Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича

В 40-х роках XIII ст. землі Русі опинилися під тривалим золотоординським гнітом. Відтепер у Золотій Орді вирішувався порядок їхнього управління.

У занепаді перебували сільське господарство й торгівля. Не припинялися напади ординців, що спонукали значну частину населення південних районів переселятися в північні й західні. Данина збиралася як продуктами, так і грішми. Залежність від Золотої Орди позбавила руські князівства можливостей політичного й економічного розвитку та помітно погіршила умови життя населення.

Скориставшись під час монгольської навали відсутністю Данила Романовича (перебував за кордоном у пошуках допомоги), окремі з бояр підтримали претензії на стіл Михайла, сина чернігівського князя Ростислава. Останній, спираючись на допомогу болохівських князів, котрі служили монголам, намагався утвердитися в Пониззі (терени між Південним Бугом і Дністром), але не зміг. Наприкінці 1241 р. Данило Романович здійснив похід проти болохівських князів і зруйнував їхні міста.

Незабаром ситуація в Галицько-Волинському князівстві погіршилася. Ростислав Михайлович заручився підтримкою Угорщини, Польщі й частини боярства. Їхні об'єднані сили влітку 1245 р. підійшли до м. Ярослава на р. Сяні. Данило й Василько 17 серпня розпочали контрнаступ. Кровопролитна Ярославська битва завершилася цілковитою перемогою Данила, котрий виявив блискучі здібності полководця й велику особисту мужність. Вона поклала край тривалій громадянській війні.

Добившись успіху, Данило подався до м. Холма, яке зробив столицею князівства. Його самостійна політика викликала невдоволення в Батия, котрий висунув вимогу віддати йому Галицьку землю. Князь вирішив поїхати на зустріч із ханом і в жовтні 1245 р. вирушив до Золотої Орди. Батий, поважаючи Данила за мужність і почуття власної гідності, прийняв князя наприкінці 1245 – на початку 1246 р. досить прихильно, підтвердив його княжіння, а Данило визнав свою васальну залежність: він зобов'язувався висилати своє військо для участі в походах монгольської армії, але данини не виплачував. Завдяки сприятливому географічному положенню та мудрій політиці Данила Романовича залежність Галицько-Волинського князівства від Золотої Орди була значно меншою, ніж інших руських земель.

Данило намагався зміцнити політичну й економічну потугу князівства, аби позбутися залежності від Золотої Орди, тому прагнув замиритися із сусідніми державами, плекаючи надії отримати від них допомогу. Насамперед він порозумівся з угорським королем, шукав спосіб заручитися підтримкою польських князів і хрестоносців Тевтонського ордену. Вступив у переговори з папою римським Інокентієм IV, котрий хотів шляхом об'єднання (унії) прилучити Руську церкву до Риму. Але, якщо папу насамперед цікавило питання церковної унії, то князя – організація хрестового походу західних держав проти Орди.

Відбудовувалися розорені міста, споруджувалися кам'яні фортеці. Особливо швидко розвивався Холм, укріплювалися Володимирський і Кременецький замки. Розпочалося будівництво Львова, названого на честь сина Данила, Лева, котрий, вочевидь, безпосередньо керував будівельними роботами. Уперше місто Лева згадується під 1256 р. Відбуваються зміни у військовій справі.

Папа римський Інокентій IV у 1253 р. прислав корону, Данило вирішив коронуватися. Ця видатна подія трапилася в грудні у м. Дорогочині. Данило отримав від посланця папи королівські регалії – вінець, скіпетр і корону й титул короля Русі. Коронація Данила сприяла визнанню Руської держави як рівної коронованими володарями Європи. Політика Данила та його коронація створювали умови для перетворення королівства на політичне ядро об'єднання руських земель у межах єдиної держави. Після коронації Данило здійснив кілька успішних походів проти ятвягів і Литовського князівства.

Оскільки очікуваної допомоги із сусідніх держав не надійшло, а власних сил протистояти могутньому противнику не вистачало, князю довелося поступитися монголам. Зносяться укріплення Данилова, Стіжка, Львова, Кременця. Луцька, Володимира. Лише Холм, учинивши спротив, зберіг фортифікації. Монгольський хан Бурундай відійшов від нього й напав на польські землі. Спустошення, вчинені військом Бурундая, засвідчили неспроможність королівства самотужки протистояти Золотій Орді. Добитися незалежності не вдалося, хоча Данило не полишав надій залучити до союзу проти Орди Польщу й Угорщину. Влітку 1264 р. володар Руського королівства помер у Холмі. Оскільки діяльність Данила була переважно пов'язана з Галичиною, його прозвали Галицьким.

Унаслідок слабкості власних сил і відсутності допомоги сусідніх країн спроба Руського королівства домогтися незалежності від Золотої Орди зазнала невдачі. Утворення Руського королівства стало найбільшим політичним здобутком Данила Галицького. Вся його діяльність спрямовувалася на збереження територіальної цілісності земель.