Духовна культура епохи Просвітництва.

Під Просвітництвом слід розуміти ідейну течію епохи становлення капіталізму, пов’язану з боротьбою проти феодальних порядків.

Вона мала такий величезний вплив на всі сфери духовного життя суспільства, що й саму епоху називають епохою Просвітництва.

За часом це приблизно друга пол. XVII-XVIII ст.

Період характеризується подальшим зростанням і зміцненням національних держав Європи, докорінними економічними змінами, бурхливим розвитком промисловості та напруженими соціальними конфліктами.

Із становленням у Західній Європі буржуазного суспільства ідеї Просвітництва розвиваються спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше в Німеччині, Італії та інших країнах.

Характерною рисою Просвітництва було прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, «вічної справедливості», рівності та інших принципів, що на їх думку, випливають з самої природи, з невід’ємних «природних прав» людини.

Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства.

Вони прагнули розкріпачити розум людей і тим самим сприяли їх політичному розкріпаченню.

Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання.

В цьому вони продовжували традиції доби Відродження.

Просвітництво в різних країнах мало й специфічні відмінності, зумовлені особливостями їх історичного розвитку.

Саме специфічні умови історичного розвитку західноєвропейських країн в добу Просвітництва, художні традиції, що складалися в цих країнах у попередні століття, були причиною того, що культура і мистецтво кожної з них мали свої особливості та відмінності.

Разом з тим в культурі західноєвропейських країн можна виділити й спільні риси, які дають підставу говорити про добу Просвітництва як про певний цілісний етап в історії європейської духовної культури.

Панівною філософською ідеєю культури XVIII ст. став розум.

Філософи-раціоналісти були переконані, що природа упорядкована «розумно», тому може бути пізнана раціоналістичними засобами.

Визначеними представниками Просвітництва були:

в Англії – Дж.Локк, Ф.Бекон;

у Франції – Ж.Мольєр, Вольтер, Ш.Монтеск’є, Д.Дідро, Ж.-Ж.Руссо, А.К.Гельвецій;

в Німеччині – Г.Лессінг, Й.-В. Гете, Й.Ф.Шиллер та ін.

Разом з філософами-просвітителями прогресивні письменники закликали до розвитку суспільства, заснованого на приватній власності, свободі торгівлі та промисловості.

Нійбільш видатними письменниками і поетами цієї епохи були:

в Англії – Д.Дефо, Дж.Свіфт, шотл. поет Роберт Бернс;

у Франції – Бомарше;

в Німеччині – Гете, Шиллер, Бюргер, Ленц.

В добу Просвітництва зріс соціальний статус мистецтва як зосередження духовного життя, що зробило його одним з ведучих факторів розвитку суспільства.