Історія виникнення та розвитку контролю

Контроль є явищем, що виникло і розвивалось поряд із розвитком людства. Його корені сягають далекої давнини, коли з'явилися перші форми свідомої людської діяльності. Контроль зародився в результаті потреби, пов'язаної з оцінкою виробництва та необхідністю розподілу благ, необхідних для задоволення головних потреб у їжі та одязі. Він виник спонтанно та з неусвідомленої повністю потреби людей перетворився в організовану, обов'язкову діяльність.

Рушійною силою для розвитку контролю стала еволюція соціально-економічних процесів людського суспільства та здебільшого їх негативні прояви - крадіжки, підпали, вбивства.

Удосконалення контролю відбувалося зі зміною та реформуванням самих соціально-економічних відносин. Протягом усіх років свого розвитку контроль був суспільним явищем, пристосовувався до потреб, цілей країни, Державної адміністрації та керуючих класів.

Дослідження відомостей, зафіксованих в ієрогліфах, свідчить про існування контрольної діяльності ще до нашої ери. Написи в піраміда Хеопса є безсуперечними доказами наявності певних правил здійснення контрольної діяльності в Давньому Єгипті та Вавилоні. У давніх греків також була своя власна система публічної звітності та контролю. Кожен рік на Акрополі публічно обговорювали результати контрольної діяльності, протягом 451-450 рр. до н.е. створено першу кодифікацію римського права, що, по суті, є законом Дванадцяти таблиць. Вони містили "звичайні правові розпорядження сутності цивільного права, карного права процесуального праиа". Це норми поведінки, що вимагали контролю за їх дотриманням. Тому цю систему можна вважати законною регламентацією початку контрольної діяльності суспільних відносин у Римській Імперії Протягом ІІІ-І ст. до н.е. сенатський прошарок і так звані "конниці" накопичували багатства, внаслідок чого перетворилися на багатих власників їх право контролювати свою власність є доказом появи осмисленої та цілеспрямованої контрольної діяльності. Кожна провінція Римської імперії була платником податків Риму, який зі своєї сторони здійснював контроль за повним та своєчасним збором обов'язкових платежів.

Слід відзначити, що колискою контрольної та ревізійної справи у світі є Італія- У Давньому Римі існували комісії в Сенаті, що перевіряли звіти цензорів і квесторів, які розпоряджалися народними фінансами. Пізніше в Римі створено Організацію адміністративного контролю, що може розглядатися як праобраз вищої контрольної інституції (Рахункова палата).

Початок ревізійної справи покладено в Італійських містах-державах. Вже в XI ст. там проводилися перші ревізії місцевих общин і церков. Визнання необхідності існування контролю та контролерів відбувалося на рівні держави. Так, у м. Венеція вперше відбулася зустріч Союзу бухгалтер і в-ревізорі в (1581 р.), створеного за розпорядженням держави. Діючі на той час колегії в Італії здійснювали як бухгалтерські, так і контрольно-ревізійніфункції, що стало значним кроком у розвитку контрольної справи світу. Цей досвід перенесено і в інші європейські країни - Англію, Францію, Голландію, Бельгію, а також США.

Значний внесок у розвиток контрольної справи зроблено також Англією. Ще в 1854 р. у м. Единбург (Шотландія) відповідно до королівського декрету створено першу організацію в галузі контролю, яка налічувала 50 осіб. Це стало свідченням вагомої ропі, яку надавала контролю держава. Члени цієї організації здійснювали контроль в ім'я та від імені королеви Англії.

У цілому ж, організація контролю в Англії стала першою спробою створення державного контролю, хоча й на зовсім примітивному рівні. В Англії контроль почав розвиватися у формі зовнішнього контролю - ревізії.На той час Існували дві групи бухгалтерів-ревізорів. Перта - акунтанти, які входили до інституту бухгалтерів-ревізорів. Вони здійснювали контроль вельних книг, керівництва, ліквідації та реорганізації фірм і товариств.

ПІ в той період в Англії було введено примусову ревізію, що охоплювала піонерні товариства, які мали власні контрольні органи. Для отримання звання акунтанта кандидати складали іспит. Потім три роки набували практичного стажу у своїй роботі. Після цього знову складали іспит для отримання статусу рядового члена спілки акунтантів.

До другої групи бухгалтерів-ревізорів відносилися аудитори, які були банківськими ревізорами. Вони розробили спеціальну термінологію, яка і сьогодні використовується контролюючими органами світу. їх. діяльність було суворо регламентована (ще в 1862 р. вийшов Закон про обов'язковий аудит). Ревізії проводилися в межах одного року. До 1900 р. примусовій ревізії підлягали лише банки, а після цього року і всі інші товариства. Результати контрольної діяльності аудиторів оформлювалися у звіти, які збереглися і до сьогодні.

Однією з трьох держав світу, які відіграли суттєву роль у розвитку контрольної справи, є Франція. Французьке академічне товариство, засноване в 1881 р., забезпечило спеціальну підготовку ревізорів. Варто відмітити, що без диплому товариства неможливо було займатися ревізорською діяльністю. Після отримання диплому набувався стаж, що надавав кандидатам допуск до іспиту для здобуття наступного ступеню. Відбір на цьому етапі здійснювався на основі ряду додаткових вимог: вік (30 років); стаж за спеціальністю (7 років), частину з нього (5 років) кандидату потрібно було займати керівну посаду; вдало складений письмовий іспит за попередніми ступенями та захист оригінальної роботи. Кожен, хто отримував диплом, ставав членом місцевого союзу бухгалтерів-ревізорів, Діяльність яких з 1927 р. регламентовано у спеціальному законі.

Досвід згаданих вище трьох держав перенесений з урахуванням національних традицій та особливостей в Бельгію, Голландію, Норвегію, їєцію. При цьому в одних країнах існували бухгалтери-ревізори (Бельгія, Швеція), а в інших - бухгалтери-ревізори та експерти-ревізори (Норвегія). у період колонізації досвід європейських держав був запозичений США (1887 р.). На основі закону від 1893 р. в цій державі створювалися так звані «трасти» , які перевіряли всі види майна. Вони мали першочергове значення американської держави та її розвитку і користувалися "довірою суспільства", На основі європейської практики було сформовано вимоги до "трастів", що стосувалися віку, освіти кандидата й результатів складання ним іспиту.

У цілому ж, контроль почав розвиватися із появою господарських відносин і став невід'ємною складовою відносин власності. Спочатку з'явився внутрішньогосподарський контроль, завданням якого (як і бухгалтерському обліку) став захист інтересів приватного власника.

Формування держави як суспільного інституту, необхідність її розвитку та зміцнення у боротьбі за завоювання сфер впливу зумовило потребу в контролі:

а) за наповненням казни держави (контроль своєчасності та повноти
сплати податків і різноманітних зборів населенням та господарюючими
суб'єктами);

б) за використанням ресурсів державної казни.

Саме за такими основними напрямами (внутрішній та зовнішній) контроль розвивався протягом усіх років свого існування.

На сучасному етапі контроль перетворився у складну, багаторівневу систему, що регулюється низкою законодавчих актів, об’єднує установи й організації, забезпечується значною кількістю технічних засобів.

Але слід усвідомити, що ефективність контролю може бути досягнута лише за високої порядності, професійності та принциповості контролерів і належного ведення бухгалтерського обліку.