Арест судов

ГЛАВА 2. СФЕРА ДІЇ КОДЕКСУ ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ

Стаття 14. Колізійні норми

Правила цього Кодексу, що містяться у зазначених нижче розділах і главах, застосовуються:

1) у розділі II „Судно” (за винятком статті 40 цього Кодексу) і в розділі III „Екіпаж судна” –до суден, що зареєстровані в Україні;

1. Арест судна означает любое задержание судна или ограничение судна в передвижении

для обеспечения морских требований, указанных в ст. 42 КТМУ

во время нахождения судна в морском порту Украины [ч. 2, ст. 41]

2. Судно может быть арестовано или освобождено из-под ареста только

по решению суда, хозяйственного суда или председателя МАК [ч. 1, ст. 41]

При этом - такой арест:

= не включает мер, которые осуществляются для исполнения вступивших в силу решений суда или хозяйственного суда; [ч. 3, ст. 41]

= не ограничивает прав капитана морского порта по задержанию судов в порядке, предусмотренном статьями 80-82 и 91 КТМУ [ч. 4, ст. 41]

3. Судно, в отношении которого возникли морские требования, может быть арестовано

«только при наличии хотя бы одного из следующих условий»: [ст.43]

а) требование относится к категории привилегированных требований в соответствии с пунктами 1, 2, 3, 4, 5 и 7 ст. 359 КТМУ;

б) требование основывается на зарегистрированном залоге судна;

в) требование касается права собственности на судно или владения им;

г) требование не указано в пунктах а), б), в), но если*:

Статья 47. Арест государственных судов

Правила цієї глави застосовуються також до суден, що перебувають у державній власності та здійснюють виключно комерційну діяльність.

Статья 44. Освобождение судна из-под ареста

Арестованное судно освобождается из-под ареста в случае предоставления обеспечения морского требованияв приемлемой форме и в достаточном размере.

За відсутності згоди сторін щодо форми і розміру забезпечення морської вимоги суд, господарський суд або Морська арбітражна комісія визначають форму і розмір забезпечення, який не повинен перевищувати вартості судна.

Будь-яке прохання про звільнення судна з-під арешту у зв'язку з наданням забезпечення морської вимоги не означаєвизнання відповідальності, відмови від засобів захисту або права на обмеження відповідальності.

Особа, яка забезпечила морську вимогу згідно з частиною першою цієї статті, може в будь-який час звернутися до суду або в Морську арбітражну комісію з проханням про зменшення, зміну або анулювання забезпечення.

Статья 45. Последующий арест

Судно, що було вже арештовано і звільнено з-під арешту або стосовно якого забезпечення морської вимоги уже було надано, може бути арештовано знову або арештовано на ту ж морську вимогу лише за наявності хоча б однієї з таких умов:

а) розмір забезпечення тієї ж вимоги, одержаного раніше, є недостатнім за умов,
що загальний розмір забезпечення морської вимоги не може перевищувати вартості судна;

б) особа, яка вже надала забезпечення морської вимоги, не спроможна виконати своє зобов'язання повністю або частково;

в) судно, що вже було арештовано, або забезпечення морської вимоги, що вже було надано, було звільнено на прохання або за згодою особи, яка заявила вимогу, при наявності для цього підстав;

г) особа, яка заявила вимогу, не змогла вжити всіх необхідних заходів до того,
щоб перешкодити звільненню.

Будь-яке судно, яке могло бути арештовано на ту ж морську вимогу, не підлягає арешту, якщо:

а) розмір забезпечення такої вимоги, що вже отримана, не є недостатнім або

б) не застосовуються правила, що містяться в пунктах “б” і “в” частини першої цієї статті.

Правила цієї статті не застосовуються щодо незаконного звільнення судна з-під арешту.

Статья 46. Защита интересов собственника арестованного судна или фрахтователя его по бербоут-чартеру

Особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальність за будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику його за бербоут-чартером у результаті необґрунтованого арешту судна або надання надмірного забезпечення морської вимоги.

Суд, господарський суд або голова Морської арбітражної комісії можуть як умову арешту судна або продовження арешту, накладеного раніше, зобов'язати особу, яка заявила вимогу про це, надати забезпечення морської вимоги в розмірі та на умовах, визначених судом або головою Морської арбітражної комісії, у зв'язку з будь-якими збитками, що можуть бути заподіяні власникові судна чи фрахтувальникові його за бербоут-чартером в результаті необґрунтованого арешту судна або надмірного забезпечення морської вимоги і що така особа може нести відповідальність.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про приєднання України до Міжнародної конвенції
з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна

Верховна Рада ПОСТАНОВЛЯЄ:

Приєднатися до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна, укладеної у м. Брюсселі 10 травня 1952 року, з такими застереженнями:

„Україна зберігає за собою право не застосовувати положення цієї Конвенції до військових кораблів та інших державних суден, які експлуатуються з некомерційною метою”.

Конвенція набирає чинності для України через шість місяців з дати одержання Міністерством закордонних справ Бельгії повідомлення про приєднання України до Конвенції відповідно до статті 15 Конвенції.

Президент України В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 7 вересня 2011 року № 3703-VI [Урядовий кур’єр. – 2011. – № 180]

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

щодо визначення підсудності справ про арешт на морські судна

Верховна Рада ПОСТАНОВЛЯЄ:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Статтю 16 Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56) після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

„Справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядається судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна”.

У зв’язку з цим частину другу – восьму вважати відповідно частинами третьою – дев’ятою.

2. Частину четверту статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492) доповнити абзацом такого змісту:

„Справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядається судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна”.

ІІ. Цей Закон набуває чинності одночасно з набранням чинності для України Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна відповідно до Закону України від 7 вересня 2011 р. № 3702-VI „Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна”.

Президент України В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 20 грудня 2011 року, № 4190-VI [ОВУ. – 2011. – № . – ст.. 119]

!!!Текст Конвенции Arrest 1952 на англ. и рус. яз. и Сравнительную таблицу см.: