Загальні принципи організації обліку основних засобів.

Оскільки необоротні активи підприємство утримує протягом тривалого часу, не завжди вдається точно оцінити ймовірність отримання майбутніх економічних вигод від використання цих активів. Тому до прийняття рішень щодо їх придбання, подальшого використання і організації обліку слід підходити дуже виважено.

На етапі поточного обліку операції з необоротними активами підприємства відображають в облікових регістрах синтетичного й аналітичного обліку (табл. 3.11).

Таблиця 3.11 Відображення операцій з необоротними активами в облікових регістрах та фінансовій звітності.

До основних завдань організації обліку і контролю наявності основних засобів належать:

· контроль за дотриманням порядку збереження основних засобів, що забезпечують веденням аналітичного обліку за місцем їх експлуатації, а також у розрізі матеріально відповідальних осіб;

· правильне документальне оформлення операцій з руху основних засобів (надходження, переміщення, вибуття) на всіх етапах бухгалтерського обліку;

· правильне визначення вартості основних засобів, нарахування зносу, формування витрат у зв’язку з проведенням їх ремонтів;

· контроль за ефективністю використання основних засобів;

· виявлення результатів від руху основних засобів на підприємстві.

Правильність обліку основних засобів та контроль за їх веденням на кожному підприємстві регламентують наказом про облікову політику, в якому необхідно передбачати такі положення:

· порядок оцінки основних засобів;

· визначення термінів корисної експлуатації та ліквідаційної вартості;

· метод і порядок нарахування амортизації основних засобів;

· затвердження правил документообігу;

· періодичність проведення інвентаризації основних засобів та ін.

Методологічні засади формування інформації про основні засоби в бухгалтерському обліку визначено П(С)БО 7 «Основні засоби».

Побудова обліку основних засобів ґрунтована на їх визнанні та економічній класифікації. Основними засобами визнають матеріальні активи:

· які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, при передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій;

· очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше одного року).

Одиницею обліку основних засобів у бухгалтерському обліку є окремий інвентарний об’єкт.

Відповідно до П(С)БО 7 інвентарний об’єкт – це закінчена будова з усіма пристроями до неї або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання всіх самостійних робіт і функцій, або відокремлений комплекс конструктивно об’єднаних предметів однакового чи різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристрої управління та єдиний фундамент, у результаті чого кожен предмет виконує свої функції, а комплекс – усю роботу тільки сукупно, а не самостійно.

Об’єкт основних засобів визнають активом, якщо виконані наступні вимоги:

· існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від їх використання;

· його вартість може бути достовірно визначена.

Якщо ці вимоги не виконують, то об’єкт основних засобів не визнають активом і відображають у витратах звітного періоду.

Основні засоби обліковують централізовано в розрізі окремих об’єктів і класифікаційних груп. Оскільки основні засоби підприємства належать до різних груп, необхідно визначати їх структуру, а також перелік рахунків та субрахунків, які використовуватимуть в обліку.

Вибір методу нарахування амортизації вимагає виваженого підходу, адже амортизаційна політика підприємства дає змогу коригувати частку витрат у сумі доходу від реалізації продукції. Тому перш ніж обрати метод нарахування амортизації основних засобів, необхідно вивчити умови експлуатації об’єктів, які визначають очікуваний спосіб отримання економічних вигод від їх експлуатації (табл. 3.12).

Таблиця 3.12 Фактори експлуатації основних засобів, що визначають метод нарахування їх амортизації

Щодо правил документообігу, то працівники підприємства зобов’язані розробляти й надавати первинні документи, які стосуються сфери їх відповідальності, у встановлені терміни. Для цього у кожного виконавця повинен бути витяг з графіка документообігу тих документів, з якими він працює.

Первинні документи з обліку основних засобів затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 352.

Аналітичний облік основних засобів здійснюють у натуральному вираженні за інвентарним об’єктом. Для цього кожному об’єкту, який експлуатують, надають інвентарний номер, котрий надалі вказують у всіх первинних документах. Інвентарний номер обов’язково необхідно позначати на об’єкті, якому його присвоєно.

Схему руху інформації між первинними документами, регістрами та звітністю, пов’язаної з обліком основних засобів, наведено на рис. 3.15.

Рисунок 3.15 -. Етапи документування операцій з руху основних засобів

Методологічні засади формування обліку інших необоротних матеріальних активів, як і основних засобів, визначені П(С)БО 7 «Основні засоби».

Щодо основних положень облікової політики, то в цьому випадку слід передбачити ще й величину вартісного критерію належності матеріального активу до малоцінних необоротних активів, який визначений в розмірі 1000 грн.

Документальне оформлення операцій з іншими необоротними матеріальними активами ідентичне процесові документування операцій з основними засобами.

Рисунок 3.16 - Загальний порядок документування операцій руху основних засобів.

1 – здійснення записів в інвентарні картки (заведення або вилучення карток) при надходженні (вибутті) об’єктів основних засобів;

2 – здійснення записів в інвентарні списки про надходження (вибуття) основних засобів;

3 – реєстрація інвентарних карток в їх описі;

4 – відображення проведених ремонтів в інвентарній картці, а якщо у результаті ремонту (реконструкції, модернізації) збільшується вартість відповідного об’єкта, то це слід відобразити в розрахунках амортизації;

5 – на підставі складених актів та розрахунків амортизації заповнюють регістри синтетичного обліку;

6 – за даними інвентарних карток та розрахунків амортизації в кінці місяця заповнюють картку обліку руху основних засобів;

7 – у кінці звітного періоду за даними карток обліку руху основних засобів та регістрів синтетичного обліку заповнюють звітність.