Визначення

Глобалізація – перехід до “ світосистемності”, глобальності, тобто до більш взаємопов’язаної світової системи, в якій взаємозалежні мережі і потоки долають традиційні кордони.

В’ялоплинна глобалізація - економічні зв'язки між державами мають спорадичний, дискретний характер, залишаючись у рамках окремих локальних ареалів і територій.

Повільно прогресуюча глобалізація - формується світовий ринок, розвивається і поглиблюється міжнародний поділ праці, вимальовується профіль спеціалізації окремих країн і регіонів.

Біструктурна глобалізація - пов'язана з економічним переділом світу, розпадом світового господарства на протилежні системи та їхнє протистояння.

Послідовний чи органічний тип глобалізації - розвивається в умовах єдиного ринкового світового господарства як об'єктивний процес і найважливіша ознака постіндустріальної цивілізації.

Архаїчна форма глобалізації розвивалась у доіндустріальний період людської історії, коли існували спорадичні зв»язки спочатку між племенами, а потім між країнами і регіонами.

Протоглобалізація охоплює період з 1600 по 1800 рр. і характеризується розвитком мануфактурного виробництва, науковою, промисловою і фінансовою революціями, зародженням світового ринку.

Модерна глобалізація (1800-1950 рр.)мала два головних виміри: піднесення національних держав та стрімке розширення індустріалізації, внаслідок якої сформувався глобальний поділ праці.

Постколоніальна глобалізація полягає у формуванні нової архітектури відносин між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, у виникненні регіональних інтеграційних об»єднань, зростанні ролі транснаціональних корпорацій, у трансформації ролі держави в економічному і політичному житті суспільства.

“Макдональдизація” – гомогенезація культур, яка здійснюється транснаціональними корпораціями, протікає під гаслом модернізації (вестернізації, американізації т.д.).

Глобалізація на світовому рівні - означає зростаючу економічну взаємозалежність країн і регіонів, переплетення їхніх господарських комплексів та економічних систем.

Глобалізація на рівні окремої країни - характеризується наступними показниками: відкритістю економіки, часткою зовнішньоторговельного обороту чи експорту у ВВП, обсягом зарубіжних інвестиційних потоків, міжнародних платежів та ін.

Галузевий зріз глобалізації - визначається співвідношенням обсягів зустрічної внутрішньогалузевої торгівлі до світового виробництва відповідної галузі, та коефіцієнтом спеціалізації галузі, розрахованим як співвідношення національних і міжнародних експортних квот галузі.

Глобалізація на рівні компанії - залежить від того, наскільки компанія диверсифікувала свої надходження та розмістила свої активи в різних країнах із метою збільшення експорту товарів і послуг та використання місцевих переваг.

Регіоналізація міжнародної торгівлі – тенденція, що діє всупереч процесу глобалізації, внаслідок чого торговельні потоки спрямовуються в країни, об'єднані торгово-економічними угодами

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – форма закордонних інвестицій, довгострокові вкладення підприємницького капіталу, що забезпечують іноземному вкладникові контроль над діяльністю зарубіжного підприємства.

Портфельні інвестиції - довгострокові вкладення капіталу, що здійснюються через купівлю акцій та облігацій закордонних акціонерних компаній з метою отримання прибутку (дивідендів). На відміну від прямих інвестицій не дають права контролю за діяльністю підприємства.

Фінанси(фр. finance, лат. financia – готівка, дохід) – 1) узагальнювальний економічний термін, що розкриває як коштів, фінансових ресурсів у їхньому русі, розподілі й перерозподілі, так і економічних відносин, зумовлених взаємними розрахунками; 2) у вужчому значенні – грошові засоби, що є в наявності у приватної особи чи організації. Історично фінанси виникли в епоху зародження держави. Термін «фінанси» почав застосовуватися у XII – XV ст. У цей час в італійських містах-державах (Генуя, Венеція, Флоренція) відбувся перехід від розвитку лихварського капіталу до формування центрів торгівлі, грошових розрахунків і банківської справи.

Капітал– чинник виробництва, нагромаджений запас засобів у грошовій і товарній формах, необхідних для здійснення економічної діяльності.

[1] Максимально ізольованою системою з усіх, що можна собі уявити, є Всесвіт. Відповідно, наближення до «теплового коллапсу» є фундаментальною тенденцією розвитку Всесвіту в цілому ти всіх його підсистем зокрема. З цієї точки зору, стабільність виглядає як досягнення системою такого стану теплової рівноваги, з якого вона не вийде, незважаючи на жодні зміни в оточуючому середовищі (т. зв. «стан-аттрактор»). Принцип зростання ентропії тягне за собою ряд важливих теоретичних висновків, які вплинули свого часу на розвиток науки в цілому і соціальних дисциплін зокрема.

