Кембрійський період.

Перший період палеозойської ери – кембрійський – тривав 90 млн. років. Тоді переважали коливальні рухи земної кори. Під кінець періоду вони знач­но посилились і супроводились вулканічними виверженнями. Протягом кембрію у зв'язку з тектонічним опусканням материків море почало насту­пати на сушу. Значна трансгресія моря відбулася в Сибіру. Море вкривало також Прибалтику і західну частину Українського кристалічного щита.

Життя в той період було зосереджене в морі. Дуже поширились водорості. Серед тварин існували лише безхребетні. Обмілини моря населяли чис­ленні брахіоподи, черевоногі молюски та археоціати (тварини, будова яких була проміжною між коралами та губками). Характерними жителями кембрійського моря були ракоподібні тварини – трилобіти. Суша кембрійського періоду була пустельна. Позбавлена рослинності, земна кора посилено вивітрювалась. Для краєвидів того часу було характер­не пістряве червонувате забарвлення.

Гірські породи кембрійського віку відомі на всіх материках. На Україні вони поширені на Волино-Поділлі. До їх складу входять верстви строкато-колірних пісковиків, глин, конгломератів. У нижній частині кембрійських відкладів лежать вулканічні туфи, лави та поклади базальту. Серед корисних копалин кембрійської системи відомі кам’яна сіль (Сибір, Індія), нафта (Сибір, Північна Америка), фосфорити (Казахстан, Китай, Італія), бок­сити та мідна руда (Східні Саяни)