Організація нормативно-правової бази облікового процесу.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінан­сової звітностіє надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про рух активів, відносини з покупцями, замовниками, постачальниками, працівниками, власниками, інши­ми дебіторами та кредиторами, про результати діяльності і в цілому фінансовий стан підприємства. Для її досягнення здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітно­сті. Таке регулювання повинно враховувати соціальну, економічну і правову спрямованість, що поєднує інтереси держави, суспільства і суб'єктів господарювання.

Основи регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звіт­ності на державному рівні визначаються з метою:

1) створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку. Ці правила гарантують і захищають інтереси держави, підприємства, контрагентів і різних користувачів інформації, що надається в облі­кових регістрах і формах фінансової звітності;

2) зниження трудомісткості облікових робіт, спрощення систе­ми бухгалтерського обліку і його удосконалення;

3) формування єдиних форм фінансової звітності на всіх госпо­дарських підприємствах, що дозволяє збирати і систематизувати статистичну інформацію в цілому на державному рівні.

Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється держа­вою, яка, діючи в інтересах всього суспільства, встановлює правові норми, окреслює межі можливої поведінки суб'єктів підприємницької діяльності. В основу правового регулювання покладено принцип обов'язковості дотримання правових норм. Юридична обов'язковість базується передусім на публічному інтересі, який складається з інтере­сів як самого підприємства, так і всіх інших суб'єктів. На особисті ін­тереси підприємства орієнтована економічна доцільність.

Принцип доцільності лежить в основі економічного регулюван­ня бухгалтерського обліку, яке спрямовано на одержання корисної інформації для оцінки ефективності діяльності й прийняття управ­лінських рішень; воно має ненормативний характер та здійснюєть­ся за допомогою методичних рекомендацій, роз'яснень по веденню обліку, обміну досвідом.

Економічна доцільність та юридична обов'язковість не є взаєм­ними протилежностями. Взаємодія економічного і правового регу­лювання проявляється в тому, що підприємство при здійсненні об­ліку обирає економічно доцільні для себе напрями поведінки, але при цьому воно змушене враховувати правові норми, порушення яких призводить до юридичної відповідальності та відповідних втрат.

Правовою основою ведення бухгалтерського обліку є пакет зако­нодавчих і нормативних актів, що регулюють фінансово-господарську діяльність та її облік на підприємствах усіх форм власності. Це доку­менти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністер­ства фінансів України, Державного комітету статистики, Державної податкової адміністрації, Національного банку та інших державних органів. Нормативні органи встановлюють як об'єкти обліку, так і схему кореспонденції рахунків, методику обліку та ін.

З 1 січня 2000 року в Україні почався процес реформування си­стеми бухгалтерського обліку та звітності. Основні методологічні принципи, якими підприємства керувалися раніше, зазнали істот­них змін. Це пов'язано з приведенням національної системи бухга­лтерського обліку у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів фінансової звітності.

У сучасних умовах розширилися права підприємств і стала більш вільною їхня господарська діяльність, сфера державної рег­ламентації бухгалтерського обліку звузилась, ряд облікових про­блем підприємства мають право вирішувати самостійно. Тому нор­мативна база обліку формується на двох рівнях: на макрорівні та мікрорівні.

Макрорівень представляє собою рівень обов'язкових рішень державних органів законодавчої і виконавчої влади, який охоплює:

— документи, що регулюють порядок ведення бухгалтерського об­ліку, складання і подання фінансової звітності юридичними особами;

— План рахунків бухгалтерського обліку і Положення (стандар­ти) бухгалтерського обліку, що встановлюють правила і способи ведення обліку господарських операцій, складання та подання бух­галтерської звітності;

— нормативні акти і методичні вказівки (інструкції, листи, ре­комендації) з питань бухгалтерського обліку, що розробляються Міністерством фінансів України та іншими державними органами.

