У період модернізації. перебудувати відповідно до засад соціальної справедливості - чи то шляхом створення виробничих кооперативів і реформ

перебудувати відповідно до засад соціальної справедливості - чи то шляхом створення виробничих кооперативів і реформ, чи то з допомогою соціальної революції. Провідною силою суспільних змін соціалісти вважали робітництво (пролетаріат). На Заході соціалістичні ідеї знайшли відгук серед промислових робітників, спричинивши спочатку виникнення професійних спілок, покликаних відстоювати соціальні інтереси працівників, а потім соціал-демократичних робітничих партій.

Перші робітничі організації в польських землях виникли у Верхній Сілезії ще наприкінці 60-х років XIX ст., коли на місцевих шахтах відбулися потужні страйки. 1872 р. в Познані було створене перше робітниче товариство, яке увійшло до загальнонімецького робітничого об'єднання. Німецькі соціалісти були активними пропагандистами нових соціальних ідей і створення робітничих союзів. На той самий час припали перші спроби організації друкарень у Галичині: 1869 р. у Львові виникло Прогресивне товариство, біля джерел якого стояв учасник Січневого повстання Антоній Маньковський (1837-1899). Львівські друкарі почали видавати часопис Ренкодзєльиік (Ремісник), який пропагував соціалістичні погляди.

Інший характер мали соціалістичні ідеї, які поширювались у Росії. Тут у 70-х роках розгорнувся радикальний народницький рух, який пов'язував соціалізм із селянською общиною і народною революцією (бунтом). Російські народники, що діяли в умовах гострих переслідувань з боку самодержавства, пропагували "селянський соціалізм" і тактику індивідуального терору. Близько тисячі поляків брали участь у російському народницькому русі. У 1875 р. студент петербурзької Медично-хірургічної академії >7н Гласко (1855-1881) заснував у Петербурзі перший польський соціалістичний гурток, пов'язаний з народницькою організацією "Земля і Воля". Після розколу останньої та створення організації Народна Воля поляки брали активну участь в її діяльності. Замах на царя Олександра II 1 березня 1881 р. виконав поляк Ітнацій Гриневицький (1855-1881), який і сам загинув від розриву бомби.

У 1877-1878 pp. польські народники створили перші соціалістичні гуртки у Варшаві. Вони розпочали тут агітаційну роботу серед робітників і ремісників під виглядом освітніх товариств і "кас опору" (кас взаємодопомоги). Однак масові арешти перервали цю діяльність і змусили вцілілих соціалістів втекти за кордон. Один з них - Людвік Варинський (1856-1889) - по дорозі до Швейцарії затримався в Галичині, де у Львові нав'язав стосунки з польськими друкарями і молодими українськими діячами І. Франком та М. Павликом. Л. Варинський пропонував створити в Галичині нелегальні соціалістичні гуртки, але галицькі радикали відмовилися, посилаючися на легальні конституційні можливості діяльності. Тоді Л. Варинський організував кілька нелегальних гуртків у Кракові. Австрійська поліція отримала відповідну інформацію від російської, заарештувала польських та українських соціалістів. Однак судовий процес (1880) закінчився виправданням усіх підсудних.

Польські соціалісти згромадились у Женеві, де 1879 р. розпочали видання газети Рувносць (Рівність). Звідси вони налагодили контакти з російськими народниками, німецькими, французькими соціалістами, марксистами, українським діячем М. Драгомановим. Тут відбувалися численні ідейні дискусії, під час яких кристалізувалися погляди польських прихильників соціалістичної ідеї. У центрі уваги поляків було співвідношення національного і соціального питань. Під впливом марксизму частина польських соціалістів виступила на захист інтернаціональних засад соціалізму, в центрі яких стояло робітниче питання. Національні вимоги і проблему незалежності Польщі вони розглядали з позицій соціалістичної революції, яка розв'яже всі національні суперечності в європейських країнах. На сторінках "Рувносці" у 1879 р. група прихильників інтернаціоналізму (С. Мендельсон, Ш. Дікштейн, К. Длуський)