Дискреційна і недискреційна фіскальна політика: суть та особливості

3.☺Дискреційна і недискреційна фіскальна політика. ☺Дефіцит державного бюджету і державний борг. ☺Рікардіанська теорія державного боргу. Теорія бюджетних обмежень.

☺Сьогодні в економічні теорії та практиці виділяють два основні види фіскальної політики: дискреційну і недискреційну.Дискреційнафіскальна політика має місце тоді, коли держава регулює податки та державні витрати з метою зміни реального обсягу національного виробництва і рівня зайнятості, контролю над інфляцією і прискорення економічного зростання. По суті це є система заходів уряду, що використовується державою для активної протидії циклічним коливанням за рахунок цілеспрямованих змін у розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Здійснення дискреційної фіскальної політики спирається на свідоме (не автономне) маніпулювання ставками оподаткування та державними витратами.

На змістовне наповнення дискреційної фіскальної політики визначальний вплив справляє стан економіки:

у період економічного спаду, зазвичай, застосовується стимулювальна різновидність дискреційної фіскальна політика;

в умовах надлишкового попиту, «перегрівання ринкової конюнктури» дискреційна фіскальна політика носить стримуючий (обмежувальний) характер.

Стимулювальна фіскальна політика - урядова політика, що охоплює заходи щодо скорочення податків та збільшення державних видатків з метою розширення обсягів сукупного попиту в економіці.

Обмежувальна (стримуюча) фіскальна політика навпаки, сприяє стабілізації економічної системи в умовах надлишкового інфляційного сукупного попиту через посилення податкового тиску та скорочення обсягів державних видатків.

Для з’ясування специфіки та механізму впливу держави на економічну систему засобами дискреційної фіскальної політики необхідно акцентувати увагу на деякі визначальні передумови:

1. Економічна система функціонує в умовах цінової стабільності на кейнсіанському відрізку кривої AS1.

2. Державні закупівлі початково не впливають на величину приватних витрат.

3. Застосовується спрощена модель інвестицій та чистого експорту, в якій їх розмір не пов’язаний з величиною чистого внутрішнього продукту. Чистий експорт дорівнює нулю.

4. Податкова політика має вплив лише на фактори попиту.

5. Чисті податкові доходи уряду загалом формуються за рахунок утримування індивідуальних податків.

Недискреційнафіскальна політика, в свою чергу, передбачає використання вмонтованих економічних стабілізаторів (податків, допомоги безробітним і малозабезпеченим, інших трансфертних платежів тощо).

Автоматизм дії цих інструментів фіскального впливу полягає в тому, що за умов збільшення чистого національного продукту зростають податкові платежі у бюджет і, навпаки, при зниженні чистого національного продукту податкові надходження до бюджету зменшуються, отже, відповідно зменшуються й розміри допомоги за безробіттям, малозабезпеченістю тощо. Фіскальна політика із її "вбудованими" стабілізаторами дозволяє автоматично зменшити циклічні коливання в економіці без запровадження додаткової ситеми державних впливів.

☺Зміст, форми, напрямки та інтенсивність державних впливів на економічну ситему у значній мірі визначається станом державного бюджету, вірніше рівнем його наповненості та обсягами державного боргу. Водночас, дефіцит державного бюджету і розмір державного боргу - це важливі показники фіскальної політики, за якими можна оцінити її ж ефективність.