На основі галузевої структури можна визначити яка це економіка: індустріальна, аграрно-індустріальна, аграрна.

Спосіб організації національної економіки називають економічною системою.

Економічна система (ЕS)– це певним чином упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ.

Основними елементами економічної системи є:

- механізми узгодження діяльності субєктів господарського життя, або способи розв’язання основних проблем організації економіки;

- механізми реалізації власності на виробничі ресурси та виготовлені життєві блага;

- механізми розподілу й перерозподілу створеного національного продукту;

- механізми взаємозв’язку фізичної й монетарної економіки та ін.

Існує багато економічних систем, які відрізняються між собою певними властивостями. Формула їх запису така:

ES = f (A1, A2,…,An),

де ES – економічна система, яка визначається властивостями А1. Ці властивості виступають критеріями при визначенні типу економічної системи.

Суб’єктами економічної системи є:

1) Домашні господарства (ДГ) –це населення або усі господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Вони пропонують свої ресурси, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.

2) Підприємницький сектор (ПС) – це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни. Він пред’являє попит на чинники виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.

3) Державний сектор (ДС) – це усі центральні, регіональні та місцеві державні інститути та установи. Держава виробляє суспільні блага, які надходять споживачам „безкоштовно” (безпека, соціальні послуги тощо).

4) Сектор закордон (СЗ) – це усі економічні суб’єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Його вплив на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

Розрізняють три типи економічних систем (ES):

- ринкова;

- традиційна;

- командно-адміністративна.

Ринкова економіка (РЕ) –це економіка, якаґрунтується на ринкових відносинах.

Основними ознаками ринкової економіки (РЕ) є:

- приватна власність на ресурси;

- вільна конкуренція;

- свобода учасників економічної діяльності;

- ринкове ціноутворення;

- стихійне ринкове регулювання.

Традиційна економічна система (ТЕ) –це система яка заснована на традиціях, звичаях.Притаманна слаборозвиненим країнам.

Основні ознаки традиційній економіки (ТЕ):

- приватна власність на засоби виробництва;

- відстала технологія;

- ручна праця;

- багатоукладність;

- натуральне виробництво;

- переважання дрібнотоварного виробництва;

- активна роль держави.

Командно-адміністративноюназивають систему, яка управляється державою з єдиного центру.

Основні ознакикомандно-адміністративної системи:

- державна власність на засоби виробництва;

- монополізація та бюрократизація економіки;

- централізоване планування та управління виробництвом;

- централізований розподіл матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Макроекономіка досліджує ринкову систему. Для кожної країни характерна своя, національна модель ринкової економіки, бо країни відрізняються:

- способами здійснення політичної влади;

- рівнем економічного розвитку;

- соціальними умовами;

- особливостями менталітету нації тощо.

Економісти виділяють три найтиповіші моделі ринкової економіки: американську, японську, шведську.

Американська модель– це найефективніша модель ринкової системи. Вона характеризується тим, що її основою є система всілякого заохочення підприємництва, досягнення особистого успіху, збагачення найактивнішої частини населення. Групам населення з низькими доходами забезпечується прийнятний рівень життя за рахунок часткових пільг і допомоги. Державне втручання в економіку є неглибоким і охоплює питання визначення „правил гри” на ринку, підтримання стабільної кон’юнктури й економічної рівноваги тощо.

Японська модель характеризується значним втручанням держави у господарське життя, спрямованим на створення такого макроекономічного середовища, в якому прогресивні галузі зростають найшвидше. Розв’язанням соціальних проблем здебільшого займаються корпорації. Цій моделі притаманне певне відставання темпів зростання заробітної плати порівняно зі зростанням продуктивності праці. За рахунок цього досягаються зниження витрат виробництва й підвищення конкурентоспроможності продукції на світових ринках. Немає значних перешкод, що стримують майнове розшарування населення, але розрив у рівнях доходів між 10% найбагатшого населення і 10% найбіднішого істотно менший, ніж в інших країнах. Така модель ринкової економіки може скластися лише за винятково високого розвитку національної свідомості, пріоритету інтересів нації над інтересами конкретної людини, готовності населення йти на певні матеріальні жертви задля процвітання країни.