Визвольні змагання поляків у період наполеонівських війн. службових посад тощо. Польський характер держави забезпечувався запровадженням національної мови в адміністрацію.

службових посад тощо. Польський характер держави забезпечувався запровадженням національної мови в адміністрацію.

Сам Фрідріх Август рідко бував у Варшаві і підтримував зв'язки з 'допомогою державного секретаря. Реальне управління князівством здійснював неконституційний орган - Рада міністрів, який складався з міністрів і діяв під контролем французького резидента (Ж. Серра). Тривалий час у князівстві перебував французький корпус маршала Даву, який чинив переважний вплив на всі урядові дії. Князівство було поділене за французьким зразком на шість департаментів, а ті - на повіти. На чолі департаменту стояв префект, повіту - підпрефект, призначувані князем.

Влада в князівстві знаходилася в руках аристократії і заможної шляхти. Була створена пружна адміністративна вертикаль, яка спиралася на 9 тисяч чиновників. Очолював владну ієрархію голова Ради міністрів. Ним був освічений польський аристократ Станіслав Костка Потоцький (1755-1821), який дбав за перетворення князівства у сучасну європейську державу. Однак на перешкоді модернізації Варшавського Князівства стояли не тільки переважні впливи шляхти і аристократії, а й залежність від Наполеона. Система, запроваджена Наполеоном у князівстві, проіснувала шість років. Головним її призначенням була підготовка до війни. Підтримуючи серед поляків ілюзії щодо відновлення Речі Посполитої в кордонах 1772 р., Наполеон вимагав забезпечувати його військом, матеріальними і фінансовими засобами. За виконанням вимог Наполеона у князівстві пильно стежив французький резидент (спочатку Е. Венсен, потім Ж. Серра). Прагнучи створити на завойованих землях нову аристократію і зробити її залежною від себе, імператор 1807 р. змусив уряд князівства передати у своє розпорядження королівські землі, які потім розподілив між 27 маршалами і генералами, серед яких було двох поляків (Я.Г. Домбровський і Ю. Зайончек). Найбільше володіння - Ловицьке князівство - отримав маршал Даву, Сіверське князівство - маршал Ляні і т.д. Роздача маєтків на 20 % зменшила надходження до державного скарбу, боляче відбивалася на престижі князівства. Грабіжницьким актом була вимога Наполеона "продати" уряду князівства прусську земельну власність на його території: після тривалих спорів уряд "погодився" викупити її в Наполеона за 21 млн. франків з виплатою впродовж чотирьох років.

Створення князівства залишило у сучасників певний неприємний осад. Мрії про відбудову Польщі не дуже гармоніювали зі штучністю новотвору, на чолі якого стояв саксонський король, в обігу були прусські гроші, діяли французькі закони (Кодекс Наполеона). Певне невдоволення, яке викликало серед польської шляхти безпардонне поводження французького імператора, компенсувалося розумінням повної політичної залежності долі князівства від позиції Наполеона і надією на його перетворення в майбутньому на Королівство Польське. Видатний польський вчений і реформатор Г. Коллонтай у виданій тоді брошурі Спостереження над нинішнім становищем... писав: "Це маленьке князівство, створене якби випадково серед великих держав, є початком великої справи. Не даремно він [Наполеон] так його опікає, не даремно охоплює французькими військами. Польща повинна відродитися у своїй попередній величі".

Найголовнішим завданням, яке поставив Наполеон перед поляками, було створення і утримання польської національної армії.На підставі Конституції у 1808 р. було запроваджено загальну військову повинність, якій підлягали всі молоді люди віком від 20 до 28 років (шляхта могла виставляти замість себе заміну), що мали прослужити шість років. Спочатку армія налічувала 30 тис.чол., але потім зросла до понад 100 тис.осіб Командувачем її був Ю. Понятовський, у розпорядженні якого були досвідчені генерали і офіцери, що пройшли "школу" Т. Костюшка і Наполеона. Крім того, частину