Фіскальна (бюджетно-податкова) і монетарна (грошово-кредитна) політика у класичній та кейнсіанських моделях

Головним завданням монетарної політики є визначення реального попиту на гроші з боку економічних аґентів і забезпечення відповідної пропозиції грошей, яка б відповідала запланованому зростанню обсягу виробництва без загрози стабільності національної валюти та грошово-кредитного ринку в цілому, а також запобігала розвитку інфляції за рахунок монетарної складової.

Теоретичною основою здійснення грошово-кредитної політики є кейнсіанська та монетаристська концепції, які по-різному визначають її дієвість, та механізми впливу на макроекономічну ситуацію.

За кейнсіанською та монетаристською концепціями центральною проблемою грошової політики є мані­пулювання грошовою пропозицією з метою впливу на найважливіші макроекономічні параметри.

Пік популярності кейнсіанської теоретичної системи серед економістів припав на 1950-ті та початок 1960-х років. Тоді кейнсіанці дотримувалися погляду, що монетарна політика практично не впливає на динаміку загального обсягу виробництва і зайнятості.

Кейнсіанці стверджували, що при збільшенні пропозиції грошей зменшується ставка процента, зростають інвестиції та сукупні витрати.

На рис. 1 представлено кейнсіанський передавальний механізм грошово-кредитної політики. Кейнсіанці, наголошували на важливій ролі у передавальному механізмі монетарного макроекономічного регулювання відсоткової ставки та інвестицій.

Рис.1.Кейнсіанський передавальний механізм грошово-кредитної політики

Отже, з кейнсіанської концепції грошової політики випливає:

зміна грошової пропозиції може впливати на сукупні витрати опосередковано через зміну ставки відсотка;

грошова політика менш впливова, ніж бюджет­но-податкова;