Методологія макроекономіки. Макроекономічне моделювання.Макроекономічна політика та її суб’єкти

Методологія –це система наукових знань про шляхи та методи, засоби, інструменти пізнання істини.

Методологія макроекономікиґрунтується на системі найбільш загальних принципів, методів та способів пізнання економічних систем.

У найзагальнішому плані методологія макроекономіки грунтується на двохосновнихскладових:

- загальнонаукових методах пізнання, які включають діалектику та логіку;

- специфічних методах, що включають агрегування, принцип рівно важності, економіко-математичне моделювання, прогнозування тощо.

Діалектичний метод має складну структуру: єдність конкретного й абстрактного,аналізу та синтезу, індукції й дедукції, логічного й історичного, кількісного і якісного аналізу.

Пізнанняекономічної системи починаєтьсяз дослідження конкретних об’єктів,явищ і процесів в конкретнийісторичний період. Але конкретні об’єкти, зокрема макроекономічна система, досить складні, пізнати їх в усій складності в принципі не можливо, тим більше, що вони перебувають в постійному русі, постійно змінюються. Для того, щоб все-таки зробити спробу пізнати цю мінливу цілісність, треба абстрагуватись (відволіктись) від багатьох чинників.

Результатом такого виокремлення є наукові поняття, категорії (наприклад, система, ринок, інвестиція, дохід тощо) як сходинки та інструменти пізнання. Тому виклад пізнаного явища чи процесу завжди починається з абстрактного і рухається у напрямку конкретизації.

Отже, процес пізнання як процес дослідження об’єкта – це рух від конкретного до абстрактного, а процес наукового викладу пізнаного об’єкта – це рух від абстрактного до конкретного. Конкретне – найбагатше за своїм змістом, абстрактне – найбідніше. Але пізнати складний об’єкт неможливо без цього спрощення (абстрагування). Тому метод пізнання і називають „єдність конкретного і абстрактного”.

Аналіз– це метод дослідження, при якому об’єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо.

Синтез – це метод дослідження, який базується на поєднанні різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними.

Індукція– рух пізнання від вивчення одиничних конкретних фактів (явищ) до виявлення всезагальних принципів, що їх об’єднують.

Дедукція– рух процесу пізнання від всезагального до конкретного, одиничного.

Метод наукової абстракції– це метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення основних, найсуттєвіших сторін певного явища і очищення його від усього неістотного, випадкового.

Економіко-математичне моделювання – це метод дослідження за допомогою математики і економетрики.

Важливим напрямом наукового абстрагування є моделювання.

Макроекономічне моделювання – це метод дослідження, при якому у спрощеному вигляді при багатьох допущеннях встановлюють основні залежності між економічними показниками.

Макроекономічне моделювання використовується для створення макроекономічних моделей за допомогою загальних і специфічних методів дослідження.

Макроекономічна модель– це спрощене відображеннязазвичай (за допомогою математичних рівнянь) економічної дійсності, абстрактне узагальнення реальної картини життя (відповідних фактичних даних), що дозволяє виявити і дослідити основні закономірності і риси об’єкту пізнання.

Створити модель означає не що інше як знайти функцію, яка повязує ендогенні(внутрішні)та екзогенні (зовнішні)макроекономічні параметри.

Ендогенні параметри– це змінні, які модель намагається пояснити. Вони формуються всередині системи. Наприклад, величина заробітної плати, національного доходу, процентної ставки, рівня цін, інфляції тощо.

Екзогенні параметри– це змінні, які модель береяк дані. Це, як правило, вихідна інформація, якавводиться у модель ззовні. До них відносяться технологічний рівень виробництва, поведінка субєктів на різних ринках, рівень оподаткування, обсяг пропозиції грошей, обсяг державних закупівель тощо.

Метою моделі є з’ясувати, як екзогенні змінні впливають на ендогенні.

Макроекономічна політика – це політика уряду, що спрямована на регулювання економіки як єдиного цілого, з метою забезпечення її стабільності та динамічного розвитку.

Мета макроекономічної політики – забезпечення повної зайнятості, стабільності цін і ефективного економічного зростання.

Основними формами макроекономічної політики є фіскальна, монетарна, політика доходів, зовнішньоекономічна та ін.

Фіскальна, або бюджетно-податкова, політика – це політика, яка спрямована на зниження безробіття чи інфляції та досягнення природного обсягу виробництва через зміну державних видатків, рівня оподаткування або одночасне поєднання обох цих заходів. Податки й державні видатки – це основні знаряддя фіскальної політики.

Монетарна політика, або кредитно-грошова, політика – це політика, яка спрямована на регулювання грошей у національної економіці для досягнення макроекономічної стабільності.

Політика доходів – це політика, яка застосовується для боротьби з інфляцією. Цю політику інакше називають контролем за цінами і заробітною платою.

Зовнішньоекономічна політика покликана впливати на обсяги зовнішньоекономічної діяльності.

Макроекономічну політику здійснює держава та інші суб’єкти економічної діяльності.