Методи оцінювання персоналу

Сучасна практика оцінювання персоналу має у своєму арсеналі значну кількість методів оцінювання, які можна класи­фікувати за деякими ознаками.

Так, за формою вираження кін­цевого результату виділяються описові, кількісні та комбіновані методи. За описових методів оцінка подається в текстовій фор­мі, за кількісних і комбінованих використовуються шкали оці­нок, які дають змогу кількісно виміряти різні рівні виконання робіт в організації.

За інструментами оцінювання розрізняють прогностичний ме­тод, інформаційною базою якого є результат обстежень, інтер­в’ю, співбесід; практичний метод, що спирається на оцінку ре­зультатів практичної діяльності працівника; імітаційний метод, коли працівник оцінюється за своєю поведінкою за умов конкрет­ної ситуації (у навчальному процесі – кейс-метод).

Розглянемо докладніше найпоширеніші методи оцінювання персоналу.

1. Метод «ессе» – письмові характеристики підлеглих. Во­ни складаються в довільній або заданій формі, яка містить пе­релік пунктів, за якими керівник висловлює свою думку про якості, поведінку та трудові результати працівника. В Україні цей метод достатньо розповсюджений, хоча на Заході вже майже не застосовується.

2. Графічна шкала оцінок. Суть методу в тому, що критеріям оцінювання надаються числові значення. Керівники, оцінюючи персонал, наносять значення за кожним критерієм на числову вісь, яка є континуумом точок.

3. Ранжування. Цей метод має безліч різновидів, серед яких зазначимо такі:

- Ранжування методом чергування гірших і кращих результа­тів. Зі списку працівників вибираються: 1-й – кращий і 1-й гір­ший; 2-й кращий і 2-й гірший і т.д., поки кожен працівник не по­сяде своє місце в ранжованому списку.

- Метод парних порівнянь. Кожний працівник багаторазово оцінюється стосовно інших на базі певних критеріїв. Сумарна оцінка або індекс переваг визначають його місце серед колег. Нульове значення індексу має найгірший працівник, а 1 – найкращий. Якщо в оцінюваній групі певний працівник кра­щий ніж 2-й, але гірший ніж 6-й, то його індекс становитиме 2/6 = 0,33. Зауважимо, що цей метод доцільно застосовувати за невеликої кількості працівників, бо він потребує надто великих витрат часу.

- Метод розподілу працівників усередині групи в межах зада­них інтервалів, які характеризують заслуги працівників або їхній внесок у результати діяльності підрозділу. Для цього вибирають­ся 10% кращих працівників, 20% – хороших, 40% – середніх, 20% – нижче середнього рівня, 10% – гірших.

На рис.3.5 графічно зображено внески різних підгруп праців­ників у результати роботи підрозділу. З графіку видно, що 10% найгірших працівників, 20% працівників нижче середнього рівня і 40% середніх працівників разом забезпечили до половини загаль­ного внеску. Другу ж половину внеску забезпечили 20% хороших і 10% кращих працівників. Причому найбільші індивідуальні внески в результати спільної діяльності зробили 10% кращих виконавців.

Аналогічний метод застосовується у всесвітньо відомій ком­панії «Дженерал Моторз». 100000 службовців розподіляються на такі підгрупи: 10% – кращі виконавці; 25% – хороші; 55% – середні; 10% – гірші.

Практика підтверджує ефективність та об’єктивність тако­го розподілу, проте недоліком є психологічно негативне сприй­няття працівниками даного ранжування. У зв’язку з цим керів­ники часто не оприлюднюють результати оцінювання, а корис­туються ними для прийняття відповідних управлінських рішень.

Слід зазначити, що деякі фірми, які застосовували методи ранжування персоналу в минулому, нині відмовляються від них через психологічне напруження та конфлікти, спровоковані об­разами на подібне оцінювання. Натомість складають короткі резюме-ессе підсумків діяльності працівника. Хоча часто кількісні оцінки переносяться в закриту частину оціночної форми.

4. Алфавітно-числова шкала. Цим методом оцінюють не стільки результати праці, скільки фактори, що на них вплива­ють.

Методом алфавітно-числової шкали оцінюється вплив важли­вих факторів на трудову діяльність персоналу. Найчастіше цим методом вимірюються такі фактори, як цілеспрямованість, відпо­відальність, ініціативність, уміння працювати в колективі. Метод алфавітно-числової шкали дає змогу глибоко проаналізувати тру­дову діяльність, проте має деякі недоліки: суб’єктивізм в оціню­ванні особистісних якостей працівників, невизначеність змісту та числових значень критеріїв.

5. Біхевіористична шкала, яка є різновидом алфавітно-число­вої, застосовується для оцінювання різних типів трудової поведі­нки працівників за шкалою диференційованих числових значень. Оцінка визначається в балах, як правило, від 1 (відмінно) до 7 (дуже погано).

6. Зазначимо, що всі названі методи є дещо суб’єктивними, оскільки спираються переважно на думку керівника. До певної міри суб’єктивізм оцінювання може подолати найбільш перспек­тивний за сучасних умов метод оцінювання – управління за ці­лями (management by objectives).

Цей метод застосовується на всіх рівнях управління й обов’яз­ково містить такі елементи: керівник і підлеглий спільно визначають цілі, яких слід до­сягти в майбутньому періоді; сфера відповідальності підлеглого регламентується в тер­мінах очікуваних результатів; установлені цілі та очікувані результати використовуються як критерії оцінювання внеску підлеглого.

Процедуру управління за цілями можна подати у вигляді пев­ного циклу (рис.3.6). Зі схеми видно, що цикл управління за цілями охоплює 6 ета­пів, які в сукупності дають керівникові можливість оцінити робо­ту підлеглих.

Серед нових підходів до оцінювання персоналу слід зазначити управління загальною якістю (Total Quality Management), який дає можливість оцінити якість усіх виконуваних функцій та операцій, усіх складових ходу й результатів виконання. Цей новий метод активно поширюється в американських корпораціях.