[2] Wright Q. A Study of War, 2^nd ed. – Chicago: University of Chicago Press, 1965.

[3] Richardson L. Arms and Insecurity. – Pittsburg: Boxwood, 1960.

[4] Wallerstein I. After Liberalism. – New York: New Press, 1995.

[5] Спенсер Г. Опыты научные, политические и философские. – М.: Современный литератор, 1999. – 1408 с.

[6] Парсонс Т. О социальных системах. – М.: Академический проект, 2002. – 832 с.

[7] Richardson L. Arms and Insecurity. – Pittsburg: Boxwood, 1960.

[8] Deutsch K., Singer D. Multipolar Power Systems and International Stability // Analyzing International Relations: a Multimethod Introduction. – New York: Praeger, 1975. - P. 320-337.

[9] Богатуров А. Великие державы на Тихом океане. – М.: Конверт – МОНФ, 1997. – 352 с.

[10] Див. Herz J. Idealist Internationalism and the Security Dilemma // World Politics, No2. – P. 157-180.; Herz J. Political Realism and Political Idealism – Chicago: University of Chicago Press, 1951.

[11] SIPRI Yearbook, 1997.

[12] Laswell H., Kaplan A. Power and Society. – New Haven: Yale University Press, 1963.

[13] Nye, J. Power in the Global Information Age. From Realism to Globalization. – London: Routledge, 2004. – P. 53.

[14] Dahl R. Power // International Encyclopedia of the Social Science XII. – New York: Free Press, 1968. – P. 414.

[15] Morgenthau H. Politics among Nations. 5^th. Ed. – NY: Alfred Knopf, 1973.

[16] Kindleberger C. Power and Money. – New York: Basic Books, 1970; Gilpin R. U.S. Power and the Multinational Corporation. – New York: Basic Books, 1975.

[17] Dahl R. The Concept of Power // Behavioral Science, II (July 1957) – P. 203.

[18] М. А. Хрусталев. Системное моделирование международных отношений. В кн. Мировая политика: теория и практика. М., МГИМО, 1997. Стр. 4-17.

[19] Waltz K. The Emerging Structure of International Politics // International Security, Vol.18, 1993. – pp. 44-79.

[20] Kennedy P. Preparing for the Twenty-First Century. – New York: Random House, 1993

[21] Huntington S. The Clash of Civilizations and the Restructuring of World Order. – New York: Simon and Shuster, 1996

[22] Fukuyama F. The End of History and the Last Man. – New York: Free Press, 1992

[23] Wallerstein I. Peace, Stability, and Legitimacy: 1990-2025/2050 // in Lundestad G. [ed.] The Fall of Great Powers. – New York: Oxford University Press, 1995

[24] А.Н.Чумаков веде відлік початку формування глобалізаційних зв»язків з моменту появи людини 5-3 млн. років тому і до завершення неолітичної революції 7-3 тис. років до н.е. (А.Н.Чумаков. Глобализация. Контуры целостного мира. Москва, 2005, с.166); автор відомого бестселера «Битва за світову економіку» Д. Єржин жартівливо зазначив, що, на думку його сина «глобалізація розпочалась у 1964 р., коли Бітлз здійснили свої перші всесвітні гастролі» (IMF Survey, June 24, 2002, p.202.)

[25] Див.:J.R.Hill. Global Political Economy.-Oxford University Press, 2005, p.225.

[26] W.Bello. Deglobalization: Ideas for a New World Economy. -London &New York, 2002, p.106-118

[27] Hill J.R. Op.Cit., p.223

[28] Кембріджський словник глобалізації визначає п’ять головних вимірів, які дають системне уявлення про генезис і структуру економічної глобалізації: макросфера, пов’язана з історичним процесом інтеграції економічної діяльності шляхом торгівлі між країнами, регіонами і континентами; утвердження глобального ринку товарів і послуг на принципах вільної торгівлі; глобальна фінансова інтеграція на основі лібералізації руху капіталу, валютних операцій та інших фінансових трансакцій; піднесення ролі економічних акторів, особливо діяльності багатонаціональних та транснаціональних корпорацій; трансформація ринку праці, її змісту і характеру в контексті розвитку міжнародного бізнесу в умовах нових інформаційних і комунікаційних технологій. ( Jones A. Dictionary of Globalization. - Cambridge, 2006, p.70-71.)

