Існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки

За практикою, що склалася, найчастіше вказується, що обмеження та обтяження відсутні, виходячи із того, що у цивільно-правовому порядку обмеження та обтяження (сервітути тощо) не встановлені. Проте такий підхід є небезспірним: практично будь-яка земельна ділянка підпадає під обмеження та обтяження публічно-правового характеру, хоча б ті, що випливають із факту належності земельної ділянки до певної категорії земель (детальніше див. тему «Обмеження та обтяження прав на землю»).

Втім, «існуючі обмеження (обтяження)» названі у ст.15 ЗУ «Про оренду землі» істотною умовою договору абсолютно недоречно, оскільки вони не встановлюються договором оренди, а існують незалежно від нього. Тому навіть у разі повної відсутності у договорі вказівки на «обмеження (обтяження)» для висновку про невідповідність змісту договору вимогам закону як підставу його недійсності (ч.1 ст.203 ЦКУ) підстав немає. Звичайно, певні проблеми спричинятимуть положення ч.2 ст.15 ЗУ «Про оренду землі», за якими «[в]ідсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею … є підставою … для визнання договору недійсним відповідно до закону». Проте видається, що у даному випадку при відсутності вказівки у договорі на «обмеження (обтяження)» слід вважати, що сторони погодилися з існуючими «обмеженнями (обтяженнями)» мовчазно.

Висновок про наявні обмеження та обтяження на використання земельної ділянки, що надана в оренду (цифрову копію див. на сайті www.amm.org.ua)   У Висновку вказано на існування «вимог екологічного зонування». Таким терміном чинне законодавство не оперує, проте він присутній у т.зв. «Українському класифікаторі обмежень прав власності на землю та використання земельних ділянок» – акті неправового характеру11 (у встановленому порядку – наказом – цей акт не затверджувався), що, на жаль, широко використовується органами земельних ресурсів.