Визвольні змагання поляків у період наполеонівських війн. Незважаючи на "ліберальні" запевнення лідерів європейських держав, рішення конгресу були в сутності новим "четвертим" поділом польських

Незважаючи на "ліберальні" запевнення лідерів європейських держав, рішення конгресу були в сутності новим "четвертим" поділом польських земель, який не вішував полякам нічого доброго на майбутнє.

Після конгресу в Європі склалася система союзу трьох монархій - Росії, Австрії і Пруссії, які прагнули зберегти йувіковічнити абсолютистсько-станові порядки, не допустити розвитку визвольних рухів, зміни державних кордонів і поширення демократичних ідей. Поділені польські землі були своєрідним гарантом існування союзу монархій, який отримав назву Священного союзу.

Рішення Віденського конгресу розчарували багатьох польських політиків. А. Чарторийський і Т. Костюшко з гіркотою говорили про територіальні втрати Варшавського Князівства на користь Пруссії та Австрії. Разом з тим, в середовищі польської освіченої публіки жевріли надії на територіальне розширення і надання автономії польським землям у складі Росії. Олександр І у приватних розмовах неодноразово обіцяв утворити Польське королівство і надати йому відповідні права. Стомлене попереднім бурхливим періодом суспільство вимагало перепочинку й усвідомлення нових реалій.

* * *

"Епоха Наполеона" була особливим періодом не тільки в історії Польщі, а й усієї Європи. Вона дала поштовх поширенню нових ідеологічних і світоглядних доктрин, що у скристалізованому вигляді були сформовані Просвітництвом. їх вістря було спрямоване на усунення середньовічних станових порядків, що поділяли людей на "кращих" і "гірших", запровадження демократичного устрою, звільнення людської ініціативи. Події зламу століть показали, що нові ідеї зустріли гострий опір або своєрідну інтерпретацію: більшість європейського соціуму ще не була готова до їхнього сприйняття.

Надії польської аристократії та шляхти на Францію і Наполеона зазнали фіаско. Але вони спричинили залишення "польської справи" в центрі європейської політики. Створення та існування Варшавського Князівства фактично означало відновлення польської державності і перекреслення факту попередніх поділів Польщі. Шість років існування Варшавського Князівства мали значний вплив на суспільну свідомість усіх верств, у становищі яких відбулися ґрунтовні зміни: селяни здобули особисту свободу, міщани - політичні права, а всі разом - великий заряд патріотизму. Відбулось обмеження впливів церкви на громадське життя, почали формуватися такі соціальні зв'язки, в яких поняття "поляк" починало заступати поняття "аристократ", "шляхтич", "міщанин". Але це були лише зародкові явища, для яких ще бракувало достатніх суспільних підстав.