Загальні риси розвитку культури ХІХ ст.

В історію світової культури ХІХ-те століття увійшло як доба піднесення і розквіту літератури, образотворчого мистецтва, музики.

Саме в цей час з’явились твори, які становлять дорогоцінне надбання духовної культури людства. Не випадково ХІХ ст. називають «срібним віком».

Аналізуючи розвиток культури за цей період, передусім варто зазначити, що на нього вплинули значні світоглядні та соціальні зміни.

Поглиблювалась наукова революція, набирала оберти капіталізація суспільства, посилювались демократичні процеси в політичному житті.

Висхідний розвиток більшості європейських країн сприяв поширенню прогресивних ідей.

У ХІХ ст. завершується процес формування наукового світогляду європейської людини, розпочатий у попередні століття.

На грунті наукового світогляду створюється нова культура, в якій експериментальна наука поступово займає домінуючі позиції.

Це виявилося вже на початку століття, коли наука остаточно стала незалежною від релігії та філософії.

Вчений перестає називати себе філософом, як він це робив ще у XVIII ст. Він цілком віддається практичному застосуванню своїх знань.

Для вирішення техніко-економічних завдань, що ставилися перед наукою, вимагався новий, дослідний підхід до явищ природи.

На перший план висуваються фізика і хімія, які вивчають взаємоперетворення і взаємозв’язок різних форм руху.

Зокрема розвивається термодинаміка, електрофізика, електрохімія, хімічна атомістика.

В геології утверджується історичний погляд на земну кору, в біології – еволюційна теорія.

У природознавстві назріла зміна метафізичного погляду на природу діалектичним.

Особливо сприяли цьому три великих відкриття:

- створення клітинної теорії (чеський ботанік Пуркин’є, німецький ботанік Шлейден, німецький біолог Шван);

- відкриття закону збереження і перетворення енергії (німецький природознавець Юліус Майєр);

- створення еволюційної теорії (анг. натураліст Ч.Дарвін).

У філософському відношенні розвиток європейської культури ХІХст. відбувався під знаком гегелівської філософії.

Вплив філософії Г.Гегеля (1770-1831) на громадську думку ХІХ ст. важко переоцінити.

Розвинутий ним діалектичний метод став своєрідним резюме всієї попередньої історії людського пізнання, наукового та художньо-естетичного освоєння світу.

У культурному житті ХІХ ст. можна побачити два взаємопов’язаних процеси – розвиток національних культур та виникнення культурних феноменів, які мали іноді світове значення, як, скажімо, філософія Г.Гегеля.

Розвиток національних культур був зумовлений зміцненням національних держав.

Зростання міжнародного культурного обміну відбулося завдяки стрімкому розвитку світових економічних контактів, удосконаленню засобів комунікації.

Саме в ХІХ ст. скликаються перші міжнародні конгреси, відбуваються перші міжнародні виставки, розширюється кількість перекладних видань.