Крива Лаффера. Податковий мультиплікатор

Емпіричну залежність між ставкою оподаткування та масою надходжень до бюджету дослідив американський економіст Артур Лаффер. Встановлена ним кількісна залежність отримала назву кривої Лаффера (Laffer curve) (рис. 3.).

Рис. 3. Крива А. Лаффера

Нульова ставка оподаткування не дасть жодних надходжень до бюджету. Подальше зростання ставки оподаткування аж до рівня m нарощуватиме масу надходжень до бюджету. Зростання ставки оподаткування від рівня m і аж до стопроцентного фіскального вилучення призведе спочатку до зменшення надходжень до бюджету, а пізніше і до повного колапсу бюджетного процесу, адже стовідсоткова ставка оподаткування «вбиває» усякі мотиви до економічної діяльності.

Низькі податкові ставки створюють більш ефективну систему мотивації до праці, заощаджень та інвестицій. У наслідок цього зростає національний продукт, формуючи нову, розширену податкову базу. Причому за цих умов податкова база збільшується швидше, ніж зменшується рівень податкових ставок. Тому, незважаючи на зниження податкових ставок, податкові надходження не зменшуються, а зростають до свого максимального значення.

Отже, згідно з моделі Лаффера, для того, щоб забезпечити максимальні податкові збори до бюджету потрібна не максимальна, а якась «посередня», оптимальна ставка оподаткування. Залишається знайти відповідь на питання про те, як визначити той оптимальний рівень податкових ставок, який здатний забезпечити максимальну величину податкових находжень.

В той період, коли президентом США був Р.Рейган[7] ідеї А. Лаффера отримали певне практичне втілення. Проте, однозначної відповіді на питання про «оптимуму» так і не було отримано. Тому застосування кривої Лаффера на практиці є певним політичним ризиком, на який політикам слід зважуватись лише за умов, якщо існують тверді переконання, що діючі податкові ставки дійсно є надмірними і стримують ділову активність. Але навіть і за цих умов слід враховувати, що зниження податків неминуче викличе в короткому періоді бюджетний дефіцит або примусить скорочувати державні витрати. Крива Лаффера «працює» відносно ефективно у довгостроковому періоді. Вона має об’єктивний характер, проте і досі залишається слабо обґрунтованою теоретично. Розрахункове емпіричне значення «оптимуму» для економіки США коливається в межах від 28 до 35 і навіть 37%. Крім того, як показує досвід інших країнах світу система оподаткування може функціонувати доволі ефективно і за значно вищого рівня оподаткування (Данія, Швецію, Фінляндія та інші країни). Очевидно у систему залежностей «ставка оподаткування – маса надходжень до бюджету» включаються інші впливові фактори такі, як рівень життя, стан соціальної сфери, ментальні і поведінкові традиції, що визначають характер стосунків платників податків і збирача податків (держави) у кожній конкретній країні.

☺Функції фінансів в умовах ринкового середовища у значній мірі реалізовуються через систему оподаткування. Безпосередній макроекономічний зв'язок податків з національним продуктом відображає так званий податковий мультиплікатор. Він показує на скільки зростають або ж зменшуються обсяги виробництва при зростанні (зменшенні) податкового тиску. Зростання обсягів податкових надходжень викликає ланцюгову реакцію в економіці. Спочатку посилення податкового пресу скорочує обсяги споживання. Остання обставина спонукає до падіння сукупного попиту і, відповідно, зменшення національного продукту. Власне податковий мультиплікатор і показує силу та напрямок такого роду впливів в економіці.

Якщо податкові надходження зменшуються на величину ∆Т то обсяги доходів, що знаходяться в розпорядженні суб’єктів ринку зростуть саме на цю величину∆Т. В свою чергу споживчі витрати, що «живлять» сукупний попит зростуть на величину ∆Т*МТС[8]. За таких обставин крива сукупного попиту AD перетне криву сукупної пропозиції AS вище і правіше, тобто за відносно вищого рівня виробництва.

Таким чином податковий мультиплікатор (m_t) може бути описаний виразом:

(1),

де, ∆Т – приріст податкових надходжень;

∆Y – приріст національного доходу;

МРС – гранична схильність до споживання;

МРS – гранична схильність до заощадження.

Наявність у формулі (8.1) знаку «мінус» свідчить про зворотну залежність між податками і прибутком: скорочення перших веде до зростання останнього. Податковий мультиплікатор показує, на скільки одиниць зростає дохід при зниженні податків на одну одиницю.

Сукупний ефект від мультиплікаційного впливу зміни податків дорівнюватиме:

(8.2)