Наукова організація управління.
Засновниками наукового менеджменту були Фредерік В. Тейлор (1856 - 1915), Френк Гілбрет (1868 - 1924) і Ліліан Гілбрет (1878 - 1972).
Ф.Тейлор видав в 1911 році наукову працю “Принципи наукової організації управління”, в якій описав застосування наукових методів для визначення “одного найефективнішого способу” виконання тієї або іншої роботи.
В ці роки не існувало точних концепцій, які б визначали обов’язки керуючих та робітників, стандарти ефективності. Тому робітники свідомо працювали у сповільненому ритмі. В результаті управлінський персонал і робітники постійно конфліктували.
Ф.Тейлор розробив принципи та етапи управління, які він рекомендував впроваджувати поетапно(див. табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Етапи наукової організації управління
| 1. | Дослідження кожного елементу роботи, яку виконує окремий робітник, щоб замінити старі емпіричні методи. |
| 2. | Дослідним шляхом відібрати працівників, а тоді навчити їх і розвинути отримані навики. |
| 3. | Тісно співпрацювати з робітниками, щоб забезпечити виконання всіх робіт у відповідності до новітніх методів. |
| 4. | Забезпечити суворий розподіл праці між робітниками і менеджерами, зокрема, виконавську для робітників, а розпорядництво і нагляд – для менеджерів. |
Ф.Тейлор вивів ряд принципів, які лягли в основу його системи. До їх числа відносяться:
1. Розподіл праці на управлінську (планування, розпорядництво і нагляд) і виконавську. При цьому розподіл конкретних завдань повинен здійснюватись таким чином, щоб кожний робітник і менеджер були відповідальні за одну функцію.
2. Вимірювання праці здійснюються за допомогою “одиниць часу”, необхідних для виконання операцій.
3. Видача робітникам завдання-розпорядження, в якому має бути похвилинно розписано виконання завдання, а також подана інструкція щодо оптимальних методів їх виконання.
4. Кожний елемент праці має свою ціну і його оплата залежить від обсягу виробленого продукту.
5. Праця – це індивідуальна діяльність. Вплив групи робить робітника менш продуктивним.
6. Мотивація, як особиста зацікавленість, є рушійною силою для більшості людей.
7. Важлива роль індивідуальних здібностей людей. Робітники працюють заради сьогоднішньої вигоди, а менеджер – заради вигоди в майбутньому.
8. Роль менеджменту – відстоювання всіх авторитарних методів управління, за якими організаційні правила, стандарти, що регламентують працю, повинні бути посилені.
9. Роль профспілок – скептичне ставлення до профспілкового руху, оскільки лише широке впровадження принципів менеджменту здатне зменшити конфлікт між робітниками і адміністрацією.
10. Розвиток управлінського мислення. З управлінської практики мають бути виведені певні закони, а управління повинно набути такого ж наукового статусу, що й інженерна справа.[1]
Подружжя Ф.Гілбрет та Л.Гілбрет займалися переважно питаннями вивчення фізичної роботи у виробничих процесах (вивчення рухів) і досліджували можливість збільшення виробництва продукції за рахунок зменшення зусиль, затрачених на її виготовлення.
Подружжя Гілбертів, використовуючи свій винахід (мікрохронометр), аналізували окремі трудові рухи і точно визначали, скільки часу необхідно для виконання операції (хронометраж). Крім того, вони розробили класифікацію всіх рухів людської руки, поділивши їх на 17 елементарних рухів.
Концепція наукового управління вперше показала, що управління є самостійною галуззю знань. Сьогодні не треба доводити, що перед тим, як скерувати працівника на робоче місце, менеджер повинен перевірити його кваліфікацію, відібрати найбільш придатних і навчити їх.
Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 687;