[29] Р.Самуельсон визначає економічну глобалізацію як «всесвітню конвергенцію між пропозицією і попитом, а Дж.Сорос характеризує глобальну економіку як «гігантську циркуляторну систему». До останнього визначення тяжіє і М.Кастельс, вживаючи термін «глобальна мережа»(Кастельс М..Информационная эпоха:экономика, общество и культура / Пер. с англ. – М., 2000, с.194; Economic Globalization: Stability or Сonflict? –in: Strategic Assesment 1999. Priorities for a Turbulent World. National Devense University. Institute for National Strategic Studies.- ash.,1999,p.20.)Російські автори Г.Анилионис и Н.Зотова під глобалізацією розуміють «лише умовне і часткове наростання спільності» світового господарства.(Анилионис Г.П., Зотова Н.А.Глобальный мир единый и разделенный. Эволюция теорий глобализации.- М., 2005, с.233.)

[30] Schlichting G. Lehren der Globalisierung. In: Wirtschaftswissenschaftliches Studium, Heft 11, November,2006, S.613.

[31] Measuring Globalisation. OECD Handbook on Economic Globalisation indicators. – OECD, Paris, 2005, p.20-22.

[32] Центр досліджень глобалізації та регіоналізації при визначенні індекса економічної глобалізації застосовує наступний «кошик» змінних: 1) питома вага експорту і імпорту товарів і послуг у ВВП – 83,29%; 2) частка вивезених та ввезених прямих іноземних інвестицій у ВВП – 2,35%; 3) відношення портфельних інвестицій до ВВП – 3,22%; 4) виплачена компенсація робітникам-нерезидентам; доходи від зовнішніх активів резидентів; оплачена винагорода вітчизняним громадянам, що працюють за кордоном; доходи від внутрішніх активів, що знаходяться у власності нерезидентів як частка у ВВП – 9,12%. (Encyclopedia of Globalization. Volume Four, U to Index // Editors –in- Chief R. Robertson, J.A. Scholte.- N.Y.& London, 2007, p.1511).

[33] Антиглобалістський рух було започатковано на початку 90-х років у мексиканському м. Запатістас (штат Чіяпас), як форма протесту проти земельної реформи в Мексиці в процесі її приєднання до регіонального інтеграційного об»єднання НАФТА. В даний час найбільш представницькою організацією антиглобалістської спрямованості є Світовий соціальний форум (2001), який пропонує альтернативу неоліберальній моделі глобалізації. (Jones A. Op.Cit., p.30-31).

[34] В Енциклопедії глобалізації зазначається, що міжнародна торгівля мала місце за тисячі років до Різдва Христова. Зокрема, археологічні знахідки підтверджують наявність єгипетських товарів на території нинішнього Лівану за 3100 років до н.е. (Encyclopedia of Globalization. Volume One, A to E // Editors –in- Chief R. Robertson, J.A. Scholte.- N.Y.& London, 2007, p.359.)

[35] Розглядаючи історичні типи глобалізації, англійські автори виділяють архаїчну, протоглобалізацію, модерну та постколоніальну глобалізацію. Архаїчна форма розвивалась у доіндустріальний період людської історії, коли існували спорадичні зв»язки спочатку між племенами, а потім між країнами і регіонами; протоглобалізація охоплює період з 1600 по 1800 рр. і характеризується розвитком мануфактурного виробництва, науковою, промисловою і фінансовою революціями, зародженням світового ринку; модерна глобалізація (1800-1950 рр.)мала два головних виміри: піднесення національних держав та стрімке розширення індустріалізації, внаслідок якої сформувався глобальний поділ праці; нарешті, головні риси постколоніальної глобалізації полягають у формуванні нової архітектури відносин між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, у виникненні регіональних інтеграційних об»єднань, зростанні ролі транснаціональних корпорацій, у трансформації ролі держави в економічному і політичному житті суспільства.( Globalization in World History. Edited by Hopkins A.G. – London, 2002, p.3-8.). А.Франк вважає, що глобалізація розвивається щонайменше протягом останніх 5 тисяч років ( Frank A.G. ReOrient: Global Economy in the Asian Age. – University of California Press 1998, p.52). Більшість авторів схильні шукати витоки сучасної глобалізації в економічних процесах, пов»язаних з Великими географічними відкриттями, тобто з 1500 р. ( Див.: Legrain Ph.Open World : the Truth about Globalization.-London , 2003).

[36] Press Release SO(SM) // GA/9445.-1998, 21.09

[37] 2006 та 2007 – попередня оцінка

[38] World Economic Outlook. April,Wash., 2007, p.240

[39] Латиноамериканський економіст Е. Анінат зазначає, що «глобалізація характеризується зростанням транскордонних торговельних потоків, потоків капіталу і інформації, а також підвищенням мобільності фізичних осіб»( Анинат Э. Решение задач, поставленных глобализацией - Финансы и развитие, 2002, март, с. 8.)