією.

У 1991 р. була прийнята 26-та поправка до конституції США. Одним з останніх рішень конгресу стало питання про проведення виборів президента США. Першим головою держави став Джордж Вашингтон (1789-1797).

6 пит. Війна за незалежність знищила колоніальну залежність тринадцяти колоній від Англії, забезпечивши їм незалежність.

Після війни західні землі були оголошені суспільними землями США. Поряд із колоніальною залежністю ліквідовувалась низка феодальних пережитків, що гальмували розвиток капіталістичних відносин, відмінялись дворянські звання і титули, обов’язкова передача спадщини старшому сину (майорат). Відмінялися закони і про частковий продаж його земель. У деяких штатах володіння землею перестало бути безпосередньою умовою для участі у виборах до місцевих законодавчих зборів. Скасовувалося біле рабство за борги – збереження лише в якості покарання, за деякі злочини.

В ряді північних штатів, де рабство негрів не було розповсюджене воно було ліквідоване. У 1774 р. відмінено рабство в Масачусетсі, у 1784 р. в Коннектікуті та Родайленді. До деяких інших штатів ввіз рабів був або повністю заборонений, або обмежений високим митом. На півдні рабство зберігалося. Війна одночасно була національно визвольним і об’єднавчим рухом і мала велике міжнародне значення.

У результаті війни за незалежність утворилася перша самостійна держава в Америці з якою повинні були рахуватися інші країни, втративши Америку, Англія звертає свою увагу на Схід.

Війна сприяла підйому національно-визвольного руху в колоніях центральної та південно-східної частини Америки, які були в руках Іспанії. Мала вона вплинути і на французьку колонію – Гаїті.

Французька революція XVIII ст. (1789-1799)

План

1. Спроби реформ напередодні революції

2. Початок революції обмеження абсолютизму

3. Повалення монархії, жиронда

4. Якобінська диктатура

5. Крах якобінської диктатури. Директорія