Напрями розвитку менеджменту персоналу

В умовах сьогодення менеджмент пер­соналу як процес управління трудовим колективом є повсяк­денною реальністю. Цей процес здійснюється спеціально під­готовленими працівниками апарату управління, що дає підстави розглядати його як важливу сферу практичної діяль­ності.

В умовах конкурентного ринкового середовища результатив­ність діяльності самоврядних організацій вирішальною мірою за­лежить від якісних характеристик персоналу та вміння управлін­ського апарату ефективно використовувати цей найважливіший виробничий ресурс.

Світова практика свідчить, що найбільших успіхів у бізнесі, в інших сферах людської діяльності досягають ті організації, у яких керівники мають хорошу підготовку в галузі управління взагалі та менеджменту персоналу зокрема.

Менеджмент персоналу як сфера професійної діяльності нині має велике практичне значення. Зростає роль людського чинника на виробництві, поступово ускладнюються функції керівників трудовими колективами. Усе це привернуло увагу науки.

Проблеми менеджменту персоналу вивчаються науково-дослідними установами, спеціалізованими кафедрами універ­ситетів. Результати наукових досліджень публікуються в чис­ленних періодичних виданнях, монографіях, обговорюють­ся на науково-практичних конференціях, симпозіумах та семінарах.

Отже, менеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище має три грані, розвивається за трьома напрямками:

- як сфера практичної професійної діяльності;

- як навчальна дисципліна;

- як галузь науки.

Кожен із цих трьох напрямів розвитку менеджменту персона­лу в процесі вивчення, аналізу, проектування потребує застосу­вання як однакових, так і специфічних методів, підходів, спосо­бів та прийомів розв’язання проблем.

Загалом йдеться про єдину методологію, хоча для вивчення практичного менеджменту персоналу можуть застосовуватись одні методологічні підходи, для формування структури та змісту навчальної дисципліни – другі, а для наукового аналізу цього складного явища – треті; можливі й комбінації.

Саме життя вимагає, щоб представники цих трьох напрямів розвитку менеджменту персоналу діяли синхронно, обмінюва­лись взаємнокорисною інформацією, спільно обговорювали до­сягнення та проблеми. Така взаємодія представників практики, освіти й науки, без­сумнівно, буде продуктивною, сприятиме підвищенню ефектив­ності та конкурентоспроможності вітчизняного виробництва.