Історичний контекст менеджменту.

2.1.1. Розвиток передумов сучасного менеджменту.

Сфера людської діяльності, пов’язана з плануванням, організуванням, лідерством і контролюванням, така ж давня як існування людства взагалі.

Висячі сади Семіраміди , масштабні іригаційні споруди, піраміди Єгипту, будівництво міст, шляхів сполучення та ін. є яскравим матеріальним свідченням того, що ці масштабні проекти не могли здійснитись без управління, над здійсненням яких працювали десятки тисяч людей. Для прикладу можна привести спорудження пірамід. Будівництво однієї піраміди здійснювалось не менше 20 років, її зводили не менше 100 тисяч рабів.

Виникає питання, хто ставив завдання перед кожним робітником? Хто забезпечував робітників усіма необхідними матеріалами, щоб запобігти простоям? Відповідь одна. Це робили менеджери, незалежно від того, як називались їхні посади. Адже хтось повинен був планувати роботи, організовувати людей і поставку матеріалів для їх виконання, керувати величезною кількістю людей, використовувати різні стимули для забезпечення точного виконання намічених планів.

Інший приклад управління можна навести часів шумерської культури (3000 р. до Р.Х.). Археологи віднайшли глиняні таблички, на яких записані звіти про виконану роботу. Їх подавали головному жрецю. За термінологією сучасного менеджменту ці дії можна класифікувати як адміністративний контроль за виконаними роботами.

Ще одним прикладом можуть слугувати Македонія при царі Олександрі Великому, Персія, а потім і Рим. Вони показали зразки організації влади, армії, виконання робіт тощо.

Ще одним прикладом застосування ранніх методів менеджменту можуть слугували міста, які були важливими економічними і торговими центрами свого часу. Так, жителі міста Венеції (Італія), виробляючи різні товари, займались конструюванням та виробництвом збірних ліній для забезпечення стандартизації виробів, розробляли системи обліку і складського збереження товарно-матеріальних цінностей, створили систему бухгалтерського обліку для відстеження доходів і витрат.

Приведені приклади свідчать, що організації та менеджмент існують протягом багатьох тисячоліть.

Динамічний вплив на розвиток теорії менеджменту здійснила промислова революція, яка розпочалася у XVIII ст. у Великобританії. В цей час в організації виробництва відбулися суттєві зміни, коли виробництво перейшло від кустарного виготовлення продукції до фабричного виготовлення.

Управління при фабричній системі характеризується суворим контролем операцій, їх спрощенням, скороченням відходів і спонуканню працівників підвищувати продуктивність.

Фабрична система організації виробництва забезпечила можливість використання складного обладнання та створення великих виробничих систем. В цих умовах менеджмент, зокрема, функції планування, організування, лідерства та контроль, стали об’єктивною необхідністю для подальшого розвитку виробництва. Менеджери повинні були забезпечити поставки сировини і матеріалів, розподіляти робочі завдання, координувати виконання різних операцій, забезпечувати належний стан машин і механізмів, виконання робочих стандартів, находити ринки збуту для продукції, прогнозувати зміни попиту, здійснювати керівництво поточною діяльністю. Це вимагало формальних методів управління, що служило стимулом для розвитку теорії менеджменту, на основі якої можна було б навчати менеджерів управління організаціями.

Незважаючи на це, серйозної уваги менеджменту не приділяли аж до XIX ст. Одним із перших піонерів у цій сфері стали Роберт Оуен (1771 - 1858) і Чарльз Беббедж (1792 - 1871). Оуен – британський промисловець-реформатор – в числі перших менеджерів визнав важливість організації людських ресурсів і добробуту робітників. Чарльз Беббедж, англійський математик, зосередив увагу на ефективності виробництва за рахунок поділу праці та застосування математики для ефективного використання обладнання та матеріалів.

Перший серйозний крок до розробки теорії менеджменту було зроблено на початку ХХ століття у зв’язку із виникненням та еволюцією широкомасштабного бізнесу. Бізнес розширювався, доступний став і капітал, однак пропозиція праці була невеликою. Тому виникла потреба шукати шляхи ефективнішого використання наявної робочої сили, зосереджуючи увагу на методах вдосконалення роботи окремих працівників.

Теорія менеджменту розвивалась протягом трьох століть. На першому етапі розвиток здійснювався одночасно у кількох відносно самостійних напрямах: класична теорія менеджменту (школа наукового управління, школа адміністративного менеджменту), школа організаційної поведінки, кількісна теорія менеджменту (див. табл. 2.1). Проте, кожна з них обмежує нашу уяву про суть менеджменту у його широкому розумінні. В цілому зазначені теорії однаково важливі для усестороннього розуміння теорії управління.

Одномірність ранніх теорій менеджменту та їх об’єднання були подані при сприйнятті організації як системи. Цим було започатковано якісно новий етап у розвитку науки управління на основі інтегрованих формалізованих концептуальних засад або підходів: процесного, системного, ситуаційного. Вони орієнтовані на врахування принципових змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі організації, враховуючи ранні теорії менеджменту.

Третій етап розвитку науки менеджменту характеризується проблемно-предметними підходами, як-от глобалізацією менеджменту, етичною і соціальною відповідальністю, диверсифікацією робочої сили, розвитком інформаційних технологій та нових методів управління, управління якістю, скорочення штатів та формування нової ієрархії організації та ін.

Коротко охарактеризуємо названі школи та підходи.

Таблиця 2.1

Основні напрямки і етапи розвитку управління в ХІХ – ХХ ст.ст.

Часовий період, роки							В даний час
І. Управлінські школи
- наукове управління
- адміністративне управління
- школа людських відносин
- школа організаційної поведінки
- кількісна школа менеджменту
ІІ. Концептуально-засадні підходи в управлінні
- процесний підхід
- системний підхід
- ситуаційний період
ІІІ. Проблемно-предметні підходи
- глобалізація менеджменту
- посилення етичної та соціальної відповідальності у менеджменті
- розвиток нових інформаційних технологій та методів в управлінні
- інтегрування інтересів бізнесу суспільства і людини
- формування нової ієрархії організації