Мікрорівень — це рівень підприємства, який охоплює його ро­бочі документи, а саме документи, що формують облікову політику (робочий план рахунків бухгалтерського обліку, графік документо­обігу тощо), спираються на права та специфіку діяльності підпри­ємства.

Бухгалтерський облік в Україні згідно з Указом Президента Украї­ни від 23,05.1992 р. і постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706 «Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» поступово зближу­ється з Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ).

З метою виконання цій програми і поступового зближення обліку з МСФЗ в Україні були розроблені і затверджені основні методологіч­ні і нормативні документи: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»; Положення (стандарти) бухгалтерсь­кого обліку, Плай рахунків бухгалтерського обліку, заснований на ви­могах національних стандартів і методології міжнародного обліку.

В Україні суб'єктами державного регулювання обліку є:

— Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України, які за­тверджують систему нормативно-правового регулювання бухгал­терського обліку;

— Міністерство фінансів України, яке розробляє спеціальні но­рмативні документи, що регулюють бухгалтерський облік, націо­нальні Положення (стандарти)- бухгалтерського обліку (П(С)БО), інструкції, що регламентують порядок бухгалтерського обліку на окремих ділянках, загальні вимоги до фінансової звітності, форми фінансової звітності, План бухгалтерських рахунків і Інструкцію про його застосування;

— Державний комітет статистики, що бере участь у розробці і затвердженні форм документів та форм звітності;

— Державна податкова служба, що контролює виконання пода­ткової політики;

— Національний банк, галузеві міністерства, та інші державні органи.

Безпосереднє регулювання обліку в Україні може мати методо­логічні і правові аспекти.

Методологічне регулювання здійснює Міністерство фінансів, яке розробляє План рахунків бухгалтерського обліку; Положення (стандарти) бухгалтерського обліку); Положення про документаль­не забезпечення записів у бухгалтерському обліку; Методичні ре­комендації по використанню регістрів бухгалтерського обліку, об­сяг, форми і порядок складання річної (квартальної) фінансової звітності, інші нормативні документи, що регулюють облік в ціло­му і окремі його аспекти.

Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється на підставі:

— законів і постанов Верховної Ради України, що стосуються діяльності підприємств, оподаткування, оплати праці, зовнішньо­економічної діяльності тощо;

— постанов Кабінету Міністрів України та інших органів вико­навчої влади з найважливіших питань економіки, планування, облі­ку та калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), складу ви­трат торговельних підприємств, амортизації основних засобів та інших необоротних активів;

Перший та другий рівні управління обліком передбачають суворе дотримання чітко встановлених норм, правил і процедур порушення яких тягне за собою відповідальність підприємств згідно із законом. При цьому, встановлені правила і процедури досить часто дозволя­ють застосування як основного, так і чітко обмеженої кількості альте­рнативних варіантів.

Третій рівень управління передбачає насамперед розробку загаль­ної методологічної бази та методологічної бази, яка враховує особли­вості галузей економіки та вимоги нормативних документів першого та другого рівня управління. Відповідальність за невиконання цих документів, якщо при цьому не порушуються вимоги нормативних актів першого та другого рівня, відсутня.

Четвертий рівень управління бухгалтерським обліком в Україні представляють внутрішні розпорядчі документи підприємств, установ і організацій (накази, постанови, розпорядження, рішення) щодо ве­дення та організації бухгалтерського обліку. Відповідальність за по­рушення внутрішніх нормативних документів встановлюється самим підприємством.

Перший рівень - Закони України, Укази Президента,Постанови Кабінету Міністрів України, міжнародні договори

Другий рівень - Нормативні документи міністерств і відомств, які реєструються у Міністерст­ві юстиції України

Третій рівень - Накази, розпорядження, інструкції, вказівки, методичні рекомендації мініс­терств і відомств, що не реєструються у Міністерстві юстиції України

Четвертий рівень - Розпорядчі документи підприємства, що формують облікову політику та, організацію обліку